Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №280/8180/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №280/8180/26

Суддя: Головко О.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/8180/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним розгляд скарги позивача від 25.02.2026 відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», оформлений листом від 24.04.2026 № 36946/29.22-38; зобов`язати начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України здійснити перевірку законності виконавчого провадження № 60954217 з примусового виконання постанови від 26.11.2019 № 0151/11200/19.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції тлумачить п. 3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» так, що нібито він містить обмеження для особи з ознакою «боржник». І це при тому, що боржник є повноправним учасником виконавчого провадження, визначеним у частині першій статті 14 Закону № 1404-VIII. Висновки щодо застосування норм права (відносно статті 74 Закону № 1404-VIII) викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 127/6664/14-ц, які не взяті до уваги судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебуває постанова Запорізької митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0151/11200/19. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 25.02.2026 звернулась до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою, в якій просила скасувати постанови від 21.01.2020, якими виконавець наклав арешт на майно боржника, оголосив майно у розшук, звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також просила вилучити з Єдиного реєстру боржників інформацію про борг ОСОБА_1 .

Листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.04.2026 за № 36946/29.22-38 повідомлено боржника про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна та про оголошення в розшук майна боржника, звернення стягнення на пенсію у межах виконавчого провадження № 60954217, а також про відсутність законних підстав для вилучення з реєстру боржників ОСОБА_1 . Також зауважено, що ОСОБА_1 перебуває в статусі боржника за виконавчим провадженням № 60954217 з примусового виконання постанови № 0151/11200/19 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на ОСОБА_1 , тоді як закон не передбачає право оскарження боржником дій виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач не забезпечив належний розгляд скарги в порядку Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відтак, боржник за законом не є особою, яка наділена правом на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, відповідно, у керівника відділу не виникає обов`язок по проведенню перевірки в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно, відповідач правомірно розглянув скаргу ОСОБА_1 в порядку Закону України «Про звернення громадян», направивши лист-відповідь від 24.04.2026 за № 36946/29.22-38.

При цьому не є слушним посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 № 127/6664/14-ц, адже у названій справі суд надавав оцінку наявності повноважень у директора Департаменту ДВС з власної ініціативи здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що Закон № 1404-VIII установлює винятково процедуру контролю шляхом оскарження дій або бездіяльності виконавців учасниками провадження, крім виправлення граматичних чи арифметичних помилок. Відповідно підзаконні акти, зокрема й Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка дозволяє перевірки з власної ініціативи, не можуть розширювати законодавчо визначені повноваження керівника органу ДВС, адже це суперечить принципам верховенства права і диспозитивності, а також ієрархії нормативних актів у системі законодавства. При цьому постанова Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі містить посилання на положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», натомість не містить висновки, що відповідні норми є дискримінаційними по відношенню до боржника.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 243, 316, 322 КАС України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі № 280/8180/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 20 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 20 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua