Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №205/5046/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 205/5046/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 липня 2026 року в адміністративній справі №205/5046/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новокадацького районного суду міста Дніпра з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просив:

Визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2026 №Я466277 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Визнати пропущеним строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП;

Закрити стосовно позивача адміністративне провадження про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП;

Зобов`язати уповноважених осіб відповідача внести відповідні відомості про відсутність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , упродовж тривалого періоду часу перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та маю відповідний статус «Військовозобов`язаний».

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ним 20.05.2024 було уточнено військово-облікові дані (адресу проживання, номер засобів зв`язку, адресу електронної пошти через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+», розробником якого є Міністерство оборони України), має про це відповідну відмітку в застосунку «Резерв+».

05.04.2026 він оновив мобільний застосунок «Резерв+» та у своєму документі побачив відмітку про порушення правил військового обліку та находження у статусі «розшук».

При цьому було зазначено, що «ТЦК та СП звернувся до Національної поліції, щоб доставити Вас для складання протоколу». Причина «несвоєчасна зміна місця реєстрації у зв`язку з отриманням довідки ВПО». Який саме ТЦК та СП зазначено не було.

Також він має відстрочку від мобілізації та заброньований за місцем роботи у Донецькій обласній прокуратурі. З 2022 року по теперішній час місце розташування установи не змінювалося. Відповідно до довідки від 06.04.2026 № 07-4412вн-26 він місце роботи не змінював.

Вважає, що правила військового обліку він не порушував, так як у розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначені як місце реєстрації, так і місце проживання, яке відповідає довідці ВПО з 2022 року.

Дані були уточнені ще у травні 2024 року і до 05.04.2026 року ніяких змін відносно адреси мешкання не відбувалося, будь-які протоколи не складалися, тобто питань не виникало. Він неодноразово цікавився як у ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і за місцем роботи, чи потрібно змінювати місце реєстрації як військовозобов`язаного у зв`язку з отриманням довідки ВПО, на що отримав відповіді, що, оскільки юридична адреса Донецької обласної прокуратури не змінювалася та ця установа перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 то йому, як працівнику, не потрібно змінювати ТЦК таСП.

07.04.2026 року, щоб стати на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , його змусили заповнити заяву, якою він ніби то не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності, це була основна умова для взяття на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 , інакше, за словами представника ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_1 , його стан «у розшуку» не припинявся. Також зазначає, що він був впевнений, що при винесенні рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності будуть враховані усі дані, які він своєчасно оновив у мобільному застосунку «Резерв+» та ті, за якими стосовно нього була надана відстрочка від мобілізації.

08.04.2026 року у мобільному застосунку «Резерв+» отримав сповіщення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за Постановою № Я466277 від 07.04.2026 у якій, відмінно від даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначені як місце реєстрації, так і місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 . Тобто є ознаки викривлення інформації, яка зазначена у Державних реєстрах з 20.05.2024 року, тому і спирання на подання ним заяви щодо не оспорювання допущенного правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не відповідає дійсності.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 24 липня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскільки, відповідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивачем дані були уточнені 20 травня 2024 року, відповідно до вимог частини 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Вважає, що сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності взагалі.

Однак, судом взагалі проігноровано вимогу в позові щодо визнання пропущеним строку притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття у зв`язку з цим провадження у справі.

Також, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статті 210 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Як зазначав вище, відомості про фактичне місце мешкання були надані ще у травні 2024 року.

Зазначає, що має відстрочку від мобілізації, а правила військового обліку не порушував.

31 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 суддею Соборного районного суду міста Дніпра прийнято законне, обґрунтоване та виважене рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 05.12.2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , упродовж тривалого періоду часу перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та маю відповідний статус «Військовозобов`язаний».

Відповідно до відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, позивач, як про внутрішньо переміщена особа, згідно довідки ВПО від 09.12.2022 року фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

20.05.2024 позивачем уточнено військово-облікові дані (адресу проживання, номер засобів зв`язку, адресу електронної пошти через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+», розробником якого є Міністерство оборони України), про що, за твердженням позивача, є відповідна відмітка в застосунку «Резерв+», доказів протилежного суду не надано.

05.04.2026 позивач оновив мобільний застосунок «Резерв+» та у своєму документі побачив відмітку про порушення правил військового обліку та находження у статусі «розшук». При цьому було зазначено, що «ТЦК та СП звернувся до Національної поліції, щоб доставити Вас для складання протоколу». Причина «несвоєчасна зміна місця реєстрації у зв`язку з отриманням довідки ВПО». Який саме ТЦК та СП зазначено не було.

При цьому позивач має відстрочку від мобілізації та заброньований за місцем роботи у Донецькій обласній прокуратурі. З 2022 року по теперішній час місце розташування установи не змінювалося. Відповідно до довідки від 06.04.2026 № 07-4412вн-26 позивач місце роботи не змінював.

ІНФОРМАЦІЯ_8 до Національної поліції сформовано звернення НОМЕР_1 на доставку військовозобов`язаного ОСОБА_1 до органу військового управління для складення протоколу про адміністративні правопорушення.

07.04.2026 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для постановки на військовий облік за задекларованим місцем проживання, та цього ж дня, 07.04.2026 о 10:29:44 ОСОБА_1 в додатку «Резерв+» (електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста) особисто підписав заяву, в порядку статті 279-9 КУпАП про визнання порушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

За твердженням сторони відповідача, саме ця заява стала підставою для винесення 07.04.2026 оскаржуваної постанови №11466277 про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210 КУпАП у виді мінімального розміру штрафу - одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Водночас, позивач вважає, що правила військового обліку він не порушував, так як у розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначені як місце реєстрації, так і місце проживання, яке відповідає довідці ВПО з 2022 року.

Дані були уточнені ще у травні 2024 року і до 05.04.2026 року ніяких змін відносно адреси мешкання не відбувалося, будь-які протоколи не складалися, тобто питань не виникало. Позивач зазначає, що він неодноразово цікавився як у ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і за місцем роботи, чи потрібно змінювати місце реєстрації як військовозобов`язаного у зв`язку з отриманням довідки ВПО, на що отримав відповіді, що, оскільки юридична адреса Донецької обласної прокуратури не змінювалася та ця установа перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 то йому, як працівнику, не потрібно змінювати ТЦК НОМЕР_2 .

Позивач також зазначає, що 07.04.2026 року, щоб стати на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , його змусили заповнити заяву, якою він ніби то не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності, це була основна умова для взяття на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 , інакше, за словами представника ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Дніпро, його стан «у розшуку» не припинявся. Також позивач зазначає, що він був впевнений, що при винесенні рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності будуть враховані усі дані, які він своєчасно оновив у мобільному застосунку «Резерв+» та ті, за якими стосовно нього була надана відстрочка від мобілізації.

08.04.2026 року у мобільному застосунку «Резерв+» позивач отримав сповіщення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за Постановою № Я466277 від 07.04.2026 у якій, відмінно від даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначені як місце реєстрації, так і місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 . Тобто є ознаки викривлення інформації, яка зазначена у Державних реєстрах з 20.05.2024 року, тому і спирання на подання ним заяви щодо не оспорювання допущенного правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, позивач вважає таким, що не відповідає дійсності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Згідно зі ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п.1 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Нормами п.п. 12-13 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Згідно з ч. 1 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У пункті 2 Постанови від 30.12.2022 № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Порядок №1487) закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1, 2, 7, 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку №1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ,відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Доводи позивача про те, що заяву про визнання порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності підписано вимушено, спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами того, що позивача взято на військовий облік о 10:17 07.04.2026, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто ще до підписання заяви.

Натомість заяву в порядку статті 279-9 КУпАП позивач особисто сформував у власному смартфоні та підписав кваліфікованим електронним підписом о 10:29:44 того самого дня, тобто вже після взяття на облік. Відтак твердження, що підписання заяви нібито було обов`язковою умовою зняття статусу «у розшуку» й постановки на облік, суперечить установленій судом хронології та не підтверджується жодними доказами.

Крім того, судом установлено, що звернення про доставку позивача для складення протоколу про адміністративне правопорушення було подано до органів поліції органом військового управління за попереднім місцем обліку позивача.

Тобто саме перед цим органом позивач мав право не погодитися з фактом порушення, чого не зробив, свідомо обравши визнання порушення в порядку статті 279-9 КУпАП.

Доказів того, що це рішення прийнято під впливом протиправного примусу з боку посадових осіб, позивачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

Технічні розбіжності в оформленні постанови щодо зазначення адреси не спростовують і не скасовують юридичного факту, встановленого судом першої інстанції, особистого підписання позивачем заяви за статтею 279-9 КУпАП, яка стала безпосередньою правовою підставою для розгляду справи та накладення стягнення без складення протоколу відповідно до частини другої статті 258 КУпАП.

Оскаржувана постанова від 07.04.2026 винесена уповноваженою посадовою особою в межах компетенції та встановленого статтями 279-9, 280 КУпАП порядку, а накладене стягнення - у мінімальному розмірі в межах санкції частини третьої статті 210 КУпАП - відповідає закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 липня 2026 року в адміністративній справі №205/5046/26 - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 24 липня 2026 року в адміністративній справі №205/5046/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко