Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №299/4130/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4130/26

Номер провадження 2/299/2044/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Хемишинець Е.І., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання за позивачем права власності в цілому на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті прабаби позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач прийняв спадщину за заповітом, подавши до приватного нотаріуса Стойка С.М. заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк. Заведено Спадкову справу №33/2013. Осіб, які б мали право на обов`язкову часку немає. Правовстановлюючі документи на житловий будинок не виготовлено, тому відсутня можливість оформлення спадщини у нотаріальному порядку за ОСОБА_3 , про що письмово роз`яснила приватний нотаріус. Відповідач ОСОБА_2 (прямий нащадок спадкодавиці) знає про відкриття спадщини та про її склад, не має права на обов`язкову частку у спадщині за заповітом та не має претензій на спадкове майно, не заперечує проти оформлення позивачем спадщини в цілому.

Позивач та його представник у підготовче засідання не з`явилися, однак згідно прохальної частини позовної заяви просили суд провести розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої вимоги позивача визнає повністю та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тросник, Берегівського району померла прабаба позивача ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.02.2013.

Останнім місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 04.08.2026 за № 20.10-20/377.

На випадок своєї смерті спадкодавець залишила заповіт, складений у с. Фанчиково 14.11.2012 року при свідках та посвідчений секретарем Фанчиківської сільської ради Сусик Г.Д. за реєстровим номером 179, за яким все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право ОСОБА_3 заповіла позивачу ОСОБА_1 , третього лютого одна тисяча дев`ятсот дев`яносто четвертого року народження.

Заповіт не змінено та не скасовано.

Таким чином, позивач являється єдиним спадкоємцем за заповітом.

Спадкоємців, що б мали право на обов`язкову частку у спадковому майні немає.

Спадкоємців першої черги за законом немає.

Баба позивача ОСОБА_4 (донька спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 (онук спадкодавця) знає про відкриття спадщини та про її склад, не має права на обов`язкову частку у спадщині за заповітом та не має претензій на спадкове майно, не заперечує проти оформлення позивачем спадщини в цілому.

На день смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ,що рахується за померлоюм на підставі записів погосподарської книги №2 особовий рахунок господарства № НОМЕР_2 , що підтверджується Довідкою виконавчого комітету Фанчиківської сільської ради від 16.07.2013.

Після смерті прабабусі позивач прийняв спадщину в порядку ст. 1269 ЦК України, оскільки у встановлений законом строк звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Стойка С.М., яка завела спадкову справу за № 33/2013, що стверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 18.07.2013.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

У зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті прабабусі позивач звернувся до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М., однак отримав від нотаріуса відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.05.2026 за № 152/02-14 із-за відсутності правовстановлюючого документа на спадковий житловий будинок житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим правовстановлюючі документи на житловий будинок за життя спадкодавця виготовлено не було, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок та інформаційної довідки від 27.05.2026, виданих інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_5 , інвентаризаційна вартість житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 станом на 2026 рік становить 153 607 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот сім) грн. Загальна площа житлового будинку становить - 43,6 кв.м., в тому числі житлова - 17,0 кв.м. Рік будівництва будинку – 1970.

Житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 відповідно до Довідки, виданої виконкомом Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 16.07.2013 року за №418 згідно даних запису в по господарській книзі №2, особового рахунку господарства № НОМЕР_2 , рахується за гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правовстановлюючі документи на житловий будинок не оформлені.

Відповідно до довідки КП «Виноградівське РБТІ» 19.05.2026 № 338, згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» дані про нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 у БТІ відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до роз`яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 по об`єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Таким чином, позивач в порядку спадкування за заповітом успадкував житловий будинок після смерті його прабаби, який згідно положень закону належать позивачу з часу відкриття спадщини, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1222, 1223, 1233, 1269, 1270 ЦК України, Постановою ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , набуте в порядку спадкування право власності в цілому на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.10.2026.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.