Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №331/1120/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/1120/26

Провадження № 2/331/1927/2026

РІШЕННЯ

іменем України

20.10.2026

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , через представника адвоката Розум О.В., звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що Позивач є власником 1/4 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційної довідки з ДРРП від 25.06.2018 року № 128801469. Оригінали правового документу був втрачений у м. Бердянськ, коли місто стало окупованим. Позивач, через свого представника, звернувся до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, яка діє в інтересах Бердянська міська рада Запорізької області із запитом про отримання дублікатів правових документів. Згідно відповіді було повідомлено, що «з 27 лютого 2022 року по теперішній час Бердянська міська територіальна громада, на території якої, відповідно, знаходиться зазначене житло, перебуває в тимчасовій окупації, що встановлено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (зі змінами), який діяв до 27 грудня 2022 року, та наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися бойові) дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зі змінами. На превеликий жаль, внаслідок військової агресії інформаційна база та документація Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради, згідно якої можливо надати копію Свідоцтва на право власності НОМЕР_1 від 19.08.2011 року, на підставі якого ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) належить квартира АДРЕСА_1 , перебуває під повним контролем окупаційних військ і наразі доступ до неї відсутній.».

У зв`язку із втратою правовстановлюючих документів Позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном і вирішити зазначене питання в позасудовому порядку, у той час як житловий будинок з будівлями і спорудами був отриманий позивачем на законних підставах, нікому іншому не проданий, не передарований, заборони на відчуження (арешти) зазначеного об`єкту нерухомості відсутні, зазначений об`єкт нерухомості не перебуває в іпотеці. Прохає визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 11.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

11.03.2026 року до суду від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про визнання права власності, в якій вказала, що Позивач за зустрічним позовом також позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , документи що підтверджують право власності які були втрачені і вирішити зазначене питання в позасудовому порядку, у той час як житловий будинок з будівлями і спорудами був отриманий позивачем на законних підставах, нікому іншому не проданий, не передарований, заборони на відчуження (арешти) зазначеного об`єкту нерухомості відсутні, зазначений об`єкт нерухомості не перебуває в іпотеці. Прохає суд визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.03.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності. Об`єднано в одне провадження вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності (2/331/1927/2026, 331/1120/2026) та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності (331/1120/2026, 2/331/2509/2026), присвоїти об`єднаній справі 2/331/1927/2026, 331/1120/2026. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

Ухвалою суду 29.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Розум О.В. не з`явилися, долучили до матеріалів справи заяву, про розгляд справу без їх участі, позов підтримують в повному обсязі, прохає суд задовольнити. Зустрічний позов визнають.

У судове засідання позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з`явилася, у позовній заяві вказала про розгляд справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явилися, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://gt.zp.court.gov.ua/sud0808/.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, приходить до наступних висновків.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №128801469 від 25.06.2018, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є власниками по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності , НОМЕР_1 , 19.08.2011, Управління житлового господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради./а.с.8-9/.

ОСОБА_5 , через свого представника адвоката Розум О.В., звернулася до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, яка діє в інтересах Бердянська міська рада Запорізької області із запитом про отримання дублікатів правових документів.

Згідно відповіді від 02.02.2026 року №29 було повідомлено, що «З 27 лютого 2022 року по теперішній час Бердянська міська територіальна громада, на території якої, відповідно, знаходиться зазначене житло, перебуває в тимчасовій окупації, що встановлено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (зі змінами), який діяв до 27 грудня 2022 року, та наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися бойові) дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зі змінами. На превеликий жаль, внаслідок військової агресії інформаційна база та документація Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради, згідно якої можливо надати копію Свідоцтва на право власності НОМЕР_1 від 19.08.2011 року, на підставі якого ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) належить квартира АДРЕСА_1 , перебуває під повним контролем окупаційних військ і наразі доступ до неї відсутній.».Враховуючи вищезазначене, дане питання обов`язково буде розглянуто УЖКГ виконавчого комітету Бердянської міської ради , після де окупації м.Бердянська./а.с.13/.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло і держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати, придбати у власність або взяти в оренду.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд, приймаючи до уваги, що обставин, за якими відповідачі не визнають, оспорюють факт чи мають сумніві щодо належності позивачам спірного нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджають або зумовлюють неможливість реалізації права власності - не встановлені судом та відповідні докази матеріали справи не містять, вважає про відсутність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .

Доводи позивачів , що із втратою правовстановлюючих документів Позивачі позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном - є безпідставними. Як зазначено вище, право власності позивачів на спірний об`єкт нерухомості підтверджене відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом не встановлено наявності спору про право між позивачами за первісним та зустрічним позовами і даними відповідачами.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивачів в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідачі не визнають, оспорюють факт чи має сумнів щодо належності позивачам нерухомого майна не підтверджено, тому відсутні підстави для застосування положення ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Позивачі, на захист своїх прав та законних інтересів, не позбавлені можливості, за наявності підстав, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обгрунтування.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.316, 317, 321, 328, 379, 392 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026 року.

Суддя Н.В.Фісун