Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №943/1346/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/1346/26

Провадження №2/943/1429/2026

20 жовтня 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що після смерті баби (по лінії батька) ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до складу якої увійшли всі обов`язки спадкодавця, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок її смерті, а саме: на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також померлій належало право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Милятинської сільської ради). На випадок своєї смерті бабця не залишила жодних розпоряджень, у зв`язку з чим спадкування після її смерті відбувається за законом. Інших спадкоємців до даної спадщини не має, оскільки син померлої (батько позивачки) ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не прийнявши спадщини. Позивачка є спадкоємцем по закону до даного майна після смерті бабці ОСОБА_3 , фактично частково прийняла спадщину на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2021 року, виготовила технічний паспорт на будинок, проживає в даному будинку, здійснює постійний догляд та несе витрати по утриманню спадкового майна. Однак не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки звернулась до нотаріуса, проте було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки. Оскільки бабця ОСОБА_3 за життя не виготовила правовстановлюючі документи на вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки та не приватизувала земельні ділянки, а отримала рішення про передачу їй у безоплатну приватну власність земельних ділянок, оскільки розпочала процедуру приватизації, однак не встигла належним чином зареєструвати право власності. Тому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, право на завершення приватизації земельних ділянок та встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – рішення Милятинської сільської ради Буського району Львівської області від 18 вересня 1996 року про передачу громадянам сільської ради земельних ділянок у приватну власність, яким вирішено передати безплатно земельні ділянки у приватну власність громадянам, згідно списку під № 221 зазначено « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 », земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення підсобного господарства.

Позивачка, до початку судового засідання, подала заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, за викликом суду, не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Милятинською сільською радою Буського району Львівської області від 01 березня 1999 року підтверджується факт смерті бабці позивачки ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис № 11.

Після смерті останньої залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Такий згідно технічного паспорту, виготовленого фізичною особою – підприємець ОСОБА_5 , станом 10 квітня 2026 року на замовлення позивачки, вбачається, що житловий будинок 1960 року побудови, загальною площею 52,9 кв.м., відповідає технічним нормам та придатний для проживання.

З довідки виданої фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 № 29 від 10 квітня 2026 року підтверджується інвентаризаційна вартість житлового будинку становить 110684 грн..

Належність спадкового житлового будинку ОСОБА_3 , підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, виданим Виконавчим комітетом Буської міської ради народних депутатів від 26 березня 1990 року, за реєстровим № 113.

Відповідно до довідки № 76 від 16 березня 2026 року, виданої Милятинським старостинським округом Буської міської територіальної громади Золочівського району Львівської області, про те, що згідно погосподарських книг, які велися Милятинською сільською радою Буського району Львівської області, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 і на час смерті разом з нею були зареєстровані і проживали: син ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), невістка ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), онука ОСОБА_2 (позивачка).

Також померлій належало:

- право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення підсобного господарства, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Милятинської сільської ради).

Належність земельних ділянок площею 0,25 га та площею 0,30 га ОСОБА_3 , підтверджується Архівним витягом виданим Золочівською РДА Львівської області № П/2-157 від 24 березня 2026 року на підставі рішення Милятинської сільської ради Буського району Львівської області від 18 вересня 1996 року про передачу громадянам сільської ради земельних ділянок у приватну власність, яким вирішено передати безплатно земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення підсобного господарства.

Як вбачається з вищевказаного, за життя ОСОБА_3 отримала рішення про передачу її у безоплатну приватну власність земельних ділянок, отже розпочала процедуру приватизації земельних ділянок, однак не встигла належним чином зареєструвати право власності.

Днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього, як вбачається із рішення рішення Милятинської сільської ради Буського району Львівської області від 18 вересня 1996 року про передачу громадянам сільської ради земельних ділянок у приватну власність, яким вирішено передати безплатно земельні ділянки у приватну власність громадянам, згідно списку під № 221 зазначено « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 », земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення підсобного господарства.

B усіх інших документах, спадкодавець зазначена « ОСОБА_3 », а саме у її свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від 01 березня 1999 року, свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок від 26 березня 1990 року, свідоцтві про народження ОСОБА_4 (батько позивачки) серія НОМЕР_2 від 25 жовтня 1963 року.

В силу ст. 293, ст. 315 ч.1 п. 6 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не залишила. Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1258 ЦК України.

Судом встановлені родинні відносини, те, що позивачка є онукою померлої, вбачається з матеріалів справи та спадкоємцем п`ятої черги по закону, згідно ст. 1265 ЦК України.

Спадкодавець ОСОБА_3 доводиться матір`ю ОСОБА_4 (батько позивачки), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 25 жовтня 1963 року, про що зроблено актовий запис № 135 «а».

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 доводяться батьками позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане Милятинською сільською радою Буського району Львівської області від 03 березня 1973 року, про що зроблено актовий запис № 9.

З свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 , актовий запис № 10, видане Милятинською сільською радою Буського району Львівської області від 06 серпня 1994 року, підтверджується факт, що позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Потенційний спадкоємець першої черги, був батько позивачки, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом Серії НОМЕР_5 , виданим Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.03.2026 року, про що зроблено актовий запис № 121.

Мати позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Буським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21 квітня 2021 року, про що зроблено актовий запис № 242, не прийнявши спадщину.

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Кодексом УРСР.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Суд приходить до переконання, що позивачка фактично частково прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_3 , вступила у володіння і розпорядження спадковим майном, що підтверджується рішенням Буського районного суду від 21 жовтня 2021 року, що позивачка є спадкоємцем по закону до даного майна.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з його втратою.

Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до ст. 125 3К України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 3К України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 3К України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз?яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 723/1061/17 про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 3К України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Обставин, які б спростовували твердження позивачки в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачка набула права власності на спадкове майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1265,1268 ЦК України, суд –

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – рішення Милятинської сільської ради Буського району Львівської області від 18 вересня 1996 року про передачу громадянам сільської ради земельних ділянок у приватну власність, яким вирішено передати безплатно земельні ділянки у приватну власність громадянам, згідно списку під № 221 зазначено « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 », земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення підсобного господарства.

Визнати за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме:

- житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування по закону, після смерті бабці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме:

- право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,30 га, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Милятинської сільської ради), в порядку спадкування по закону, після смерті бабці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Б. М. Журибіда