Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №577/2453/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 577/2453/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.06.2026 суддя Логін Є.В., по справі № 577/2453/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Управління патрульної поліції в Чернігівській області

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернігівській області, в якому просила:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7038870 від 17.04.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 17.04.2026 р. о 09:06 год у Чернігівській області, Чернігівського району, в селі Кіпті, дорога М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 98 км, керуючи ТЗ Subary Forester з н.з. НОМЕР_1 перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, котра позначає межі смуги руху в одному напрямку, чим порушила п. 34 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зазначає, що поліцейський зупинивши автомобіль під керуванням позивача не повідомив її причину зупинки транспортного засобу, передбаченої ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», натомість фактично почав шукати інші формальні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, спілкувався на підвищених тонах.

Крім того, стверджує, що позивач не порушувала Правил дорожнього руху, не здійснювала наїзду на суцільну лінію дорожньої розмітки і не перетинала її. Остання рухаючись кільцевою дорогою, здійснювала виїзд на головну дорогу через смугу розгону, отже дії водія повністю відповідали вимогам пункту 10.8 ПДР України, згідно з яким, якщо в місці в`їзду на дорогу є смуга розгону, водій зобов`язаний рухатися нею та вливатися в транспортний потік, надаючи дорогу транспортним засобам, які вже рухаються цією дорогою. Жодних дій, які б свідчили про перетин або наїзд на суцільну лінію дорожньої розмітки, позивач не вчиняла.

Представник Департаменту патрульної поліції Прищепа Ю.О. подала відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що 17.04.2026 року о 09 год. 06 хв. в с. Кіпті, АД М-01 Київ-Чернігів- Нові Яриловичі, 98 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SUBARU FORESTER, номерний знак НОМЕР_2 перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, котра позначає межі смуги руху в одному напрямку, чим порушила р. 34 ПДР, за що і була правомірно притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг. Сам факт порушення зафіксовано на відеозапис , який долучено до відзиву. Цим же відео підтверджується, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.06.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

Крім того, вказує, що на тому ж самому відеозаписі з боді-камери поліцейського зафіксовано, що о 09:20 хвилині та о 12:02 хвилині інші транспортні засоби здійснюють виїзд на головну дорогу з тієї ж самої смуги розгону, якою безпосередньо перед цим рухалася позивачка. Вказані дії відбуваються у полі зору працівників поліції, однак жодної реакції з їх боку не відбувається,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7038870 від 17.04.2026, водій ОСОБА_1 17.04.2026 року о 09 год. 06 хв. в с. Кіпті, АД М-01 Київ-Чернігів- Нові Яриловичі, 98 км , керуючи транспортним засобом SUBARU FORESTER, номерний знак НОМЕР_2 перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, котра позначає межі смуги руху в одному напрямку, чим порушила п. 34 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП і до неї застосовано адміністративне стягнення у виді 340 грн. штрафу .

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними, та такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як встановлено ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено пунктом 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 р. по справі № 337/3389/16-а).

Згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7038870 від 17.04.2026, водій ОСОБА_1 17.04.2026 року о 09 год. 06 хв. в с. Кіпті, АД М-01 Київ-Чернігів- Нові Яриловичі, 98 км , керуючи транспортним засобом SUBARU FORESTER, номерний знак НОМЕР_2 перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, котра позначає межі смуги руху в одному напрямку, чим порушила п. 34 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП і до неї застосовано адміністративне стягнення у виді 340 грн. штрафу .

Згідно п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

За змістом пунктів 8.5. та 8.5.1 ПДР України, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно п.1. розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка 1.1. (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Таким чином, перетинати вузьку суцільну лінію, яка позначена дорожньою розміткою 1.1 розділу 34 ПДР, заборонено. Перетин вказаної лінії відноситься до адміністративних правопорушень та є підставою для накладення адміністративного стягнення.

Вчинене позивачкою правопорушення було зафіксоване поліцейським, у результаті чого відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 7038870 від 17.04.2026 року за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн., що також вбачається з відеозапису події, зробленого поліцейськими 17.04.2026 року о 09 год. 06 хв. під час несення служби на автомобільній дорозі М-01, 98 км в с. Кіпті, де розташована Дорожня станція патрульної поліції (файл export-gm0es.mp4).

Із вказаного відео вбачається, що поліцейський одразу після зупинки автомобіля представився, повідомив про ведення відеофіксації, а також повідомив позивачці причину зупинки – п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» - порушення водієм Правил дорожнього руху.

Таким чином не заслуговують на увагу доводи представника позивача про безпідставну зупинку транспортного засобу.

Із дослідженого відеозапису чітко вбачається, як позивачка, виїжджаючи на головну дорогу навіть не намагалась почати рухатись по смузі розгону, як це зазначено у позові та в апеляційній скарзі, а відразу, перетнувши суцільну лінію виїхала на головну дорогу та зайняла крайнє ліве положення на проїжджій частині.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень представника позивача про відсутність суцільної лінії 1.1 в місці виїзду позивачки на головну дорогу. Оскільки на цьому ж записі (починаючи із 09.00 хв… ) чітко зафіксовано наявність суцільної лінії дорожньої розмітки у місці вчинення правопорушення, а також факт її перетину транспортним засобом під керуванням позивачки.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що о 09:20 хвилині та о 12:02 хвилині інші транспортні засоби здійснюють виїзд на головну дорогу з тієї ж самої смуги розгону, якою безпосередньо перед цим рухалася позивач та на вказані дії жодної реакції поліцейських не було, оскільки зазначені посилання жодним чином не відносяться до предмету спору даної справи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, є доведеним, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.06.2026 по справі № 577/2453/26 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна

Постанова складена в повному обсязі 20.10.26.