Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №333/4929/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4929/26

Провадження №2/333/4317/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

прокурора Журавель Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Омельчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки та призначення опікуна над дитиною, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки та призначення опікуна над дитиною, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування.

В обґрунтування позову зазначається, що відповідачка по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою позивачки ОСОБА_1 . Відповідачка ІНФОРМАЦІЯ_2 народила в м. Запоріжжі хлопчика ОСОБА_4 . В свідоцтві про народження дитини батьком дитини записаний ОСОБА_5 , який позивачці зовсім не відомий. Після народження сина відповідачка покинула дитину, її місце перебування позивачці не відоме, вона змінила номер телефону, а тому вона взагалі не знає де знаходиться остання. Позивачка та її малолітній онук ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але у зв`язку з постійними обстрілами смт. Комишуваха вона були змушені виїхати зі свого місця проживання та стати на облік як внутрішньо-переміщені особи в м. Запоріжжі. Як зазначає позивачка, вона постійно піклується про дитину, дитина знаходиться на обліку в КНП «ЦПМСД «Новотавричеська АЗПСМ», регулярно проходить профілактичні обстеження, вакцинована згідно календаря щеплень, рекомендації лікаря вона виконує в повному обсязі. Відповідачка до лікарів-педіатрів не зверталась, здоров`ям дитини не цікавиться, у зв`язку з чим 10 квітня 2026 року позивачка звернулась до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради із заявою про вирішення питання про тимчасове влаштування онука, як дитини, яка залишилась без батьківського піклування в свою родину та в результаті чого 20.04.2026 року отримала наказ служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради відповідно до якого малолітнього ОСОБА_4 було влаштовано, як дитину яка позбавлена батьківського піклування у родину його баби ОСОБА_1 – позивачки по справі до вирішення його подальшої долі.

Відповідачка зовсім не спілкується з дитиною, не надає матеріальну допомогу на його утримання, не приймає участі у його житті та не цікавиться його життям, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у його вихованні, фактично з власної ініціативи відмовилась від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачка зазначає, що для дитини нею були створені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, між нею та дитиною склались доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню онука, його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Обов`язки опікуна може виконувати лише вона, інших родичів, які б могли опікуватися за онуком немає. Позивачка працює молодшою медичною сестрою у Запорізькій обласній клінічній лікарні, матеріально забезпечена та має можливість утримувати та виховувати свого онука, а коли вона на роботі, то догляд за дитиною здійснює її мати – ОСОБА_6 .

Посилаючись на викладені вище обставини та те, що відповідачка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї дитини позивачка просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначити її опікуном над малолітнім онуком.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 30.06.2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинала державний кордон України відповідачка по справі у період часу з 01.01.2022 року по 30.06.2026 року, із зазначенням дати перетину кордону, пункту пропуску.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року до участі у справі залучено прокурора.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених у позові, просили позов задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду даної справи. При цьому позивачка ОСОБА_7 додатково пояснила, що її донька ОСОБА_8 покинула дитину – сина ОСОБА_9 , не хотіла забирати його з пологового будинку. Вона не піклується про нього, не цікавиться ним, не забезпечує матеріально. ОСОБА_10 зловживає спиртними напоями, з ними не проживає, не працює. Після переїзду до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 приходила додому 2 рази, в 2024 та в 2025 році, дитиною вона не цікавилась, забрала свої речі і пішла. ОСОБА_12 повністю знаходиться на її утриманні, вона займається його вихованням. У зв`язку з тим, що матір самоусунулась від виховання сина, вона змушена самостійна опікуватись ним. Вона працює молодшою медичною сестрою в лікарні, в той час коли вона на роботі, дитину доглядає її матір та молодша донька. Де зараз перебуває відповідачка вона не знає, оскільки остання їй не повідомляла.

Представник третьої особи та прокурор в судовому засіданні не заперечували проти позовних вимог та висловили думку щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її сина.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила, що є дружиною брата позивачки. ОСОБА_3 після народження сина з дитиною не перебувала, ним не опікувалась, весь час з народження до теперішнього часу це здійснює позивачка. ОСОБА_14 проживала в ОСОБА_15 зі своєю молодшою донькою та онуком – сином ОСОБА_10 . Сама ОСОБА_10 зловживає спиртними напоями ще зі школи, може перебувати в запоях тижнями. Після народження сина в будинку позивачки з`являлась один раз на тиждень для того щоб взяти свої речі, поїсти, покупатись. До сина не підходила, на руки його не брала, казала, що не хотіла його народжувати. Після погіршення безпекової ситуації в Комишувасі, позивачка з донькою, онуком та матір`ю виїхали до Запоріжжя. ОСОБА_3 також виїхала до Запоріжжя, але з родиною не проживала, а проживала зі своїм співмешканцем – батьком дитини, який також зловживає алкоголем та жодного інтересу до дитини не проявляв, його не бачив. ОСОБА_16 , коли свідок бачила ОСОБА_10 , остання була у стані алкогольного сп`яніння. Дитина не знає ОСОБА_10 як матір, боїться її, мамою називає позивачку. Ним опікується позивачка, їй допомагає молодша донька та матір. Зараз ОСОБА_10 разом зі співмешканцем виїхала до західної частини України, про своє місцеперебування не повідомляє, дитиною не цікавиться.

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що знайома з родиною ОСОБА_18 як з мешканцями селища Комишуваха, крім того зараз ОСОБА_14 є її колегою. Знає, що ОСОБА_19 виховує онука, оскільки його матір ОСОБА_10 покинула дитину. За останні два роки вона бачила ОСОБА_10 двічі, обидва рази у стані алкогольного сп`яніння. Коли родина виїхала до ОСОБА_11 з ОСОБА_15 , ОСОБА_10 з ними не проживала. Утриманням та вихованням онука займається ОСОБА_19 .

Відповідачка у жодне судове засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток на адресу місця її реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , які були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст.128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Причини неявки відповідачки у судові засідання суду невідомі, відзиву на позовну заяву відповідачка не подала.

За таких обставин, суд вважає відповідачку належним чином повідомленою та можливим, за згодою позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України

Заслухавши пояснення та доводи сторони позивача, прокурора, представника третьої особи та покази свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 17.11.2023 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записані: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Відомості про батька дитини були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України зі слів матері, що підтверджується копією витягу № 00047352117 від 08.10.2024 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 18.08.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області, матір`ю відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 – позивачка по справі.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1485466-2023 від 29.09.2023 року відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.02.2021 року.

Згідно з відповіддю № 2961319 від 01.07.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації наданої 01.07.2026 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, на запит суду, встановлено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу з 01.01.2022 по 30.06.202 в Базі даних не виявлено.

З наказу Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 1042 від 20.04.2026 року вбачається, що малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як дитину, яка залишилась без батьківського піклування, тимчасово влаштовано в родину баби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , до вирішення його подальшої долі.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 09.04.2026 року встановлено, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться на обліку в КНП «ЦПМСД» «Новотавричеська АЗПСМ», регулярно проходить профілактичні обстеження, вакцинований згідно календаря щеплень, рекомендації лікаря виконують в повному обсязі, на прийом приходив завжди в супроводі бабусі ОСОБА_1 .

Також суду надано висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, який надійшов до суду 07.10.2026 року, згідно з яким визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У висновку зазначено, що малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом із бабою ОСОБА_1 у її родині, яка забезпечує належні умови для його проживання, виховання, розвитку та відпочинку, матеріально забезпечує дитину, тоді як мати не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться її життям та фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків з її народження.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виходить з такого.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання обов`язків щодо виховання дитини. При цьому, як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р., ухилення має бути виявом винної поведінки - тобто свідомого небажання виконувати обов`язки батька чи матері.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не забезпечує дитину матеріально, не підтримує контакт з дитиною, відсутнє будь-яке спілкування. Не бере участі у вихованні - ігнорує освітній, моральний і духовний розвиток дитини.

Судом встановлено, що ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків має тривалий, системний та безперервний характер, триває майже три роки, починаючи з народження дитини, та не зумовлене об`єктивними або поважними причинами. Відповідачка не вживала жодних дій, спрямованих на повернення дитини, забезпечення її потреб чи відновлення сімейних зв`язків, що свідчить про стійке і свідоме небажання виконувати обов`язки матері.

Положення ст.150 СК України, а також Конвенції ООН про права дитини (ст.18, 27, 29) покладають на батьків основну відповідальність за фізичний, духовний, моральний, інтелектуальний розвиток дитини.

У даному випадку поведінка відповідачки не є наслідком збігу тяжких життєвих обставин, а має ознаки усвідомленої бездіяльності, оскільки відповідачка знала про місце перебування дитини, мала можливість підтримувати контакт та виконувати хоча б мінімальні обов`язки матері, однак свідомо цього не робила.

Таким чином, в сукупності всі докази підтверджують систематичне, свідоме, тривале ухилення відповідачки від виконання обов`язків матері, що є підставою для позбавлення її батьківських прав згідно із законом.

Суд зазначає, що при вирішенні даної категорії справ права та інтереси дитини мають безумовний пріоритет над правами батьків. Формальне збереження за відповідачкою батьківських прав за відсутності реального виконання обов`язків не відповідає принципу найкращих інтересів дитини та створює для неї стан правової невизначеності.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частинами 2, 3 та 4 ст. 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Суду надано висновок Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 17.09.2026 року № 01.01-18/2692 про доцільність встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини, в якому зазначено, що служба ставить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на облік як кандидата в опікуни/піклувальники за № 1752 від 16.09.20206 та вважає доцільним встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі набуття дитиною правового статусу, що відповідає інтересам дитини.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги те, що суд прийшов до висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітнього сина та приймаючи до уваги те, що малолітня дитини ОСОБА_4 , залишився без батьківського піклування, оскільки відомості про його батька внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України – зі слів матері, та враховуючи висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуна, суд вважає за необхідне встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 та призначити ОСОБА_1 його опікуном.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини та позбавлення дитини батьківського піклування. Позивачка та її представник позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною підтримали, прокурор та представник органу опіки та піклування проти позовних вимог не заперечували.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачкою обґрунтовано необхідність застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав саме з точки зору забезпечення найкращих інтересів дитини та встановлення опіки над малолітньою дитиною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У відповідності до вимог ст.182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1ст.183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів судом враховуються положення статті 182 СК України та те, що відповідачі працездатні особи, не має виплат по іншим виконавчим документам.

Відповідно ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншою, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст.191 СК України, передбачено, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідачки на користь позивачки на утримання малолітньої дитини в розмірі /4 частки від її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Керуючись ст.ст.2, 4, 10-13, 77-80, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки та призначення опікуна над дитиною, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначити йому опікуна – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку смт. Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області, РНОКПП – НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2026 року до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав в розмірі 1341 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1341 гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська