Суд: Яворівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №944/6320/26
Суддя: Колтун Ю. М.
Справа № 944/6320/26
Провадження №1-кп/944/1811/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.10.2026м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141350001355 від 15.10.2026 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Станькова, Івано-Франківської області, зареєстрованої та такої, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої, одруженої, із середньою спеціальною освітою,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України
у с т а н о в и в:
Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.
15.10.2026, близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_4 , проходячи паспортний контроль, у міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Краківець», що розташований за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Краковець, вул. Вербицького, 54, з метою безперешкодного перетину державного кордону, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись прямим умислом, спрямованим на висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди, висловила пропозицію надати та надала службовій особі – інспектору прикордонної служби 1 категорії – 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип «А») відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » головному сержанту ОСОБА_5 неправомірну вигоду в розмірі 100 євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 15.10.2026 становить 5 034 гривень за не вчинення вищевказаною службовою особою дій, пов`язаних із прийняттям рішення про відмову ОСОБА_4 в перетині державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_4 здійснила пропозицію надати та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.
Позиція сторін кримінального провадження.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю та підтвердила обставини, зазначені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаялася, просила суд суворо не карати та призначити їй покарання у виді штрафу, який зобов`язується сплатити.
Прокурор підтримала висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, заявила клопотання про розгляд справи у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, просила визнати ОСОБА_4 винною та призначити їй покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 369 КК України у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви Суду.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, роз`яснивши обвинуваченій положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України.
Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченої та призначення покарання.
Оцінюючи зібрані по справі докази, з врахуванням принципу змагальності та критерію «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною повністю.
Кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 369 КК України є вірною, оскільки вона здійснила пропозицію та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.
При призначенні покарання обвинуваченійпо даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує обставини кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.
Обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України – не встановлено.
При обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, враховує її стан здоров`я, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин.
Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_4 в мінімальному розмірі межі санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що таке покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Суд дійшов переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.
Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 ч.2 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Спеціальна конфіскація, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначались (використовувались) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про спеціальну конфіскацію грошових коштів у власність держави, арешт накладений на них скасуванню не підлягає.
Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.
Керуючись статтями 349, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, Суд
у х в а л и в :
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 369 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Зобов`язати ОСОБА_4 сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання чинності цим вироком та повідомити про сплату штрафу, шляхом надання відповідного документу.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- на підставі ст. 96-1, ст.96-2 КК України грошові кошти дві купюри номіналом по 50 євро із серіями та номерами: UD2724157485, S78524530828, які поміщено в спецпакет WAR0000798 – в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави.
- компакт - диск на якому збережені відеофайли із моментом надання неправомірної вгоди ОСОБА_4 залишити при матеріалах кримінального провадження№12026141350001355 від 15.10.2026
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_6
Оригінал: reyestr.court.gov.ua