Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №520/14476/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №520/14476/26

Суддя: Русанова В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 520/14476/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) у справі №520/14476/26

за позовом ОСОБА_1

до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова , Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради , Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради щодо не призначення та ненадання соціальної послуги натуральної допомоги ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211;

зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради призначити та надати ОСОБА_1 соціальну послугу натуральної допомоги, за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211, з урахуванням Висновку №72 від 12.01.2026 про наявність порушення функцій організму та шкали оцінки можливості виконання дій ОСОБА_1 , а саме: прання білизни та одягу; послуги манікюрниці (педикюрниці); організація харчування; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності; перукарські послуги; прасування; ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; косметичне, вологе, генеральне прибирання житла; миття, заклеювання вікон; ремонтні роботи;

визнати протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова щодо ненадання відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026;

зобов`язати Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова надати відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026;

визнати протиправною бездіяльність Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради щодо ненадання відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025;

зобов`язати Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради надати відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025 та здійснити перевірку та контроль за виділеними коштами (витратами), з міського бюджету, для надання соціальної послуги натуральної допомоги, Територіальному центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова, у 2023, 2024, 2025 роках;

стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодовану моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. (один мільйон грн.) за рахунок бюджетних асигнувань з кожного відповідача (Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова, Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради), всього 3 000 000 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодованої моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. (один мільйон грн.) за рахунок бюджетних асигнувань з кожного відповідача (Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова, Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради), всього 3000000 грн. (три мільйони грн.) - повернуто позивачу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова, Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 позов ОСОБА_1 до Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова, Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов`язано Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м. Харкова та Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради повторно розглянути питання про призначення та надання ОСОБА_1 соціальної послуги натуральної допомоги, за рахунок бюджетних коштів, згідно фактичних обставин та фактичних потреб, у відповідності до Державного стандарту соціальної послуги натуральної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 25.03.2021 №147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2021 за №589/36211, з урахуванням Висновку №72 від 12.01.2026 про наявність порушення функцій організму та шкали оцінки можливості виконання дій ОСОБА_1 , а саме: прання білизни та одягу; послуги манікюрниці (педикюрниці); організація харчування; надання продуктів харчування, предметів і засобів особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобів та засобів догляду, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності; перукарські послуги; прасування; ремонт одягу (дрібний); ремонт взуття; косметичне, вологе, генеральне прибирання житла; миття, заклеювання вікон; ремонтні роботи.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова щодо ненадання відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026.

Зобов`язано Територіальний центр надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова надати відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 29.01.2026.

Визнано протиправною бездіяльність Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради щодо ненадання відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025.

Зобов`язано Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради надати відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 25.10.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026, якою повернуто позов в частині вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодованої моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з кожного відповідача, всього 3000000 грн., подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі №520/14476/26 скасовано. Адміністративну справу №520/14476/26 в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодованої моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. (один мільйон грн.) за рахунок бюджетних асигнувань з кожного відповідача (Територіального центру надання соціальних послуг Індустріального району м.Харкова, Управління соціального захисту населення Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Управління з соціальних питань Департаменту соціальної політики Харківської міської ради), всього 3000000 грн. (три мільйони грн.) направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 відкрито провадження в справі за позовом про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 закрито провадження у справі за позовом про стягнення моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а саме Індустріальному районному суду м. Харкова.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останню, а справу в частині позовних вимог про стягнення на його користь відшкодованої моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з кожного відповідача, всього 3000000 грн., направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги посилається на передчасність висновків суду про закриття провадження у справі в частині цих вимог, а також на невідповідність висновків останнього фактичним обставинам справи.

Зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди з моменту подання позову не була самостійним цивільним позовом, а, навпаки, була заявлена в одному адміністративному провадженні разом із вимогами щодо вирішення публічно-правового спору.

Посилається на неврахування судом правових наслідків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 та вказує, що фактично суд поклав на позивача негативні наслідки власного процесуального рішення, яке було скасоване апеляційним судом.

Наголошує, що суд не врахував безпосереднього зв`язку вимоги про відшкодування моральної шкоди з протиправною бездіяльністю суб`єктів владних повноважень.

Також, зазначає, що суд не врахував постанову Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 824/389/20-а, а також неправильно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/17342/18.

Вважає, що той факт, що суд першої інстанції розглянув основні вимоги раніше, не означає, що позивач добровільно змінив спосіб захисту або ініціював новий цивільний спір.

Учасники справи не подали відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування позову стосується стягнення моральної шкоди без одночасного заявлення публічно-правового спору, оскільки за фактичними обставинами такий спір уже вирішено. Предмет спору в цих правовідносинах спрямований на захист цивільного права на відшкодування моральної шкоди, а тому цей спір не підсудний адміністративному суду та належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору.

Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, які треба розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відтак, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Положеннями ч.2 ст.21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.04.2020 у справі №180/1560/16-а, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 30.01.2019 року у справі №803/3/18, а також Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.10.2022 у справі №640/33316/21.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.02.2021 року у справі №520/17342/18 дійшла висновку, що юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

У випадку пред`явлення позову про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, в іншому судовому проваджені такий спір підлягає розгляду за правилами цивільної або господарської юрисдикції, за виключенням випадку, якщо можливість об`єднання спорів в одне провадження в адміністративній юрисдикції не втрачена.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, заявив одночасно як вимоги щодо публічно-правового спору, так і вимогу про стягнення моральної шкоди.

Під час відкриття провадження суд першої інстанції позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди повернув позивачу ухвалою від 10.06.2026 та відкрив провадження щодо позовних вимог про вирішення публічно - правового спору.

За наслідками оскарження позивачем ухвали суду про повернення позову в частині вимог відшкодування моральної шкоди, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 ухвалу суду від 10.06.2026 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду, який ухвалою від 18.08.2026 відкрив провадження в цій частині вимог.

Водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 спір в частині вимог публічно - правового характеру вже був вирішений.

Відтак, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, оскільки на час розгляду позовних вимог про стягнення моральної шкоди публічно-правовий спір вже вирішено судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в одному адміністративному провадженні разом із вимогами щодо вирішення публічно-правового спору, а тому той факт, що суд першої інстанції розглянув основні вимоги раніше, не означає, що позивач добровільно змінив спосіб захисту або ініціював новий цивільний спір, колегія суддів вважає таким, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про підвідомчість спору місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства та необхідність закриття провадження у справі про стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №824/389/20-а, оскільки висновки суду касаційної інстанції у вказаній справі не впливають на вирішення цієї справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №520/14476/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Оригінал: reyestr.court.gov.ua