Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №520/12087/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 520/12087/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/12087/24

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації

до Харківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не укладенні охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха;

- зобов`язати Харківську міську раду укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха;

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийнятої на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт;

- зобов`язати Харківську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на території міста Харкова розташований об`єкт культурної спадщини «Жовтневий РВК», який знаходиться за адресою: вул. Полтавський шлях, 13, та який прийнято на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха. При цьому, власником вказаної пам`ятки архітектури не укладено охоронний договір, як передбачено вимогами статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Окрім того, на переконання позивача, відповідачем, як власником пам`ятки, не приведені до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийнятої на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 задоволено позовну заяву Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту культуру і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

визнано протиправною бездіяльність Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243), яка полягає у не укладенні охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха;

зобов`язано Харківську міську раду (код ЄДРПОУ 04059243) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха;

визнано протиправною бездіяльність Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243), яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийнятої на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт;

зобов`язано Харківську міську раду (код ЄДРПОУ 04059243) привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 736,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, належить Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради, з якою станом на час розгляду справи охоронний договір на пам`ятку архітектури не укладено, у зв`язку з чим наявні правові підстави для зобов`язання відповідача укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на початку березня 2022 року, внаслідок прямого влучання, пам`ятка зазнала значних руйнувань: частина стіни головного фасаду, даху, перекриття зруйновано, вхідна група знищена, також зазнало руйнувань частина внутрішніх приміщень, проте відповідач, який набув право володіння на пам`ятку архітектури місцевого значення, не здійснив заходів щодо приведення цієї пам`ятки до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі № 520/12087/24 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що органом прокуратури обрано спосіб захисту, який Закону України «Про охорону культурної спадщини» не передбачений та не забезпечує ефективний захист тих інтересів держави, які порушені у спірних правовідносинах відповідачем. Неефективність обраного у цій справі способу судового захисту полягає й тим, що обов`язок відновити пам`ятку в разі її руйнування, незалежно від наявності чи відсутності відповідного судового рішення щодо зобов`язання вчинити ці самі дії, вже покладено на власника такого об`єкта культурної спадщини за законом. Також цей Закон не закріплює право за обласної державної (військової) адміністрації та Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, в особі та в інтересах яких прокурор звернувся до суду, на пред`явлення позову до власника пам`ятки про зобов`язання шляхом забезпечення розроблення науково-проєктної документації та проведення відповідних робіт на пам`ятці. Відтак, суд першої інстанції у даній справі належним чином не перевірив наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , для представництва інтересів держави у суді у справі, а також належним чином не з`ясовано, чи порушуються у цьому випадку інтереси держави й у чому саме вони проявляються та чи наявне у таких осіб право на звернення до суду з таким позовом з метою захисту цих інтересів держави.

З огляду на вказане, Харківська міська рада вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав відсутність у прокурора права звернення до суду з такими позовними вимогами, а провадження у справі – закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

13.07.2026 судом отримано відзив Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації на апеляційну скаргу, в якій він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначає, що відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2026 № 130, Департамент є органом, який здійснює заходи щодо захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Також 15.07.2026 до суду надійшов відзив Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на апеляційну скаргу, в якій він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зауважує, що нормами діючого законодавства, регламентовано захист об`єктів культурної спадщини також і органами місцевого самоврядування. У разі ухилення власника об`єкта культурної спадщини від виконання приписів виникає необхідність у судовому захисті публічного інтересу. При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-III контроль за виконанням спеціального закону у сфері захисту культурної спадщини здійснюють органи охорони культурної спадщини відповідно до їх компетенції для пам`яток місцевого значення контроль покладається на обласні державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад. Звертає увагу, що застосування ст. 21 Закону № 1805-III не виключає можливості застосування інших способів захисту, зокрема судового контролю за виконанням вимог спеціального закону про охорону культурної спадщини та зобов`язання власника привести пам`ятку до належного стану, оскільки примусовий викуп пам`ятки є крайнім заходом і застосовується лише у разі систематичного грубого порушення законодавства про охорону культурної спадщини, коли інші способи захисту виявилися неефективними. Водночас обов`язок власника утримувати пам`ятку у належному стані є безумовним. За таких обставин органи охорони культурної спадщини відповідного рівня можуть зобов`язати власника у судовому порядку привести пам`ятку архітектурної спадщини до належного стану і це є обґрунтованим та пропорційним способом захисту публічного інтересу. Вказує, що доводи представника Харківської міської ради про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та у зв`язку з відсутністю спору, ґрунтуються на припущеннях, суперечать нормам діючого законодавства та сталим висновкам Верховного Суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 витребувано у Харківської міської ради: письмові пояснення щодо наявності права користування будівлею за адресою АДРЕСА_1 іншою особою; у разі підтвердження факту користування - надати належним чином засвідчені документи, що підтверджують правові підстави для користування будівлею (договори, рішення міської ради або інших уповноважених органів про передачу будівлі в користування, акти приймання-передачі будівлі (приміщень), документи щодо погодження та/або продовження строку користування тощо).

21.09.2026 судом отримано пояснення Харківської міської ради, в яких зазначено, що на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 10.09.2008 № 244/08 «Про комунальну власність м. Харкова» вказана будівля передана в безоплатне користування ІНФОРМАЦІЯ_2 за договором позички № 1366 від 10.09.2008 з метою розміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Термін дії договору було встановлено до 10.09.2019. На теперішній час нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 736,1 кв.м не повернута Позичкодавцю за Актом приймання - передачі. Крім того, під час розгляду даної справи просив врахувати правові висновки щодо належного способу захисту при зверненні до суду з питань належного дотримання законодавчих вимог щодо охорони культурної спадщини, які викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.02.2025 у справі № 420/28679/23.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026 залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Вказаною ухвалою також роз`яснено третій особі право на подання відзиву на апеляційну скаргу, водночас станом на момент розгляду справи такого не надходило, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташована пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 1832 року будівництва, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 736,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

При цьому, відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації від 08.09.2008 №01-21/1930 таким повідомлено управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури, водночас Управління не заперечує проти передачі в безкоштовне користування за договорами позички ІНФОРМАЦІЯ_2 нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 . Водночас обов`язковою умовою після укладання договору є укладання охоронного договору з Управлінням містобудування та архітектури облдержадміністрації.

Листом Управління комунального майна та приватизації за вх.№1289 від 18.09.2008 повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на даний час використовує приміщення (за адресою АДРЕСА_3 ) за договором оренди. Висловлено прохання до Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації щодо погодження питання укладання договорів позички з метою винесення його на розгляд чергової сесії міської ради.

Згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації (лист від 15.05.2023 №01-04/426-1/700В) охоронний договір на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13, охоронний номер 7297-Ха, не укладено.

Спеціалістами Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації проведено моніторинг, за результати якого складено акт візуального обстеження від 15.02.2024, з якого встановлено, що на початку березня 2022 року, внаслідок прямого влучання, пам`ятка зазнала значних руйнувань: частина стіни головного фасаду, даху, перекриття зруйновано, вхідна група знищена, також зазнало руйнувань частина внутрішніх приміщень.

Позивачем зазначено, що за результатами візуального огляду технічний стан будівлі близький до аварійного, ознак проведення консерваційних, протиаварійних, ремонтних робіт на об`єкті не виявлено. Характер завданих пошкоджень створює загрозу для схоронності пам`ятки у разі несвоєчасного проведення консерваційних робіт.

Листом Харківської обласної прокуратури від 18.08.2023 №15/4-417вих-23 було повідомлено Харківську міську раду, що будівля за адресою вул. Полтавський шлях, 13/15 перебуває в занедбаному стані, під загрозою руйнування та знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність проведення робіт з його реставрації та консервації. Було викладено прохання про надання інформації щодо фактичної адреси місця розташування пам`ятки, розгляду питання щодо подовження терміну договору з ІНФОРМАЦІЯ_6 , інформацію про користувачів та балансоутримувачів пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК», відомості про дати та обсяги проведених на пам`ятці робіт, технічного стану будівлі та оформлення охоронного договору тощо. Вказаний лист вручено 22.08.2023, відповіді на нього матеріали справи не містять.

Листом Харківської обласної прокуратури від 24.01.2024 №15/4-35вих-24 повідомлено Харківську обласну державну (військову) адміністрацію та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації про те, що охоронний договір на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13 не укладено, паспорт та облікова картка не надходили. Крім того, відповідно до акту огляду будівля-пам`ятка перебуває у незадовільному стані та має ознаки аварійності. Викладено прохання щодо повідомлення відомостей про дати та обсяги проведених на пам`ятці робіт, технічного стану будівлі із зазначенням проведення обов`язкових охоронних заходів та виконання робіт з метою збереження пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК»; щодо листування з власником, користувачем, балансоутримувачем з приводу укладення охоронного договору, вжиття заходів охорони; чи вживає або вживатиме ХОВА, Департамент культури і туризму ХОВА заходи, спрямовані на усунення порушень (з одночасним наданням документів претензійно-позовної роботи тощо).

Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації листом від 23.02.2024 №05-23/483 повідомлено, що інформація про дати та обсяги проведених на пам`ятці робіт та її технічний стан до Департаменту не надходила. Пам`ятка значно пошкоджена внаслідок військової агресії рф та потребує термінового проведення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт, які дозволять зберегти її до початку проведення реставрації по завершенню воєнного стану. Будівля належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, надано копії листування щодо охоронного договору. Департамент не звертався в судовому порядку з відповідним позовом з метою усунення порушень пам`яткоохоронного законодавства та не ініціював питання перед іншими структурними підрозділами Харківської обласної військової адміністрації. Водночас Департамент погоджується з доводами органів прокуратури та вважає доцільним подальший контроль цього питання, а у разі необхідності – вжиття заходів претензійно-позовної діяльності.

Так, Департаментом долучено лист від 23.02.2024 №05-23/483/1, адресований Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому зазначено про необхідність вжиття заходів реагування, в межах повноважень. Щодо укладення охоронного договору на пам`ятку та невідкладного проведення на ній першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

Лист Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 14.03.2024 №05-25/704 аналогічного змісту був скерований і на адресу Харківської міської ради.

Надалі Департамент листом від 18.04.2024 №05-25/991 повідомив Харківську обласну прокуратуру про те, що охоронний договір на пам`ятку не укладений – звернень щодо його оформлення від Харківської міської ради не надходило; дозволів на проведення протиаварійних та консерваційних робіт на пам`ятці Департамент, як орган охорони культурної спадщини, не надавав.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06.03.2024 №1689, яким було висловлено прохання до Департаменту провести обстеження залишків зруйнованої будівлі ТЦК та СП, розташованої за адресою АДРЕСА_3 ; в разі прийняття позитивного рішення щодо можливості безпечного проведення робіт по розбору завалів пам`ятки архітектури – дати відповідний дозвіл на проведення робіт та силами та засобами підрозділів ДСНС провести розбір завалів.

Листом Департаменту від 07.03.2024 №05-25/637 було повідомлено ТЦК та СП, що для отримання дозволу на розбір завалів пошкодженої пам`ятки містобудування та архітектури за адресою АДРЕСА_1 необхідно відповідну розроблену проектну документацію надати до Департаменту, виключно через ЦНАП м. Харкова, за процедурою «Погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони».

Вважаючи, що відповідач у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов`язаний був укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, однак не виконав вказаного обов`язку, позивач звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III), у преамбулі якого встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 1805-III:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом (частина перша статті 17 Закону №1805-III).

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117- 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Стаття 23 Закону № 1805-III передбачає, що всі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною першою статті 24 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 у справі № 806/1536/18 сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Власник пам`ятки або уповноважений ним орган (особа) повинен забезпечити дотримання вимог протипожежної, санітарної, екологічної безпеки, виконання режиму використання пам`яток та пов`язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей (пункт 7 Порядку №1768).

Згідно з пунктом 9 Порядку №1768 у разі коли власник пам`ятки або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов`язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією пам`ятки та упорядженням її території, він повинен подати відповідному органу охорони культурної спадщини науково-проектну документацію. Роботи можуть проводитися тільки після погодження проектної документації та з письмового дозволу зазначеного органу.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Колегією суддів встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташована пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха. Також встановлено, що вказана нежитлова будівля літ. «Б-2», загальною площею 736,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

При цьому, з наявного в матеріалах справи листа Управління комунального майна та приватизації за вх.№1289 від 18.09.2008 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на той час використовував приміщення (за адресою АДРЕСА_3 ) за договором оренди. З листа ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.03.2024 №1689, яким центр повідомляв Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації про необхідність проведення робіт з розбору завалів із залученням фахівців ГУ ДСНС у Харківській області, з`ясовано, що за адресою АДРЕСА_3 розташовується будівля ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Суд апеляційної інстанції врахував, що за подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 у справі №620/13801/21, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, наголосив на важливості з`ясування питання перебування пам`ятки архітектури в користуванні третіх осіб за договором позички та в разі необхідності вирішити питання щодо залучення (за наявності підстав) їх до участі у цій справі.

З урахуванням встановлених обставин ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.09.2026 витребувано у Харківської міської ради: письмові пояснення щодо наявності права користування будівлею за адресою АДРЕСА_1 іншою особою; у разі підтвердження факту користування - надати належним чином засвідчені документи, що підтверджують правові підстави для користування будівлею (договори, рішення міської ради або інших уповноважених органів про передачу будівлі в користування, акти приймання-передачі будівлі (приміщень), документи щодо погодження та/або продовження строку користування тощо). На виконання вимог вказаної ухвали, судом отримано пояснення Харківської міської ради, в яких зазначено, що на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 10.09.2008 № 244/08 «Про комунальну власність м. Харкова» вказана будівля передана в безоплатне користування ІНФОРМАЦІЯ_2 за договором позички № 1366 від 10.09.2008 з метою розміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Термін дії договору було встановлено до 10.09.2019. На теперішній час нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 736,1 кв.м не повернута Позичкодавцю за Актом приймання - передачі.

Враховуючи висновки Верховного Суду у справі №620/13801/21, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.09.2026 залучив до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Разом з тим, жодних пояснень або відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Зі змісту положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Отже, відповідно до чинного законодавства уповноваженим суб`єктом на укладення охоронного договору на пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15, від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20, від 14.08.2025 у справі №380/9422/21.

Таким чином, Харківська міська рада була зобов`язана укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. Проте, з часу набуття Харківською міською радою права власності на пам`ятку культурної спадщини дієві заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки культурної спадщини місцевого значення, зокрема, шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру, Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Слід зауважити, що станом на момент розгляду справи відповідач свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III, не виконав (докази зворотного матеріали справи не містять), заперечень щодо позову не надав. Така поведінка відповідача свідчить лише про відсутність у нього наміру добровільно виконати вимоги закону, що суперечить загальним засадам правової держави.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 813/1431/18, від 10.01.2024 у справі № 813/2405/18, від 29.01.2024 у справі № 380/6862/22.

У розглядуваних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ним охоронного договору на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

При цьому, на переконання апелянта, Харківська обласна державна (військова) адміністрації та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації не наділені правом на звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки містобудування та архітектури укласти охоронний договір та привести до належного стану шляхом забезпечення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами та звертає увагу на те, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Отже, саме на Харківську обласну державну адміністрацію покладено повноваження з укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Крім того, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (пункт 11 частини другої статті 6 Закону №1805-III).

При цьому, відповідно до Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2026 № 130 В (перегляд доступний за посиланням6 https://kharkivoda.gov.ua/content/documents/4/315/files/130%20В.PDF), Департамент є структурним підрозділом та органом охорони культурної спадщини Харківської обласної державної (військової) адміністрації.

Згідно з пунктом 5 вказаного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань: здійснює моніторинг стану збереження пам`яток культурної спадщини та дотримання власниками чи уповноваженими ними органами виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини»; затверджує науково-проєктну документацію з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки), а також науково-проєктну (науково-дослідну) документацію з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Отже, Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації як структурний підрозділ обласної державної адміністрації є органом охорони культурної спадщини, до повноважень якого належить укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, а також здійснення заходів щодо охорони культурної спадщини.

Наведене вище свідчить про те, що Харківська обласна державна (військова) адміністрація та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації є належними позивачами у цій справі, у зв`язку з чим необґрунтованими є доводи апелянта про наявність підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю у прокурора права звернення до суду з позовними вимогами.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Позиція щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку бездіяльності уповноважених на здійснення функцій держави органів закріплена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Зважаючи на такі правові позиції Великої Палати Верховного Суду та обставини справи, суд дійшов висновку, що у заступника керівника Харківської обласної прокуратури виникло право звернутися до суду з цим позовом з підстави, передбаченої частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII.

Аналогічні висновки щодо підстав звернення прокурора до суду з позовом у подібній категорії спорів викладені Верховним Судом у постановах від 17.11.2022 у справі №640/16767/21, від 30.01.2024 у справі №420/10218/22, від 08.05.2024 у справі №240/17530/23.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог статті 23 Закону №1805-III.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

З огляду на викладене, враховуючи, що охоронний договір на зазначену пам`ятку архітектури не укладено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

Роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.

Статтею 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Також, як вже раніше зазначалось, відповідно до пункту 5 Порядку №1768 в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як встановлено судом першої інстанції, на території Харківської області відповідним органом охорони культурної спадщини є Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, який відповідно до пункту 13 частини першої статті 6 та статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» надає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини.

Крім того, згідно з пунктом 5 Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2026 № 130 В, Департамент, зокрема, здійснює функції замовника, укладає з цією метою договори про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини; забезпечує захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; погоджує відчуження або передачу пам`яток культурної спадщини місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління; видає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на зазначених пам`ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених із відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проєктів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них.

З акта огляду будівлі-пам`ятки за адресою: м .Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15 від 10.05.2023 встановлено, що пам`ятка зазначала значних пошкоджень через пряме влучання снаряду, при цьому частково зруйновані – стіна головного фасаду, покрівля, горище та міжповерхове перекриття, інтер`єри; вхідна група зруйнована, на площині фасадів наявні пошкодження у вигляді обвалів та відшарувань штукатурного шару, присутні вертикальні, горизонтальні та наклонні тріщини. Будівля-пам`ятка перебуває у незадовільному стані та має ознаки аварійності (до акта долучені матеріали фотофіксації).

Крім того, зі змісту акта візуального обстеження від 15.02.2024, складеного уповноваженими особами Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації слідує, що на початку березня 2022 року, внаслідок прямого влучання, пам`ятка зазнала значних руйнувань: частина стіни головного фасаду, даху, перекриття зруйновано, вхідна група знищена, також зазнало руйнувань частина внутрішніх приміщень.

Відповідачем не заперечується, що Харківська міська рада, як особа, яка набула права володіння на пам`ятку архітектури місцевого значення, не здійснила заходів щодо приведення цієї пам`ятки до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що приведення пам`ятки архітектури до належного стану є складним і багатоетапним процесом, який залежно від її фактичного стану може передбачати проведення науково-дослідних та обстежувальних робіт, розроблення науково-проєктної документації (проєктів консервації, реставрації, ремонту тощо), її погодження у встановленому законом порядку, отримання відповідних дозволів та залучення фахівців у сфері охорони культурної спадщини. Конкретний обсяг і характер охоронних заходів визначаються з урахуванням фактичного стану пам`ятки, результатів її обстеження, фахових висновків та відповідної науково-проєктної документації.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.08.2026 у справі №420/6058/26, відповідно до яких обов`язок щодо утримання пам`ятки архітектури в належному стані, а також відповідальність за невиконання такого обов`язку, виникає, передусім, на підставі охоронного договору. Відтак, Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо передчасності заявлених вимог про зобов`язання Одеську міську раду привести до належного стану об`єкт культурної спадщини шляхом проведення ремонтно реставраційних робіт.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що спосіб виконання обов`язку по збереженню пам`ятки має визначатися власником пам`ятки архітектури та відповідним органом охорони культурної спадщини, залежно від результатів обстеження та фахових висновків, на підставі погодженої науково-проектної документації.

Застосовуючи наведені висновки до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зауважує, що на момент вирішення спору охоронний договір щодо об`єкта культурної спадщини, пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, між Харківською міською радою та відповідним органом охорони культурної спадщини не укладено.

За таких обставин, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що питання щодо утримання пам`ятки в належному стані, визначення необхідного комплексу заходів для її збереження та відповідальності за невиконання відповідних обов`язків має вирішуватися з урахуванням умов охоронного договору, результатів обстеження технічного стану пам`ятки, фахових висновків та погодженої науково-проєктної документації.

Відсутність укладеного охоронного договору унеможливлює належне визначення погодженого сторонами комплексу заходів, необхідних для збереження пам`ятки, та порядку їх реалізації. Водночас вимога про зобов`язання Харківської міської ради привести об`єкт культурної спадщини до належного стану шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт заявлена без попереднього врегулювання зазначених питань у порядку, передбаченому законодавством про охорону культурної спадщини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених у цій справі обставин є передчасними та не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у неприведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт, а також зобов`язання Харківської міської ради привести до належного стану об`єкт культурної спадщини шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

При цьому, щодо посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.02.2025 у справі №420/28679/23, колегія суддів зазначає, що у вказаній справі суд касаційної інстанції надав оцінку праву звернення органу охорони культурної спадщини до суду з позовом до власника пам`ятки про її відновлення за наявного укладеного охоронного договору, який створює правове зобов`язання та є підставою для контролю або застосування санкцій, але не дає права органу охорони культурної спадщини в контексті правовідносин, які виникли у вищевказаній справі, на пред`явлення позову про зобов`язання відновити пам`ятку відповідно до норм Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Також, закриваючи провадження у справі №420/28679/23 Верховний Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави в обраний прокурором спосіб - шляхом звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки містобудування та архітектури відновити таку пам`ятку, що виключало участь прокурора у справі. Суд виходив з того, що спір у наявному суб`єктному складі не може бути вирішено судом будь-якої юрисдикції.

Натомість у справі, яка розглядається, прокурор, завертаючись з позовом до суду, покликався на те, що охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва не укладено (що було підставою позову), звернення щодо укладення цього договору не надходили, відповідно, звернення до суду з вимогою про укладення договору є обґрунтованим і законим способом реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 13.07.2026 у справі №420/9376/25.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на постанову від 24.02.2025 у справі №420/28679/23, в якій викладено висновок щодо відсутності у відповідного органу охорони культурної спадщини повноважень на звернення до суду з позовом про відновлення пам`ятки та, як наслідок, відсутності підстав для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства за визначеного суб`єктного складу, тоді як у цій справі обставини та підстави заявлених позовних вимог є іншими.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача та наявність підстав для його зобов`язання укласти з органом охорони культурної спадщини, проте не погоджується з обраним судом першої інстанції висновком в частині приведення до належного стану об`єкту культурної спадщини шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт, у зв`язку з чим вважає за необхідне скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині рішення, яким відмовити в задоволенні таких вимог.

Щодо решти позовних вимог, то в цій частині суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення в іншій частині слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №520/12087/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243), яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийнятої на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 277, та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт, а також зобов`язання Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення «Жовтневий РВК» 1832 року будівництва, прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 під охоронним номером 277, та занесену до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883 охоронний номер 7297-Ха, шляхом здійснення першочергових протиаварійних та консерваційних робіт.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/12087/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна