Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/6832/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/6832/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в адміністративній справі №160/6832/26

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , у якій позивач просив:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 58 114,52 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 перед бюджетом виникла заборгованість на суму 58 114,52 грн, яка не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку. Так, відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована та направлена відповідачу податкова вимога. У зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в адміністративній справі №160/6832/26 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю.

Стягнуто податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 58 114,52 гривень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень 20.05.2025 та 27.06.2025 за адресою: м. Дніпро, вул. Андрійченка, 104. Зазначає, що відповідач та члени її родини не мешкають за вказаною адресою і з січня 2018 року зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Звернення до АТ «Укрпошта» не дало результату через сплив терміну зберігання відомостей. Крім того, скаржник наголошує на помилках у ДРФО, куди 04.04.2024 року було внесено хибну адресу (вул. Андрійченка, 104).

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Згідно з п. 70.6 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків, шляхом подання заяви за формою № 5-ДР протягом місяця з дня виникнення таких змін (Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822).

Матеріалами справи (Інформаційна довідка ГУ ДПС у Дніпропетровській області) підтверджено, що відповідач із заявою за формою 5-ДР про зміну податкової адреси до контролюючого органу не звертався. Отже, позивач правомірно направляв кореспонденцію на адресу, яка на момент формування податкових повідомлень-рішень (16.06.2025 та 03.04.2025) містилася в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків як податкова адреса відповідача, а саме: м. Дніпро, вул. Андрійченка, буд. 104.

Обов`язок з підтримання актуальності відомостей власної облікової картки платника податків покладається законом саме на фізичну особу - платника податків, а не на контролюючий орган. Розбіжність між даними реєстру територіальної громади (реєстрація місця проживання) та даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (податкова адреса), на яку посилається скаржник, є наслідком невиконання відповідачем власного обов`язку своєчасно повідомити контролюючий орган про зміну даних, а тому ризик негативних наслідків такої розбіжності покладається на відповідача, а не на позивача, який діяв добросовісно на підставі офіційних відомостей державного реєстру.

Щодо доводів про неналежне вручення податкових повідомлень-рішень вказує, що судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення, надіслані на адресу: м. Дніпро, вул. Андрійченка, 104, були отримані 20.05.2025 та 27.06.2025, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містять підпис особи, яка прийняла відправлення.

Твердження скаржника про те, що наявний на повідомленнях про вручення підпис їй не належить, є голослівним і не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.

Також зазначає, що долучена скаржником відповідь АТ "Укрпошта" підтверджує лише неможливість встановити обставини вручення у зв`язку зі спливом строку зберігання відповідних відомостей. Відсутність архівних даних у оператора поштового зв`язку не є доказом невручення поштового відправлення і не спростовує наявний у матеріалах справи первинний документ про вручення з підписом отримувача.

Щодо узгодженості податкового зобов`язання вказує, що матеріалами справи підтверджено, і скаржником не спростовано, що податкові повідомлення-рішення №1592372, №1592373, №1592374, №1592375-2410-0462-UA12020010000033698 від 16.06.2025 та №286459, №286460-2410-0466-UA12020010000033698 від 03.04.2025 в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.

У відповіді на відзив скаржник вказує про відсутність у матеріалах справи пояснень позивача щодо підстав внесення 04.04.2024 року хибних відомостей про адресу до ДРФО. На підтвердження фактичного проживання у травні та червні 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , скаржник надала виписки за комунальними платежами, а також зразок підпису з паспорта на спростування належності їй підпису на поштових повідомленнях.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

На момент розгляду справи судом в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 58 114,52 грн, а саме:

1. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код класифікації 18010200), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 57 609,03 грн. згідно:

- Податкового повідомлення-рішення №1592373-2410-0462-UA12020010000033698 від 16.06.2025 терм.спл. 26.08.2025 на суму 15 395,25 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1592372-2410-0462-UA12020010000033698 від 16.06.2025 терм.спл. 26.08.2025 на суму 16 816,35 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1592375-2410-0462-UA12020010000033698 від 16.06.2025 терм.спл. 26.08.2025 на суму 11 186,43 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1592374-2410-0462-UA12020010000033698 від 16.06.2025 терм.спл. 26.08.2025 на суму 14 211,00 грн;

2. Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб (код класифікації 18010700), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 505,49 грн, згідно:

- Податкового повідомлення-рішення №286459-2410-0466-UA12020010000033698 від 03.04.2025 терм.спл. 05.10.2025 на суму 5,04 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №286460-2410-0466-UA12020010000033698 від 03.04.2025 терм.спл. 17.10.2025 на суму 500,45 грн;

Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень відсутня.

Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог вмотивований тим, що за відсутності добровільної сплати платником податку наявної суми узгодженої заборгованості, остання, підлягає стягненню у судовому порядку.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків в т.ч. зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено право контролюючого органу звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Згідно п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).

У свою чергу, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 Податкового кодексу України.

Так, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків у відповідності із п. 87.2 ст. 87 ПК України, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ПК України).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, за приписами п. 45.1 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Скаржник вказує, що всі податкові повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно та земельного податку (ППР) були надіслані позивачем на неактуальну адресу: вул. Андрійченка, 104, м. Дніпро, хоча з 15.02.2018 року належною податковою адресою відповідача є АДРЕСА_1 .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач не зверталася до контролюючого органу зі зміною адреси, позивач правомірно використовував відомості, наявні в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків на момент формування документів. Доводи скаржника про наявність помилок у ДРФО не спростовують того факту, що обов`язок своєчасного повідомлення про зміну облікових даних законом покладено саме на платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поштові відправлення ППР, надіслані на адресу: м. Дніпро, вул. Андрійченка, 104, були отримані 20.05.2025 та 27.06.2025, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, які містять підпис отримувача.

Щодо посилань апелянта на квитанції про сплату комунальних послуг та зразок підпису з паспорта, колегія суддів зазначає, що вказані документи не спростовують офіційних даних поштового зв`язку про вручення кореспонденції, а надана відповідь АТ «Укрпошта» свідчить лише про сплив строків зберігання поштової архівної інформації і не є доказом невручення.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в матеріалах справи не міститься.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про неналежне вручення ППР та їх неузгодженість є безпідставними, оскільки доказів їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку надано не було, а сума податкового зобов`язання є узгодженою, що є правомірною підставою для її стягнення.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 58 114,52 грн є правомірним, оскільки належних доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст. 2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 в адміністративній справі №160/6832/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова