Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №340/7702/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/7702/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року (суддя Брегей Р.І.) в справі № 340/7702/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі – ДПП) про:

визнання протиправним і скасування наказу №698 від 17 жовтня 2025 року в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (пункт 2);

визнання протиправним та скасування наказу від 28 жовтня 2025 року №1817о/с про звільнення його зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

поновлення на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП;

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026р року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17 жовтня 2025 року №698 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28 жовтня 2025 року №1817 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції з 29 жовтня 2025 року.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 153939,42 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, неправильного тлумачення обставин справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ДПП був зобов`язаний об`єднати всі липневі епізоди можливих порушень позивача в одне службове розслідування ще 29.07.2025 року на підставі першого речення ч. 7 ст. 14 Дисциплінарного статуту НПУ, фактично вдавшись до підміни дискреційних повноважень органу поліції, самостійно вирішивши, коли саме інформація про проступок стала «достатньою» та «очевидною» для призначення розслідування.

Також зауважує, що навіть за умови недотримання норми щодо об`єднання розслідувань, ця обставина не є самостійною підставою для визнання незаконним наказу про звільнення.

При цьому якщо б відповідач об`єднав епізоди від 25, 26 та 28 липня в одне провадження, правова кваліфікація дій ОСОБА_1 не змінилася б, а керівник у межах своїх дискреційних повноважень все одно мав би законне право застосувати крайній захід - звільнення з органів поліції через систематичність і тяжкість проступків. Одне з дисциплінарних порушень вчинене ОСОБА_2 25.07.2025 є несумісним з подальшим несенням служби, а саме розголошення інформації з обмеженим доступом (службової інформації).

Ураховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини за вчинення дисциплінарного проступку за результатами проведення службового розслідування до ОСОБА_3 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Оскільки факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків повністю підтверджений матеріалами службового розслідування та не був спростований позивачем під час судового розгляду, проведення окремих розслідувань жодним чином не вплинуло на правильність та законність прийнятого рішення про його звільнення. Застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження

Звертає увагу, що суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову, зазначених позивачем у позовній заяві.

Дії відповідача щодо призначення та проведення службового розслідування не є предметом спору в цій справі, позаяк позивач, звертаючись до суду з позовом, не порушував перед судом питання про захист його прав у такий спосіб, ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи в судових засіданнях.

Суд першої інстанції порушив принцип неупередженості, не врахував відсутності письмової заяви про зміну підстав позову.

Суд першої інстанції не дотримався принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження доказів і визначення обставин, які необхідно встановити для вирішення спору, а так само під час оцінки аргументів відповідача.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 25 липня 2025 року капрал поліції Понура А.В. обіймав посаду поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області.

Позивач 25 липня 2025 року позивач патрулював у м. Кропивницький разом з поліцейською УПП ОСОБА_4 , якій присвоєно спеціальне звання “старший лейтенант поліції”.

Під час патрулювання отримали завдання щодо виїзду на місце дорожньо-транспортної події по проспекту Інженерів (без травмування осіб).

28 липня 2025 року працівник УПП (інспектор з особливо важливих доручень відділу чергової служби) склав доповідну записку про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 і ОСОБА_4 під час відпрацювання виклику про згадану подію, яку подав начальнику.

У доповідній записці детально проаналізовано усі дії наряду.

Висновок доповідної записки – зволікання з виконанням завдання, що унеможливило отримання нарядом нових завдань від диспетчера і потенційно дозволило займатися певними питаннями, не пов`язаними з оперативним реагуванням; залишення зони оперативного реагування.

Доповідна записка містить прохання призначити службове розслідування.

На доповідній записці відображена резолюція начальника УПП.

Керівник доручив підготувати проєкт наказу про призначення службового розслідування.

28 липня 2025 року працівник УПП (інспектор відділу моніторингу і та аналітичного забезпечення) подав рапорт начальнику, в якому теж детально проаналізував дії наряду під час відпрацювання тієї ж дорожньо-транспортної події і зробив висновок про порушення нарядом службової дисципліни.

На рапорті відображена резолюція начальника УПП.

Керівник доручив підготувати матеріали для призначення службового розслідування.

21 серпня 2025 року за цим фактом призначено службове розслідування і утворено дисциплінарну комісію.

29 серпня 2025 року продовжено строк проведення службового розслідування на 15 календарних днів.

19 вересня 2025 року затверджено висновок службового розслідування.

Дисциплінарна комісія запропонувала відносно позивача таке дисциплінарне стягнення, як звільнення зі служби у поліції, враховуючи попереднє стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

17 жовтня 2025 року керівник Департаменту прийняв наказ №698 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби у поліції.

28 жовтня 2025 року керівник Департаменту прийняв наказ №1817 о/с про звільнення позивача зі служби у поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у поліції.

Таке суворе покарання застосовано у зв`язку з урахуванням попереднього наказу начальника Управління від 25 серпня 2025 року №545 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.

Це покарання стосувалося подій патрулювання від 26 липня 2025 року.

29 липня 2025 року за цим фактом на підставі доповідної записки працівника Управління від цієї ж дати призначили службове розслідування.

11 серпня 2025 року затверджено висновок службового розслідування.

ОСОБА_1 не оскаржив наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.

Водночас 29 липня 2025 року УПП призначило ще одне службове розслідування стосовно подій патрулювання від 28 числа того ж місця і року.

Підстава – доповідна записка працівника УПП від 29 липня 2025 року.

26 серпня 2025 року затверджено висновок службового розслідування, за яким запропоновано обмежитись раніше накладеним стягненням.

Керівник УПП на підставі цього висновку службового розслідування не приймав жодного наказу.

Суд першої інстанції вважав, що аналіз фактичних обставин справи доводить, що УПП свідомо не дотрималось приписів першого речення частини 7 статті 14 Статуту, оскільки, будучі обізнаним 29 липня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків 25, 26 і 28 числа того ж місяця і року, призначило 3 службові розслідування (29 липня (2 накази) і 21 серпня 2025 року).

Дотримання приписів першого речення частини 7 статті 14 Статуту зобов`язувало Управління призначити одне службове розслідування щодо порушень, які мали місце 25, 26 і 28 липня 2025 року, і прийняти один наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Недотримання цієї норми права призвело до двох притягнень до дисциплінарної відповідальності.

На думку суду першої інстанції, ігнорування приписів першого речення частини 7 статті 14 Статуту і притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність від 25 серпня 2025 року позбавило Департамент права покарати позивача звільненням зі служби у поліції за події, що мали місце 25 липня 2025 року.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби у поліції і звільнення зі служби у поліції протиправні, тому їх належить скасувати (порушення припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Також суд першої інстанції вважав, що процесуальне порушення, яке допустило УПП, що є територіальним підрозділом Департаменту без статусу юридичної особи, звільняє суд від обов`язку дослідження питання наявності складу дисциплінарного проступку.

Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді з наступного дня після звільнення зі служби (з 29 жовтня 2025 року).

Визначаючи розмір середнього грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з такого.

Вимушений прогул складає 246 календарних днів.

Середньоденне грошове забезпечення становить 625,77 грн.

Середньоденне грошове забезпечення працівникам поліції нараховують за календарні дні.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислено судом першої інстанції у розмірі 153 939,42 (246 х 625,77) грн.

Оскільки грошове забезпечення нараховував і виплачував Департамент, оскільки Управління є його територіальним підрозділом без статусу юридичної особи, суд першої інстанції стягнув середній заробіток саме з ДПП.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, має спеціальне звання капрал поліції.

На підставі доповідної записки т.в.о. заступника начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Кіровоградській області ДПП Бродюк Р. Від 21 серпня 2025 року №9305вн/41/34-2025 наказом УПП від 21 серпня 2025 року № 108 призначено службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни капралом поліції ОСОБА_1 , поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, під час реагування на повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без травмованих, зареєстроване в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система «ІПНП») УПП в Кіровоградській області ДПП від 25 липня 2025 року за №4291.

Наказом УПП в Кіровоградській області від 29 серпня 2025 року №114 продовжено строк проведення службового розслідування.

За результатами проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування від 19 травня 2025 року, яким за порушення вимог пунктів 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 18, пунктів 2, 3 і 24 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 7, 8, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, статей 38 та 43 Закону України «Про запобігання корупції», частин першої та третьої статті 14, частини першої статті 24 Закону України «Про захист персональних даних», абзаців другого-шостого, восьмого, дев`ятого дванадцятого пункту 1, абзацу п`ятого пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, абзаців п`ятого та шостого пункту 6 розділу IV Положення про інформаційно- комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС від 03 серпня 2017 року № 676 підпункту 2 пункту 2 розділу ІХ та пункту 13 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 57, пункту 4 розділу І та абзацу першого пункту 2 розділу ІП Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, пункту 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026. частини другої статі 256 КУпАП, підпункту 6 пункту 10 розділу І та пункту 3 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводжені зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01 лютого 2016 року № 70, підпунктів 2.1.2, 2.1.5, 2.1.7 пункту 2.1, підпунктів 2.4.1, 2.4.3, 2.4.4, 2.4.5, 2.4.11, 2.4.19, 2.4.22 та 2.4.23 пункту 2.4 розділу II посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 09.04.2024 № 725, запропоновано до капрала поліції ОСОБА_1 (0196573), поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПІ в Кіровоградській області ДПП, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ДПП від 17 жовтня 2025 року №698 за порушення вимог пунктів 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 18, пунктів 2, 3 і 24 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 7, 8, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, статей 38 та 43 Закону України «Про запобігання корупції», частин першої та третьої статті 14, частини першої статті 24 Закону України «Про захист персональних даних», абзаців другого-шостого, восьмого, дев`ятого дванадцятого пункту 1, абзацу п`ятого пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, абзаців п`ятого та шостого пункту 6 розділу IV Положення про інформаційно- комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС від 03 серпня 2017 року № 676 підпункту 2 пункту 2 розділу ІХ та пункту 13 розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 57, пункту 4 розділу І та абзацу першого пункту 2 розділу ІП Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, пункту 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026. частини другої статі 256 КУпАП, підпункту 6 пункту 10 розділу І та пункту 3 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводжені зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01 лютого 2016 року № 70, підпунктів 2.1.2, 2.1.5, 2.1.7 пункту 2.1, підпунктів 2.4.1, 2.4.3, 2.4.4, 2.4.5, 2.4.11, 2.4.19, 2.4.22 та 2.4.23 пункту 2.4 розділу II посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 09.04.2024 № 725, до капрала поліції ОСОБА_1 (0196573), поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ДПП №1817о/с від 28 жовтня 2026 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції капрала поліції ОСОБА_1 (0196573), поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області, з 28 жовтня 2025 року.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання дотримання процедури проведення службового розслідування як підстави для висновку про правомірність застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини першої статті 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону № 580-VIII).

Обсяг основних обов`язків поліцейського визначено частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, затверджено Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі – Дисциплінарний статут).

За приписами частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

За приписами статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Частиною сьомою статті 14 Дисциплінарного статуту установлено, що у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Статтею 19 Дисциплінарного статуту врегульовано порядок застосування дисциплінарних стягнень, частиною дев`ятою якої установлено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (частина дванадцята статті 19 Дисциплінарного статуту).

Висновок суду першої інстанції про протиправність наказів ґрунтується на тому, що УПП, будучі обізнаним 29 липня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків 25, 26 і 28 числа того ж місяця і року, відповідно до першого речення частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту мало призначити одне службове розслідування, тоді як УПП призначено 3 службові розслідування (29 липня (2 накази) і 21 серпня 2025 року), а недотримання цієї норми права призвело до двох притягнень до дисциплінарної відповідальності, при цьому ігнорування приписів першого речення частини сьомої статті 14 Статуту і притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність від 25 серпня 2025 року позбавило ДПП права покарати позивача звільненням зі служби у поліції за події, що мали місце 25 липня 2025 року.

Суд погоджує наведений висновок суду першої інстанції.

Імперативним приписом речення першого частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту установлено, що у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування.

Судом установлено, що УПП 29 липня 2025 року мало інформацію про можливе вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків 25, 26 і 28 липня 2025 року, тому УПП відповідно до положень першого речення частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту мало провести одне службове розслідування за усіма трьома фактами порушення службової дисципліни.

В порушення цього законодавчого припису УПП призначено та проведено три окремих службових розслідування (за двома наказами від 29 липня 2025 року та за наказом від 21 серпня 2025 року.

При цьому наказом від 25 серпня 2025 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

За результатом проведення іншого службового розслідування, призначеного наказом від 29 липня 2025 року, стягнення не накладалось, дисциплінарною комісією вирішила обмежитись застосованим стягненням (попередженням про неповну службову відповідність).

За результатами службового розслідування, призначеного 21 серпня 2025 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення є обставиною, що обтяжує відповідальність поліцейського.

Частиною дев`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту установлено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (частина дванадцята статті 19 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною четвертою статті 26 Дисциплінарного статуту, якою установлені особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану, якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.

За положеннями частини другої статті 29, якою установлені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.

Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.

У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, суд доходить до наступників висновків.

Призначення, проведення декількох службових розслідувань за фактами порушення службової дисципліни, які мали місце 25, 26 і 28 липня 2025 року замість одного службового розслідування призвело до порушення приписів другого речення частини дев`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до якого якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Крім того, призначення, проведення декількох службових розслідувань за фактами порушення службової дисципліни, які мали місце 25, 26 і 28 липня 2025 року замість одного службового розслідування стало підставою для врахування дисциплінарною комісією як обставини, що обтяжує відповідальність поліцейського, вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення, а також обов`язковість застосування до позивача більш суворішого дисциплінарного стягнення, ніж попереднє.

Наведені висновки дають підстави вважати, що допущені порушення при призначенні та проведенні службового розслідування потягли за собою порушення прав поліцейського на проведення службового розслідування на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських, що передбачено частиною шостої статті 14 Дисциплінарного статуту.

Верховним Судом у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 440/512/23 дійшов висновку, що порушення базових принципів правової процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, адже в іншому випадку не буде забезпечено дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Наведені порушення є підставою для висновку про протиправність наказів (дисциплінарного та по особовому складу) як таких, що прийняті на підставі акту службового розслідування, яке проведено із порушенням Дисциплінарного статуту, які призвели до порушення прав позивача, адже такі порушення призвели до неможливості накладення менш сурового стягнення, ніж звільнення зі служби в поліції, а також врахування попереднього накладення дисциплінарного стягнення як обставини, що обтяжує відповідальність.

Доводи апелянта про те, що висновок суду першої інстанції про обов`язковість призначення одного службового розслідування на усіма фактами порушення службової дисципліни, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, суд відхиляє, адже така вимога установлена законом, а недотримання такої вимоги призвело до порушення прав поліцейського.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначені вище приписи частини другої статті 19 Конституції України відповідач як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку позивача, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

З огляду на недотримання УПП приписів Дисциплінарного статуту щодо порядку призначення та проведення службового розслідування, суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у такому разі не вимагається дослідження питання наявності складу дисциплінарного проступку.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову, суд зазначає таке.

Так, підставою позову, виходячи зі змісту позовних вимог, є непропорційність застосованого дисциплінарного стягнення тяжкості дисциплінарного проступку, адже відсутні підстави для кваліфікації порушення як грубого порушення дисципліни.

Позивачем не подавалось заяви про зміну підстав позову.

Частинами першою-третьою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас, і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц.

У цих постановах Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("Суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті другої та частини четвертої статті 9 КАС України.

Частинами першою - другою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.

Враховуючи висловлену Великою Палатою Верховного Суду сталу правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»), а також що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору; що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц), є прийнятним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для надання оцінки порушенням відповідачем процедурних порушень, на на які позивач не посилався як на підставу позову, а такі процедурні порушення стосовно недотримання вимог Дисциплінарного статуту щодо необхідності призначення одного службового розслідування є самостійною підставою для висновку про протиправність оскаржених позивачем наказів.

Апелянтом не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для поновлення позивача на службі в поліції та розміру стягнутого на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, тому суд не надає оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року в справі № 340/7702/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року в справі № 340/7702/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов