Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №441/1153/26 — Городоцький районний суд Львівської області

441/1153/26 2/441/988/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.10.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Мартин Віри Іванівни, ОСОБА_2 до Городоцької міської ради Львівської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_1 - адвоката Мартин В.І. та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Городоцької міської ради Львівської області, який в подальшому уточнили, просили про визнання права власності по 1/2 частини за кожним із позивачів на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що означений житловий будинок належав до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_3 - голова двору, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . 15.07.2010 ОСОБА_3 склала заповіт, за яким все своє майно, яке належатиме їй на час смерті, заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 позивачі прийняли спадщину, звернулись до нотаріуса для її оформлення, між тим, нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок. В інший спосіб реалізувати своє право на зазначений житловий будинок позивачі не можуть, тому звернулись із означеним позовом до суду.

В судове засідання позивачі не з`явились, 07.10.2026 представник ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача – Городоцької міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належно.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяви представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 120 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (далі - постанова ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Відповідно до статті 563 ЦК УРСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні колгоспного двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК УРСР статті 120 - 127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563, якою врегульовано питання спадкування майна колгоспного двору.

Згідно норм гл. 84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За вимогами ст.ст. 328-330 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Із довідки копій погосподарських книг с. Мавковичі за 1986-1995 роки, технічного паспорта від 18.04.2026, будинкової книги та довідки КП ЛОР «Самбірське МБТІ» № 844 від 05.05.2026 вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_1 побудований у 1960 році, належав до суспільної групи «колгоспний двір», його головою була ОСОБА_3 , членами колгоспного двору також були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а отже їм належало по 1/4 частини у майні цього двору.

15.07.2010 ОСОБА_3 склала заповіт, що посвідчений головою Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області Артим В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 35, за яким все своє майно, яке належатиме їй на час смерті, заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Як видно із копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як видно із копії спадкової справи № 2/2024, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли її онуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дочка спадкодавця ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву, за якою на часту у спадковому майні не претендує.

З огляду на те, що позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність по 1/4 частині спірного майна як частку у майні колгоспного двору, крім цього вони спадкоємцями за заповітом майна ОСОБА_3 (1/4 частина спірного майна), інший член колгоспного ОСОБА_4 не претендує на свої частки у майні цього колгоспного двору (1/4 частини спірного майна), а належність спірного майна до суспільної групи «колгоспний двір» унеможливлює належне оформлення своїх прав позивачами в позасудовому порядку, суд вважає, що за ними слід визнати право власності по 1/2 частині житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за кожним, по АДРЕСА_1 , як на майно колгоспного двору та в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Головуючий суддя Перетятько О.В.