Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №440/5755/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 440/5755/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 13.07.26 по справі № 440/5755/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.02.2026 № 164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.04.2026 ПС № 164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу роботи наступні періоди: період строкової військової служби в армії СРСР з 05.11.1983 по 23.10.1985; період роботи з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та методиста у Софинському СПТУ № 48, яке згідно наказу Міністерства освіти України від 13.11.1996 р. №352 реорганізовано в філіал Красногорівського ПТУ-49; період роботи з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку, викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців; період роботи з 02.09.2019 по 08.08.2021 та з 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7- 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Одночасно із заявою про призначення пенсії позивачем було подано додаткові документи для зарахування до спеціального (педагогічного) стажу періоду проходження строкової військової служби та призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Черкаській області, яке рішенням від 13.02.2026 №164850015125 відмовило у перерахунку пенсії у зв`язку із незарахуванням окремих періодів роботи до спеціального стажу та, як наслідок, у призначенні одноразової грошової допомоги. Надалі, після подання позивачем додаткових документів, заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке рішенням від 23.04.2026 №164850015125 також відмовило у призначенні зазначеної допомоги, посилаючись на відсутність у позивача необхідного спеціального стажу роботи в закладах освіти, який дає право на її отримання. Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки всі передбачені законодавством умови для призначення одноразової грошової допомоги ним виконані, а окремі періоди роботи та проходження строкової військової служби безпідставно не були зараховані відповідачами до спеціального (педагогічного) стажу. На переконання позивача, його спеціальний стаж підтверджується записами трудової книжки, військовим квитком, архівними довідками, довідками навчальних закладів та іншими документами, поданими до органів Пенсійного фонду України, а тому відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є незаконною.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.02.2026 №164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.04.2026 №164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до спеціального (педагогічного) стажу період роботи з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та методиста у Софинському СПТУ №48, період роботи з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку та викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, а також періоди роботи з 02.09.2019 по 08.08.2021 та з 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради, без зарахування до такого стажу періоду проходження строкової військової служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 332,80 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 332,80 грн.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Згідно з п. 2 цього Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 (далі - Перелік №909). Пунктом 4 Порядку № 1191 визначено, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 5 Порядку № 1191, грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Отже, Порядком № 1191 визначено, що одноразова допомога нараховується одночасно з призначенням пенсії та виплачується одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно з розділом 1 "Освіта" Переліку №909 право на пенсію за вислугу років мають працівники загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл, які працювали на посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі,завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної, навчальновиробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною навчально-виховною частиною, завідуючі філіями та їх заступники з навчальновиховної роботи, соціальні педагоги, практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

До спеціального (педагогічного) стажу не зараховано період роботи з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та методиста у Софинському СПТУ №48, період роботи з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку, викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, а також періоди роботи з 02.09.2019 по 08.08.2021 та з 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчальновиховному комплексі Хорольської районної ради. Відтак, оскільки, на день досягнення пенсійного віку позивач не набув необхідного спеціального (педагогічного) стажу, то підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV не має.

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що посада вихователя гуртожитку середнього професійно-технічного закладу та професійного ліцею належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відповідний період роботи підлягає зарахуванню до спеціального стажу. Вказує, що сам Перелік № 909 передбачає у професійно-технічних навчальних закладах посади директорів та їх заступників з навчально-виховної роботи як посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Щодо періоду роботи позивача асистентом вчителя необхідно виходити не лише з буквального переліку посад, наведеного у Постанові № 909, а з системного правового регулювання статусу відповідної посади. Посада асистента вчителя є посадою педагогічного працівника. З огляду на викладене, позивач вважає рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі № 440/5755/26 законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ГУ ПФУ в Івано-Франківській області - безпідставною.

ГУ ПФУ в Черкаській області та ГУ ПФУ в Полтавській області не скористалися правом на подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем-1 частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 07.10.2025 отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №1058-IV з урахуванням загального страхового стажу 41 рік 0 місяців 0 днів.

05.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру за місцем проживання з заявою про перерахунок щодо допризначення пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при виході на пенсію за віком в розмірі 10 місячних пенсій як працівнику закладів освіти.

Дане звернення було передано за принципом екстериторіальності до ГУ ПФУ в Черкаській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 13 лютого 2026 року № 164850015125 відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Дане рішення обґрунтовано тим, що стаж роботи, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій на день призначення пенсії ОСОБА_1 (07.10.2025) складає 32 роки. Листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 26.02.2026 № 2300-0304-8/15133 повідомило, що за результатами розгляду наданих до заяви довідок та записів у трудовій книжці Головним управлінням прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за поданою заявою від 05.02.2026 стосовно виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткування, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV. Розрахунок страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, долучено до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, з питань, які стосуються даних пенсійної справи, прийом та обслуговування здійснюється в органі Пенсійного фонду України за місцем проживання, перебування особи. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, а рішення про відмову за принципом екстериторіальності прийнято ГУ ПФУ в Черкаській області, для розгляду питання по суті рекомендується звернутися з відповідним запитом за місцем знаходження електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

На відповідний запит ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 05.03.2026 №1600-0903-8/18251 повідомило, що за результатами розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що для обчислення пенсії враховано загальний страховий стаж тривалістю 41 рік 0 місяців 0 днів, в тому числі 32 роки 3 місяці 25 днів, як працівник освіти: з 24.12.1987 по 03.10.1988; з 15.09.1989 по 03.08.1993; з 07.08.1993 по 11.11.1996; з 13.11.1996 по 25.11.1996; з 27.11.1996 по 31.12.1996; з 19.01.1998 по 10.08.1999; з 15.08.1999 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.08.2004; з 19.08.2019 по 01.09.2019; з 09.08.2021 по 31.08.2021; з 05.01.2022 по 30.11.2025.

До даного листа додано розрахунку стажу ОСОБА_1 (Форма РС-право), зі змісту якого встановлено, що деякі період його роботи не зараховані до стажу працівника освіти, зокрема періоди: з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчальновиховної роботи та методиста у Софинському СПТУ № 48, яке згідно наказу Міністерства освіти України від 13.11.1996 р. № 352 реорганізовано в філіал Красногорівського ПТУ-49; з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку, викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців; з 02.09.2019 по 08.08.2021 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради; 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради. Крім того, до стажу працівника освіти не зараховано період військової строкової служби позивача з 05.11.1983 року по 23 жовтня 1985 року.

16.04.2026 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою щодо допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами (встановлення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV. Дане звернення було розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 №164850015125 від 23.04.2026 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи заявника на день досягнення пенсійного віку, який становив 17 років 10 місяців 21 день, що є недостатнім для встановлення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 05.05.2026 № 1600-0903-8/37854 рішенням №164850015125 від 23.04.2026 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що спеціальний стаж роботи заявника на день досягнення пенсійного віку становить 17 років 10 місяців 21 день, що є недостатнім для встановлення одноразової грошової допомоги. Додатково повідомлено, що в період з 18.02.1997 по 15.01.1998 ОСОБА_1 працював на посаді методиста Софинського СПТУ №48, в період 01.09.2021 по 04.01.2021 — на посаді асистента вчителя в Хорольському навчальновиховному комплексі. Робота на даних посадах не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою №909. З 29.08.2005 по 31.05.2019 працював у Міжрегіональному Центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області, який не відноситься до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів.

Не погодившись із рішенням відповідачів щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги визначено недостатність спеціального стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV. До спеціального (педагогічного) стажу не зараховано період роботи з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та методиста у Софинському СПТУ №48, період роботи з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку, викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, а також періоди роботи з 02.09.2019 по 08.08.2021 та з 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради. Відтак, суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, з підстав незарахування до стажу вищезазначених періодів, суперечить законодавству і встановленим обставинам справи.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.02.2026 № 164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 23.04.2026 ПС № 164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на те, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області під час розгляду заяви позивача не було належним чином враховано всі періоди роботи, які відповідно до висновків суду підлягають зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу, а визначення загальної тривалості такого стажу та встановлення наявності права на призначення одноразової грошової допомоги належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2026 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем-1 частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон № 1058 - IV.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком № 1191.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (п. 4 Порядку № 1191).

Вимоги п. 5 - 7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17, від 09.12.2021 по справі № 264/6871/16-а, від 15.06.2022 по справі № 200/854/19-а, від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України «Про освіту», Законом України «Про повну загальну середню освіту», Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», Законом України «Про фахову передвищу освіту», Законом України «Про вищу освіту» передбачено, що повна загальна середня освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта є структурними ланками освіти та її підсистемою.

Відповідно до підпунктів 6, 21 пункту 1статті 1 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII) заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Пунктом 25 частини 1статті 1 Закону № 2145-VIII встановлено, що система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Так, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2145-VIII невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону № 2145-VIII наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші наукові, науково-методичні та методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими об`єднаннями, у тому числі фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об`єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти, які можуть:

1) розробляти пропозиції про засади освітньої політики, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, рекомендації щодо гуманітарного розвитку держави та вдосконалення освітньої сфери;

2) брати участь у науково-методичному забезпеченні освітнього процесу, оцінюванні та моніторингу якості освіти, зокрема за міжнародними програмами;

3) організовувати та проводити наукові дослідження у сфері освіти, необхідні для формування та реалізації державної політики у сфері освіти, розробляти і впроваджувати інноваційні технології освіти, зокрема для вдосконалення освітнього процесу та управління освітою, аналізувати ефективність державної політики у сфері освіти;

4) організовувати видання навчальної та методичної літератури (у тому числі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів та на засадах конкуренції з іншими авторами і видавцями), здійснювати методичний супровід їх впровадження в освітній процес;

5) реалізовувати інші функції, передбачені законодавством та їх установчими документами.

За приписами пункту першого статті 3 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX (далі - Закон № 463-IX) система загальної середньої освіти складається із змісту повної загальної середньої освіти на кожному її рівні, мережі закладів освіти, учасників освітнього процесу, кадрового, фінансового, науково-методичного, ресурсного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 Закону № 463-IX на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки. Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України. Педагогічні працівники мають права, визначені Законом № 2145-VIII, цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік №909.

Зміст розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ №909 в частині «Найменування закладів і установ» містить зазначення «Загальноосвітні навчальні заклади», а в частині «Найменування посад» містить зазначення «вчителі».

Крім цього постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік №963) до яких, зокрема, віднесено наступні посади:

- Заступник керівника (директора, завідувача, начальника) з організації освітнього процесу (навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи (частини) закладів та установ, зазначених у пункті 1 цього переліку, їх філій; заступник керівника (директора) з навчально-методичної роботи - керівник навчально-методичного центру державної установи “Школа супергероїв”; заступник директора з наукового, мистецького, спортивного, військового спрямування (роботи, компоненту) закладу спеціалізованої освіти; заступник директора з навчальної, виховної, навчально-виховної роботи центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, для дітей з інвалідністю;

- вчителі всіх спеціальностей (у тому числі вчитель-дефектолог, вчитель-логопед), викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, асистент викладача, старший викладач закладу фахової передвищої освіти, старший майстер закладу професійної (професійно-технічної) освіти, майстер виробничого навчання, асистент майстра виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник фізичного виховання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізичної культури (фізкультури), методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладів охорони здоров`я та соціального захисту, керівник гуртка (секції, студії, інших форм гурткової роботи); концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, перекладач-дактилолог, екскурсовод, інструктор з туризму закладу освіти; старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) закладу позашкільної освіти; голова циклової комісії закладу фахової передвищої освіти; фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру; консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму закладу освіти для осіб, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Аналізуючі наведені норми, колегія суддів доходить висновку, що заступник директора з навчально-виховної роботи, методист, вихователь гуртожитку, викладач спецдисциплін та асистент вчителя є педагогічнимими працівниками навчального закладу, тобто працівниками освіти, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаж роботи ОСОБА_1 на вказаних посадах повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Крім того, слід врахувати, що статтею 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку №637).

Відповідно до п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

За обставинами справи, позивач досяг віку 60 років та з 07.10.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Відомості про призначення позивачу пенсії за вислугу років у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до рішень, що оскаржуються, зазначено, що у заявника недостатній стаж в закладах та установах освіти державної або комунальної форми власності, що не дає права на призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що основним документом, що підтверджує трудову діяльність, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5 до Порядку №637). Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом (постанови від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 18.05.2021 у справі №229/2330/17).

Як встановлено з рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 23.04.2026 №164850015125, підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги визначено недостатність спеціального стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV. До спеціального (педагогічного) стажу не зараховано період роботи з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та методиста у Софинському СПТУ №48, період роботи з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку, викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, а також періоди роботи з 02.09.2019 по 08.08.2021 та з 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, з підстав незарахування до стажу вищезазначених періодів, суперечить законодавству і встановленим обставинам справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 13.02.2026 № 164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 23.04.2026 ПС № 164850015125 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем-1 жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.

Колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до спеціального (педагогічного) стажу період роботи з 01.01.1997 по 15.01.1998 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та методиста у Софинському СПТУ №48, період роботи з 01.09.2004 по 31.05.2019 на посаді вихователя гуртожитку та викладача спецдисциплін у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, а також періоди роботи з 02.09.2019 по 08.08.2021 та з 01.09.2021 по 04.01.2022 на посаді асистента вчителя у Хорольському навчально-виховному комплексі Хорольської районної ради.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача-1, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 440/5755/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий