Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/27424/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокусправа 160/27424/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 23.09.2025 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податковий борг в сумі 76922,14 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що контролюючим органом була сформована податкова вимога (форма “Ф”) №0011698-1305-0436 від 18.04.2024 на суму 76922,14 грн., яка направлена на адресу платника податку засобами поштового зв`язку. Податкові зобов`язання відповідача сформовані на підставі самостійно поданих податкових декларацій, дії позивача щодо формування податкового боргу в інтегрованих картках платника податків.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що податковий борг за податковою вимогою (форма “Ф”) №0011698-1305-0436 від 18.04.2024 був сплачений у повному обсязі.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як платник податків перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

В інтегрованих картках платника податку побліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 76922,14 грн., згідно:

податкової декларації №9429044749 від 20.05.2025 на суму 56747,14 грн, терміном сплати 20.05.2024;

- податкової декларації №9429044749 від 20.05.2025 на суму 4125,00 грн. (штрафні санкції);

- податкової декларації №9142290051 від 20.05.2025 на суму 16050,00 грн., терміном сплати 20.05.2024.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до підпункту 191.1.45 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформована податкова вимога форми “Ф” №0011698-1305-0436 від 18.04.2024 про наявність у відповідачки станом на 17.07.2024 податкового боргу у сумі 23056,69грн. яка направлена на адресу платника податку засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600913461484 і повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Разом з тим, з наданої позивачем інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 31.12.2024 податковий борг відсутній та наявна переплата у сумі 8402,86 грн.

З наведеного вбачається, що зазначена у податковій вимозі форми “Ф” №0011698-1305-0436 від 18.04.2024 заборгованість сплачена.

Таким чином, ця податкова вимога вважається відкликаною відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

В свою чергу податковий борг у сумі 76922,14 грн., про стягнення якого звернувся контролюючий орган, виник на підставі податкових декларацій №9429044749, №9429044749, №9142290051 від 20.05.2025, тобто після відкликання податкової вимоги форми “Ф” №0011698-1305-0436 від 18.04.2024.

Доказів направлення відповідачу податкової вимоги про сплату податкового боргу у сумі 76922,14 грн, який виник на підставі податкових декларацій №9429044749, №9429044749, №9142290051 від 20.05.2025 позивачем не надано.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом не дотримано визначеної нормами Податкового кодексу України процедури щодо направлення та вручення податкової вимоги, яка має передувати зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і його висновки не відповідають обставинам справи, що згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, витрати відповідача, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн підлягають відшкодуванню (компенсації) за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026.

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з 08.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко