Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №642/3421/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 642/3421/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Проценко Л.Г., м. Харків, повний текст складено 01.06.26 у справі № 642/3421/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі також – відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6373842, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу 1190 грн, а провадження закрити.

Рішенням Холодногірського районного суду міста Харкова від 01 червня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, а також доказам вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Так, вказує, що наведені висновки суду першої інстанції суперечать приписам ч. 1 ст.121-3 КУпАП щодо визначення відстані в 20 метрів для можливості визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака, а матеріали справи не містять доказів замірювання такої відстані. Додатково зауважує, що записи автомобільного відеореєстратору поліцейських та нагрудних бодікамер зроблені під певним кутом до автомобілів, що зафіксовані на таких записах, якість записів не є належною та не дає можливості встановити всі достовірні обставини події. Зокрема, на вказаних відеозаписах автомобілі, які проїжджали поруч у момент фіксації, також мали фактично нечитаємі номерні знаки. Крім того, надані до суду відеозаписи автомобільного відеореєстратору поліцейських та нагрудних бодікамер не містять відомостей щодо вимірювання відстані до транспортних засобів, які ними фіксуються, а також не мають таких функцій вимірювання відстані.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.12.2025 близько 11:46 год. екіпажем УПП в Харківській області ДПП під час патрулювання міста Харкова за адресою: місто Харків, проспект Перемоги, 56, було виявлено водія, який керував транспортним засобом марки «Ford Focus» із забрудненим номерним знаком НОМЕР_1 , що не давало змоги чітко визначити символи з відстані 20 м та при перевірці документів водій – ОСОБА_1 не пред`явив чинний поліс обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.9. в Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306.

Розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6373842 від 19.12.2025, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Вказаною постановою дії позивача кваліфіковані за ознаками частини першої статті 121-3 КУпАП.

Скориставшись правом на оскарження постанови серії ЕНА № 6373842 від 19.12.2025 у судовому порядку, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування та закриття провадження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, відповідає вимогам закону, наявними у справі доказами підтверджено порушення позивачем Правил дорожнього руху, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За приписами пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі також – Правила дорожнього руху, ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п.30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Згідно з п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Отже, вказаною нормою права передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об`єктивні сторони яких, зокрема, полягають: у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною другою статті 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано до матеріалів справи відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 472280, № 473181 (зазначені у пункті 7 постанови серії ЕНА № 6373842), у яких зафіксовані обставини події, яка мала місце 19.12.2025 під час розгляду справи та винесенні оскаржуваної постанови.

З відеозапису відеореєстратору 70 mai вбачається, що транспортний засіб марки «Ford Focus» чорного кольору перебуває попереду службового автомобілю, а патрульний автомобіль слідує позаду транспортного засобу. Інших автомобілів марки «Ford Focus» чорного кольору на проїжджій частині не було.

За межі об`єктиву відеореєстратора такий транспортний засіб не виходив. Перед моментом зупинки та наближення патрульного автомобіля на більш ближчу відстань зафіксовано символи державного номерного знаку марки «Ford Focus» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , які знаходяться у дуже брудному стані. На момент зупинки також вбачається, що погодні умови у місті в цей час були без опадів, на вулиці було похмуро, але був відсутній дощ чи сніг.

Разом з тим, під час перевірки у водія документів, визначених п. 2.1 ПДР України, водій не пред`явив чинний поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 19.12.2025 підтверджується інформацією, наявною у сервісі МТСБУ.

Отже, з досліджених відеозаписів відеореєстратора та записів з нагрудних боді-камер, судом установлено, що вказаними записами зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає можливості визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака, як з відстані 20 м, так і зблизька. На місці зупинки ОСОБА_1 заперечував факт забруднення номерного знаку, а саме о 11 год. 53 хв., хоча в цей же час поліцейським неодноразово пропонувалося ОСОБА_1 витерти (очистити) номерний знак, тобто прибрати правопорушення на місці. Проте ОСОБА_1 о 12 год. 01 хв. знову наголосив, що номерний знак чистий, потім зазначив «в мене номер такий же брудний, як і у вас», тобто не виконав жодних дій на усунення правопорушення, у зв`язку із чим йому було роз`яснено права і прийнято рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності та в подальшому прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6373842 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, з накладенням штрафу у розмірі 1190,00 грн.

Дійсно, з відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що номерний знак занадто забруднений, а буквено-чисельна комбінація розрізняється лише при безпосередньому знаходженні біля номерного знаку.

Крім того, з досліджених відеозаписів установлено, що ОСОБА_1 зазначає співробітникам поліції про те, що автомобіль належить його доньці та в нього відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При прийнятті постанови поліцейськими позивачеві роз`яснено права, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначений ст. 279 КУпАП, накладено стягнення за вчинення двох адміністративних правопорушень, з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, а саме в межах санкції за більш тяжке з вчинених.

Досліджені судом докази спростовують посилання позивача на те, що він не порушував ПДР, та на те, що відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Отже, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач керував транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, що ускладнювало ідентифікацію номерного знаку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та, відповідно, з відсутністю підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б давали підстави стверджувати про порушення поліцейським процедури розгляду адміністративної справи, відповідні обставини не зазначено позивачем у якості підстав позову.

Посилання позивача та його представника стосовно недопустимості відеозаписів, наданих відповідачем у якості доказів з підстав їх здійснення без 20 - метрового заміру колегія суддів не враховує, оскільки з наданих відеозаписів чітко вбачається, що номерний знак автомобіля позивача «Ford Focus» є забрудненим, номер чітко не проглядається з різної відстані, у тому числі з близької відстані, тобто відстані значно меншої ніж 20 м.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставне посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.07.2019 у справі № 334/305/17, з огляду на відмінність обставин цих справ: у згаданій апелянтом справі з оглянутого в судових засіданнях відеозапису, наданого відповідачем, встановлено, що номерний знак був достатньо чистим, тобто, його було можливо ідентифікувати.

Натомість, досліджені судом у цій справі докази у їх сукупності беззаперечно свідчать про вчинення позивачем вказаного правопорушення, і відповідно про те, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 у справі № 642/3421/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц