Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №340/73/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/73/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року в адміністративній справі №340/73/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №111450003896 від 20.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 13.11.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до його страхового стажу для пенсії періоди навчання з 10.09.1982 по 12.12.1982, з 23.01.1987 по 23.05.1988, проходження строкової військової служби з 03.05.1983 по 05.06.1985, а також періоди роботи в колгоспі у 1982, 1986, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 роках згідно даних довідки Комунальної установи “Трудовий архів Шаргородської міської ради” від 09.09.2025 №01-14-39.

В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначені пенсії за віком та не зараховано до страхового стажу періоди навчання з 10.09.1982 по 12.12.1982, з 23.01.1987 по 23.05.1988, проходження строкової військової служби з 03.05.1983 по 05.06.1985, а також періоди роботи в колгоспі у 1982, 1986, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 роках згідно з даними довідки Комунальної установи “Трудовий архів Шаргородської міської ради” від 09.09.2025 №01-14-39. Вважає дане рішення протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року в адміністративній справі №340/73/26 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №111450003896 від 20.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирські області судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин справи та оцінки доказів згідно з статтею 90 КАС України. Суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, попри правомірність відмови Пенсійного фонду через розбіжності у персональних даних (написання прізвища та ініціалів) у документах про стаж, навчання і військову службу та відсутність належних підтвердних документів.

До суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Дану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.07.2005 за № 1114500038969.

11.09.2025 позивач повторно звернувся до органів ПФУ через вебпортал із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додав, у нову архівну довідку, свідоцтва про навчання серії НОМЕР_2 , свідоцтво №49 від 23.05.1988, посвідчення НОМЕР_3 , військовий квиток.

Рішенням №111450003896 від 19.09.2025 Головного управління ПФУ у Вінницькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Позивач зазначає, що оскільки в його паспорті-книжечці НОМЕР_4 , виданому Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 08 квітня 1996 року, було допущено очевидну помилку: прізвище українською мовою “ ОСОБА_2 ” має бути зазначено російською як “ ОСОБА_2 ” або “ ОСОБА_2 ”, та в жодному разі не “ ОСОБА_2 ”, що є співзвучним українському “ ОСОБА_2 ”.

У зв`язку з цим він звернувся до уповноваженого органу за заміною паспорту та було видано новий паспорт ID-картку № НОМЕР_5 від 31.10.2025.

13.11.2025 ОСОБА_1 знову звернувся через вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії, до якої додав всі необхідні документи, в том числі оновлену архівну довідку, свідоцтва про навчання серії НОМЕР_2 , свідоцтво № НОМЕР_6 , посвідчення НОМЕР_3 , військовий квиток і паспорт ID-картку № НОМЕР_5 від 31.10.2025. Також в заяві позивач просив коректно відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 №17 зарахувати періоди роботи в колгоспі відповідно до кількості відпрацьованих трудоднів.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Заява позивача про призначення пенсії за віком від 13.11.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.11.2025 № 111450003896, про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 10.09.1982 по 12.12.1982 згідно свідоцтва від 27.12.1982 №582768, оскільки прізвище “ ОСОБА_3 ” (російською мовою) не відповідає прізвищу в паспорті НОМЕР_4 “ ОСОБА_3 ” (російською мовою) та відсутні відомості про присвоєння кваліфікації;

- період проходження військової служби відповідно до військового квитка від 03.05.1983 НОМЕР_7 , оскільки прізвище “ ОСОБА_3 ” (російською мовою) не відповідає прізвищу в паспорті НОМЕР_4 “ ОСОБА_3 ” (російською мовою);

- період навчання з 23.01.1987 по 23.05.1988 згідно свідоцтва від 23.05.1988 №49, оскільки відсутні відомості, що Шаргородська районна інспекція Держсільтехнагляд відноситься до навчального закладу;

- періоди роботи в колгоспі “Прогрес” у 1982, 1986 роках та у 1991-1996 роках відповідно архівної довідки від 09.09.2025 №01-14-39, оскільки у вищезазначених роках в документах зазначено “ ОСОБА_1 ”, “ ОСОБА_1 .”, “ ОСОБА_1 ”, що не відповідає паспортним даним — “ ОСОБА_1 ”

За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 24 роки 5 місяців 4 дні.

Не погодившись із відповідним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття “страховий стаж”, для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637(далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується, зокрема: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з положеннями Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, військові квитки.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд першої інстанції встановив, що у період з 23.01.1987 по 23.05.1988 ОСОБА_1 навчався на тракториста та пройшов програму підготовки в обсязі 947 годин при Шаргородській районній інспекції Держсільтехнагляду та отримав посвідчення НОМЕР_3 тракториста-машиніста третього класу, що підтверджується свідоцтвом № 49 від 23.05.1988 та посвідченням НОМЕР_3 (а.с.17, 18, 19).

Для підтвердження періоду проходження військової служби з 03.05.1983 по 05.06.1985, позивачем було надано військовий квиток НОМЕР_7 (а.с.14).

Також, в матеріалах справи наявна архівна довідка від 09.09.2025 № 01-14-39, яка підтверджує період роботи ОСОБА_1 в колгоспі “Прогрес” у 1982, 1986, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995 та 1996 роках (а.с.13).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 26 Порядку №637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Зміст наведеного правового положення вказує на те, що встановлення у судовому порядку факту приналежності документа певній особі має відбуватися лише у випадку, коли відповідні відомості не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи, зазначеним в документі, що підтверджує трудовий стаж.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за обставин даної справи відсутній факт розбіжностей в імені, по батькові та прізвищі позивача у наданих ним документах.

Прізвище позивача українською мовою у паспорті громадянина України зразка 1994 року, виданому 08 квітня 1996 року, і в ID картці, виданій 31.10.2025, написано як “ ОСОБА_2 ”.

У військовому квитку серії НОМЕР_7 від 03.05.1985 та копіях свідоцтва від 27.12.1982 № НОМЕР_8 , копії яких знаходяться у матеріалах справи, зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача “ ОСОБА_3 ”.

Невідповідність в написанні прізвища ім`я та по батькові позивача російською мовою жодним чином не впливає на можливість встановити, що дані документи належить саме позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи, є такими, що беззаперечно підтверджують страховий стаж позивача (військовий квиток та диплом про освіту).

Отже, відмовивши позивачеві у зарахуванні до страхового стажу періодів навчання з 10.09.1982 по 12.12.1982, з 23.01.1987 по 23.05.1988, проходження строкової військової служби з 03.05.1983 по 05.06.1985, а також періодів роботи в колгоспі у 1982, 1986, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 роках згідно з даними довідки Комунальної установи “Трудовий архів Шаргородської міської ради” від 09.09.2025 №01-14-39, відповідач діяв протиправно.

Посилання відповідача на невідповідність прізвища, імені та по батькові у свідоцтві від 27.12.1982 № НОМЕР_8 , військовому квитку від 03.05.1983 № НОМЕР_9 та архівній довідці від 09.09.2025 № 01-14-039 паспортним даним позивача є формальними та не можуть бути підставою для неврахування цих документів при вирішенні питання щодо зарахування відповідних періодів до страхового стажу та призначення пенсії позивача.

У той же час, визначення та зарахування позивачеві до страхового стажу усього спірного періоду належить до дискреційних повноважень відповідача. Здійснення такого обрахунку має бути здійснено відповідачем з врахуванням вищевикладеного висновку про те, що подані позивачем документи підтверджують саме його страховий стаж.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року в адміністративній справі №340/73/26 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року в адміністративній справі №340/73/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов