Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №340/7119/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/7119/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті в м.Дніпрі апеляційну скаргу Кропивницької митниці

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року (суддя Притула К.М.) по справі №340/7119/25 за позовом Приватного підприємства «Аллєгро-опт» до Кропивницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Аллєгро-опт» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2025 №UA901000202534 та № UA901000202535, якими підприємству донараховані митні платежі та фінансові санкції.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведеної Митницею документальної перевірки під час якої митний орган фактично змінив класифікацію товарів, які раніше були оформлені у митному режимі імпорту, без прийняття рішення про класифікацію товару за формою та у порядку, передбачених статтею 69 Митного кодексу України та Порядком роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів. Позивач вважав необгрунтованою кваліфікацію митним органом товарів за кодом УКТЗЕД та зазначав.

Щодо товарів з комерційною назвою “навушники HAVIT” позивач вказує, що основне призначення цих товарів полягає у відтворенні звуку з персональних комп`ютерів, телефонів та іншої звуковідтворювальної техніки, а наявність додаткових функцій FM-радіо або відтворення файлів з карти пам`яті не змінює їх основної властивості як навушників. Тому, на думку позивача, такі товари підлягають класифікації за кодом 8518 30 УКТ ЗЕД, а не за кодом 8527 13, визначеним митницею.

Також позивач заперечував висновки митниці щодо класифікації рамок-фурнітури для кріплення світлодіодних панелей як частин світильників за кодом 9405 99 00 90, а не за заявленим кодом 7616, та щодо включення до митної вартості витрат на демередж, детеншн, простій і зберігання. Позивач зазначав, що такі витрати є штрафними або компенсаційними платежами, прямо не передбаченими частиною десятою статті 58 Митного кодексу України як складові митної вартості.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з такого.

Суд зазначив, що при вирішенні питання про класифікацію спірних товарів необхідно встановити не лише наявність окремих додаткових функцій, а й те, яка саме функція

визначає основне призначення товару та яка товарна позиція описує товар конкретніше.

Суд встановив, що підставою для віднесення відповідачем навушників HAVIT до товарної позиції 8527 (приймальна апаратура для радіомовлення, поєднану чи не поєднану в одному корпусі із звукозаписувальною або звуковідтворювальною апаратурою або з годинником) стало те, що такі товари поряд із функцією навушників мають приймальну апаратуру для радіомовлення (FM-приймач), кнопки керування, слот для карток пам`яті та можливість відтворення записів у режимі mp3.

Суд вказав, що сам факт наявності у навушниках допоміжних функцій FM-радіо, Bluetooth-з`єднання, слоту для картки пам`яті чи можливості відтворення файлів у форматі mp3 не доводить, що основною властивістю таких товарів є саме приймання радіосигналів. Вказані ознаки можуть бути додатковими функціональними можливостями пристрою, основним призначенням якого залишається відтворення звуку користувачу через навушники.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про правильність кваліфікації товару “навушники HAVIT” в товарній позиції 8518, яка охоплює, мікрофони та підставки для них; гучномовці, вмонтовані або не вмонтовані в корпус; навушники та телефони головні, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном, та комплекти, які складаються з мікрофона та одного гучномовця чи більше; підсилювачі звукових частот електричні; електричні звукопідсилювальні комплекти.

Суд встановив, що Митницею змінено класифікацію фурнітури/рамок для кріплення світлодіодних панелей, які кваліфіковані позивачем за кодом УКТЗЕД 7616 (вироби з алюмінію), на товарну підкатегорію 9405 99 00 90 як частин світильників та освітлювального обладнання.

Суд зазначив, що для віднесення товару до частин світильників недостатньо встановити лише можливість його використання разом зі світлодіодною панеллю. Митний орган повинен довести, що за своїми об`єктивними характеристиками, конструкцією та призначенням товар є саме частиною конкретного освітлювального обладнання, а не самостійним виробом з алюмінію, який може використовуватись як елемент кріплення.

Суд звернув увагу, що в акті перевірки не наведено достатнього аналізу конструктивних ознак таких товарів, їх спеціального призначення виключно для конкретних моделей світильників, а також причин, з яких класифікація за товарною позицією 7616 не може застосовуватись.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку щодо необгрунтованості зміни класифікації фурнітури для кріплення світлодіодних панелей.

Також, за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати на демередж, детеншн, простій і зберігання, які за своєю природою є штрафними або компенсаційними платежами, необгрунтовано включено Митницею до митної вартості товару.

Суд зазначив, що митна вартість товарів визначається декларантом, а до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, можуть додаватися лише ті складові, які прямо передбачені Митним кодексом України, документально підтверджені, піддаються обчисленню та стосуються витрат до місця ввезення товарів на митну територію України.

Суд вказав, що митний орган повинен установити зміст кожної витрати, дату та місце її виникнення, зв`язок з конкретною партією товару, а також те, чи була така витрата понесена до чи після ввезення товару на митну територію України.

Суд звернув увагу на те, що відповідач, в Акті перевірки, узагальнено послався на витрати за простій транспортного засобу, зберігання, погрузку контейнера, демередж, детеншн та інші платежі, проте не довів щодо кожної спірної суми, що вона є складовою митної вартості у розумінні статті 58 Митного кодексу України. Не наведено належного аналізу того, за якою саме митною декларацією, за який період та у якому місці виникла кожна витрата, і чому вона повинна додаватись до митної вартості.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності донарахування митних платежів у частині включення зазначених витрат до митної вартості.

Крім цього, за наслідками розгляду справи, судом першої інстанції вирішено питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,0грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кропивницька митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично посилається на висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та яким, за позицією скаржника, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки. Крім того, відповідач висловлює свою незгоду з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, вказуючи на необгрунтованість та неспівмірність витрат, які стягнуто судом з Митниці.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП “Аллєгро-Опт” дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.07.2020 по 30.06.2025, за результатами якої складено акт №12/25/7.22-19/34201283 від 29.08.2025 (а.с.85-112).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення: ст.49, п.2 ч.2 ст.52, ч.4 та ч.5 ст.58 Митного кодексу України, в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на документально підтверджених даних; п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в частині визначення бази оподаткування товару податком на додану вартість. Зокрема щодо правильності визначення бази оподаткування та митної вартості; щодо правильності класифікації товарів за УКТ ЗЕД; щодо відповідності окремих документів інформації, заявленій у митних деклараціях. В акті зазначено, що сума митних платежів, обов`язок зі сплати яких виник у позивача, становить 709 491,36 грн, з яких 503 059,64 грн - ввізне мито, 206 431,72 грн - податок на додану вартість.

У частині класифікації товарів митниця встановила неправильне декларування, зокрема, фурнітури для кріплення світлодіодних панелей, рамок-накладок VIDEX серії BINERA, мікрофонів HAVIT/XTRIKE ME та навушників HAVIT.

На підставі цього акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2025 № UA901000202534 та № UA901000202535, якими позивачу донараховано митні платежі та фінансові санкції на суму 719193,08 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, зі змісту акта перевірки вбачається, що одним із основних спірних питань є правильність класифікації товару за кодом УКТЗЕД, що стосувалося товару з комерційною назвою “навушники” торговельної марки HAVIT, зокрема моделей HV-H2575BT, HV-H2590BT, HV-H622BT, HV-H623BT, HV-H624BT, HV-H625BT, HV-H628BT, HV-H632BT, HV-I62 headphone, H-610BT та товару -фурнітури/рамок для кріплення світлодіодних панелей.

Встановлено, що у спірному випадку товари з комерційною назвою “навушники” торговельної марки HAVIT, зокрема моделей HV-H2575BT, HV-H2590BT, HV-H622BT, HV-H623BT, HV-H624BT, HV-H625BT, HV-H628BT, HV-H632BT, HV-I62 headphone, H-610BT позивач декларував за товарною позицією 8518 УКТ ЗЕД у товарній підкатегорії 8518103000 як навушники, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном.

За позицією відповідача такі товари повинні кваліфікуватися за товарною позицією 8527 УКТ ЗЕД у товарній підкатегорії 8527130000 згідно з УКТ ЗЕД як приймальна апаратура для радіомовлення.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України”, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.

До товарної позиції 8518 УКТ ЗЕД входять: мікрофони та підставки для них; гучномовці, вмонтовані або не вмонтовані в корпус; навушники та телефони головні, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном, та комплекти, які складаються з мікрофона та одного гучномовця чи більше; підсилювачі звукових частот електричні; електричні звукопідсилювальні комплекти.

Коду товару згідно з УКТ ЗЕД – 8518103000 (зазначений позивачем) відповідає опис: навушники, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном, та комплекти, які складаються з мікрофона та одного гучномовця чи більше.

До товарної позиції 8527 УКТ ЗЕД входять приймальна апаратура для радіомовлення, поєднана чи не поєднана в одному корпусі із звукозаписувальною або звуковідтворювальною апаратурою або з годинником- радіомовні приймачі, здатні функціонувати без зовнішнього джерела електроживлення.

Коду товару 8527130000 згідно з УКТ ЗЕД – (зазначений відповідачем) відповідає опис: - інша апаратура, поєднана із звукозаписувальними чи звуковідтворювальними пристроями.

У спірному випадку встановлено, що підставою для віднесення відповідачем навушників HAVIT до товарної позиції 8527 (приймальна апаратура для радіомовлення, поєднану чи не поєднану в одному корпусі із звукозаписувальною або звуковідтворювальною апаратурою або з годинником) стало те, що такі товари поряд із функцією навушників мають приймальну апаратуру для радіомовлення (FM-приймач), кнопки керування, слот для карток пам`яті та можливість відтворення записів у режимі mp3.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що при вирішенні питання про класифікацію спірних товарів необхідно встановити не лише наявність окремих додаткових функцій, а й те, яка саме функція визначає основне призначення товару та яка товарна позиція описує товар конкретніше.

Сам факт наявності у навушниках допоміжних функцій FM-радіо, Bluetooth-з`єднання, слоту для картки пам`яті чи можливості відтворення файлів у форматі mp3 не доводить, що основною властивістю таких товарів є саме приймання радіосигналів. Вказані ознаки можуть бути додатковими функціональними можливостями пристрою, основним призначенням якого залишається відтворення звуку користувачу через навушники.

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи опис товарів, наведених у вищезазначених товарних позиціях, приходить до висновку про те, що навушники не мають характеристик, притаманних для товарної позиції УКТ ЗЕД 8527 в категорії 8527130000, оскільки не є апаратурою, поєднаною із звукозаписувальними чи звуковідтворювальними пристроями.

З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність кваліфікації товару “навушники HAVIT” в товарній позиції 8518.

Щодо класифікації фурнітури для кріплення світлодіодних панелей.

Встановлено, що вказаний товар позивачем кваліфікувався за кодом УКТ ЗЕД в товарній позиції 7616 у товарній підкатегорії 7616 99 90 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Митницею змінено класифікацію фурнітури/рамок для кріплення світлодіодних панелей на товарну підкатегорію 9405 99 00 90 як частин світильників та освітлювального обладнання.

До групи 76 віднесено: Алюміній та вироби з нього.

До товарної позиції 7616 УКТ ЗЕД входять: Інші вироби алюмінієві.

Коду товару згідно з УКТ ЗЕД – 7616 99 90 00 (зазначений позивачем) відповідає опис: ---інші.

До групи 94 віднесено: Меблі; постільні речі, матраци, матрацні основи, диванні подушки та аналогічні набивні речі меблів, світильники та освітлювальне обладнання, в іншому місці не зазначені; світлові покажчики, табло та подібні вироби; збірні будівельні конструкції.

До товарної позиції 9405 УКТ ЗЕД входять: Світильники та освітлювальне обладнання, включаючи прожектори та їх частини, в іншому місці не зазначені; світлові вивіски, світлові покажчики, табло з назвою або адресою і подібні вироби, що мають умонтоване джерело світла та їх частини, в іншому місці не зазначені: - люстри та інші електричні освітлювальні прилади, які підвішуються або закріплюються на стелі чи на стіні, за винятком тих, що використовуються для освітлення відкритих громадських майданчиків або вулиць.

Коду товару 9405 99 00 90 згідно з УКТ ЗЕД – (зазначений відповідачем) відповідає опис: ---інші.

З огляду на наведений опис товару, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що для віднесення товару до частин світильників недостатньо встановити лише можливість його використання разом зі світлодіодною панеллю. Митний орган повинен довести, що за своїми об`єктивними характеристиками, конструкцією та призначенням товар є саме частиною конкретного освітлювального обладнання, а не самостійним виробом з алюмінію, який може використовуватись як елемент кріплення.

Оскільки в акті перевірки не наведено достатнього аналізу конструктивних ознак таких товарів, їх спеціального призначення виключно для конкретних моделей світильників, а також причин, з яких класифікація за товарною позицією 7616 не може застосовуватись, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованості зміни класифікації фурнітури для кріплення світлодіодних панелей.

Іншим спірним питанням у цій справі є необхідність (за позицією Митниці) віднесення до митної вартості товарів витрат у вигляді демереджа, детеншна, зберігання та іншими платежами.

Згідно з ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності із ч.4-11 ст.58 Митного кодексу України:

митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч.6 ст.58 МК України).

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.7 ст.58 МК України).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.8 ст.58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч.10 ст.58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні (ч.11 ст.58 МК України).

Отже, до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, можуть додаватися лише ті складові, які прямо передбачені Митним кодексом України, документально підтверджені, піддаються обчисленню та стосуються витрат до місця ввезення товарів на митну територію України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Митниці про те, що плата перевізнику за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару є частина загальних витрат на транспортування, а тому повинна бути включена до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, як складова митної вартості товарів.

В той же час, у спірному випадку йдеться про включення до ціни оцінюваних товарів таких витрат позивача як демередж, детеншн, зберігання контейнерів.

Демередж це плата штраф, що стягується з вантажу, який залишається на терміналі понад відведений вільний час. Демередж обчислюється з моменту закінчення часу, відведеного для розвантаження або завантаження вантажу на судно в порту. Плата за добове зберігання (демередж) стягується до того моменту, поки вантаж не покине термінал. Іншими словами, це штраф за затримку контейнера після закінчення «фрі- тайму».

Детеншн (Detention) плата, пов`язана з тривалим використанням контейнера після того, як він був вивезений з терміналу для подальшої доставки в кінцевий пункт призначення. Після того як контейнер залишає термінал, у вантажоодержувача є обмежений час для його розвантаження і повернення (зазвичай від 5 до 14 днів). Якщо контейнер залишається в одержувача довше, судноплавна лінія починає нараховувати штраф за кожен день затримки.

Отже, вказані витрати по суті є штрафними санкціями, а не плата перевізнику за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів.

При цьому, вказані штрафні санкції демередж, детеншн, зберігання контейнерів, можуть бути застосовані до декларанта як до того коли оцінюваний товар прибув на митну територію України, так і після цього.

У свою чергу, як зазначено вище, до митної вартості додаються складові, які стосуються витрат до місця ввезення товарів на митну територію України.

У спірному випадку суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що в Акті перевірки, митний орган узагальнено послався на витрати за простій транспортного засобу, зберігання, погрузку контейнера, демередж, детеншн та інші платежі, проте не довів щодо кожної спірної суми, що вона є складовою митної вартості у розумінні статті 58 Митного кодексу України. Не наведено належного аналізу того, за якою саме митною декларацією, за який період та у якому місці виникла кожна витрата, і чому вона повинна додаватись до митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість Митницею тих обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Щодо рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу договір про надання правової допомоги №4 (витяг) від 15.10.2025 року, рахунок-фактуру від 15.10.2025 року №4, платіжну інструкцію та акт наданих послуг від 07.11.2025 року.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що предметом Договору є надання послуги з представництва та захисту прав і законних інтересів позивача по оскарженню в судах рішень Кропивницької митниці від 07.10.2025 №UA901000202534 та № UA901000202535.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що гонорар адвоката становить 7500грн.

Згідно Акту №1 наданих послуг (виконаних робіт) адвокатом надано послуги у вигляді: опрацювання документів; підготовка та направлення до суду позовної заяви; опрацювання відзиву на позов; підготовка та направлення відповіді на відзив.

Згідно з платіжною Інструкцією позивачем сплачено надані послуги з правничої допомоги у розмірі 7500грн.

Отже, документально підтверджені та погодженні сторонами витрати на правничу допомогу становлять 7500грн.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо не співмірності та нерозумності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке.

Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, витрачений адвокатом час , розмір визначеного гонорару. При цьому, вище вказані документи є належними та допустимими доказами в питаннях дослідження як факту понесення витрат на правничу допомогу так і документального підтвердженого їх розміру.

Вказуючи на не співмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, який гонорар адвоката є справедливим у контексті складності цієї справи, та який зазвичай застосовуються при визначенні винагороди адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У спірному випадку Договором визначено порядок формування вартості послуг (гонорар адвоката).

Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,0грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 315, ст.ст. 316, 321, 325 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кропивницької митниці залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року по справі №340/7119/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначенні ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 14.10.2026

Повний текст постанови складено 20.10.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров