Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №299/4303/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4303/26

Номер провадження 2/299/2147/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хемишинець Едіта Ігорівна, до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хемишинець Едіта Ігорівна, звернувся в суд із позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є особою, яка набула право на земельну частку (пай) у зв`язку з членством у КГСП «ім. Ватутіна», включенням до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) і отриманням відповідного сертифіката. Право Позивача на земельну частку (пай) посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН№166557, виданим Виноградівською РДА №138 від 27.03.1997, зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів за номером 5595, відповідно до якого Позивач мав право на земельну частку (пай) із земель КГСП ім. Ватутіна розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах. Зазначений сертифікат Позивач втратив. Відновити його Позивач не має можливості через відсутність установленого порядку відновлення.

Водночас факт набуття Позивачем права на земельну частку (пай) підтверджується офіційною інформацією Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру Закарпатській області від 16.07.2026 №577/225-26.

Згідно із зазначеною інформацією, ОСОБА_1 значиться особою яка мала право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії РН№166557. При цьому, цей орган засвідчив, що Державні акти на право власності на земельну ділянку взамін цього сертифіката не видавались.

Таким чином, втрата оригіналу сертифіката не означає припинення права Позивача на земельну частку (пай), оскільки це право виникло раніше та було належним чином посвідчене відповідним документом.

Однак відсутність у позивача оригіналу сертифіката унеможливлює реалізацію належного йому права на земельну частку (пай) та не дозволяє підтвердити це право у відносинах з відповідними органами.

Так, ФОП ОСОБА_2 , що надає послуги з виготовлення технічної документації на землю, надала письмову відмову у виготовленні документації із землеустрою через втрату Сертифікату на земельну частку (пай). Таким чином, право Позивача на земельну частку (пай) не визнається, що створює перешкоди у його реалізації та зумовлює необхідність судового захисту.

На підставі вищенаведеного позивач просить визнати право на земельну частку (пай). Сторони по справі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги незаперечив, визнає.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вирішив наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", право на земельну частку (пай) мають:

-колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно ст.3 цього Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельнихчасток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред`явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).

Також, відповідно з статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою яка набула право на земельну частку (пай) у зв`язку з членством у КГСП «ім. Ватутіна» та включенна до списку осіб які мають право на земельну частку (пай) з отриманням відповідного сертифіката.

Право Позивача на земельну частку (пай) посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН№166557, виданим Виноградівською РДА №138 від 27.03.1997, зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів за номером 5595, відповідно до якого Позивач має право на земельну частку (пай) із земель КГСП ім. Ватутіна розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах.

Зазначений сертифікат Позивач втратив. Відновити його Позивач не має можливості через відсутність установленого порядку відновлення.

Водночас факт набуття Позивачем права на земельну частку (пай) підтверджується офіційною інформацією Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру Закарпатській області від 16.07.2026 №577/225-26.

Згідно із зазначеною інформацією, ОСОБА_1 значиться особою яка мала право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії РН№166557. При цьому, цей орган засвідчив, що Державні акти на право власності на земельну ділянку взамін цього сертифіката не видавались.

Таким чином, втрата оригіналу сертифіката не означає припинення права Позивача на земельну частку (пай), оскільки це право виникло раніше та було належним чином посвідчене відповідним документом.

Однак відсутність у позивача оригіналу сертифіката унеможливлює реалізацію належного йому права на земельну частку (пай) та не дозволяє підтвердити це право у відносинах з відповідними органами.

Так, ФОП ОСОБА_2 , що надає послуги з виготовлення технічної документації на землю, надала письмову відмову у виготовленні документації із землеустрою через втрату Сертифікату на земельну частку (пай). Таким чином, право Позивача на земельну частку (пай) не визнається, що створює перешкоди у його реалізації та зумовлює необхідність судового захисту.

Оскільки землі КГСП ім. Ватутіна розташовані у межах об`єднаної Виноградівської територіальної громади, то об`єднана територіальна громада у особі Виноградівської міської ради Закарпатської області є належним відповідачем у справі, як орган місцевого самоврядування, уповноважений представляти об`єднану територіальну громаду та здійснювати передбачені законом повноваження щодо земель комунальної власності, у тому числі щодо земель, пов`язаних із реалізацією права на земельну частку (пай).

Оскільки невизнання права Позивача перешкоджає його реалізації, а судове рішення про визнання такого права матиме безпосереднє значення для подальшого оформлення земельних прав Позивача, саме відповідний орган місцевого самоврядування є належним відповідачем у цій справі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Право на земельну частку (пай) є самостійним об`єктом земельних правовідносин. Верховний Суд зазначає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує вже існуюче право, а його відсутність не припиняє такого права.

Відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (стаття 2) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Отже, судове рішення про визнання права на земельну частку (пай) передбаченим законом способом підтвердження та посвідчення такого права. Втрата документа, який посвідчував право, не припиняє самого права. Водночас відсутність документа перешкоджає Позивачу реалізувати це право, а тому виникла необхідність у його судовому захисті шляхом визнання права на земельну частку (пай).

3 огляду на викладене, наявні правові підстави для визнання за Позивачем права на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 .

На підтвердження обставин, на які посилається позивач, судом досліджено такі доказами:

- копію витягу із списку осіб які мають право на земельну частку (пай);

- копію інформаційної довідки Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 16.07.2026 №577/225-26;

- копію Трудової книжки колгоспника, що підтверджує членство у КГСП ім. Ватутіна;

- письмове роз`яснення ФОП ОСОБА_2 .

Беручи до уваги вищенаведене та досліджені письмові докази судом встановлено, що право ОСОБА_1 порушено і такий позбавлений можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Сертифікат на земельну частку (пай) не являється правовстановчим документом на земельну ділянку, а засвідчує лише право власника сертифікату отримати земельну ділянку та містить інформацію про вартість та площу в умовних кадастрових гектарах.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Таким чином, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог, суд приймає рішення про задоволення заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 43, 49, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) із земель КГСП ім. Ватутіна розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах, яке посвідчувалося Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 166557, виданим на ім`я ОСОБА_1 Виноградівською РДА № 138 від 27.03.1997, зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів за номером 5595.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 20.10.2026 року.

ГоловуючийТрагнюк В. Р.