Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №440/11521/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 440/11521/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) від 10.09.2026 по справі № 440/11521/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 440/11521/25 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі № 440/11521/25.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 та направити справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, в порядку ст. 382 КАС України, до Полтавського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями на встановлення порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень шляхом звуження джерел виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету. Вказує, що судом першої інстанції встановлено, що за період з 21.07.2025 по 31.08.2026 позивачці нараховано пенсійні кошти в сумі 50085,12 грн. Тобто, за позицією суду першої інстанції, Головним управлінням, як територіальним органом Пенсійного фонду України вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду. Позивачка вважає, що здійснення лише нарахування пенсійних виплат без фактичної виплати таких нарахувань не є та не може бути виконанням судового рішення. Звертає увагу, що без доказів фактичного виконання відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25, а саме виплати пенсії позивачки в розмірі, встановленому цим рішенням, відсутні підстави приймати звіт про виконання рішення суду. Зауважує, що судом першої інстанції не враховані положення ч. 3 ст. 382-3 КАС України, яка передбачає накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у разі невиконання рішення суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, ст. 312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середнього заробітку за 2014, 2015, 2016 роки; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 14.07.2025 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, із урахуванням різниці, що була виплачена.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026, у справі № 440/11521/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 з 21.07.2025 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

До суду надійшла заява позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, в якій заявник просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до звіт про виконання рішення суду протягом 30 днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до 20.08.2026 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 440/11521/25 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також до суду надійшла заява позивачки, в якій вона просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 № 440/11521/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, про що постановити окрему ухвалу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

20.08.2026 надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/11521/25, в якому просив суд прийняти звіт про повне виконання вищевказаного рішення.

24.08.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила: відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у прийнятті звіту від 19.08.2026 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штраф в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; половину суми штрафу стягнути на користь заявника, ОСОБА_1 , іншу половину – до Державного бюджету України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі № 440/11521/25.

Приймаючи звіт про виконання рішення суду у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25 проведено перерахунок пенсії в межах покладених судом зобов`язань (рішення № 916330139471 від 04.06.2026). За період з 21.07.2025 по 31.08.2026 позивачці нараховано пенсійні кошти в сумі 50085,12 грн. За цим, Головним управлінням, як територіальним органом Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 – 382-3 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

За цим, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набрало законної сили, має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Як встановлено судом вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 з 21.07.2025 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Зі змісту приєднаних до звіту документів випливає, що відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 проведено перерахунок пенсії в межах покладених судом зобов`язань (рішення № 916330139471 від 04.06.2026).

До перерахунку розмір пенсії заявниці станом на 21.07.2025 становив 5841,38 грн, а саме:

- 5712,50 грн - розмір пенсії за віком (8913,83 (збільшений показник заробітної плати) х 1,50200 (коефіцієнт заробітної плати) х 0,42667 (коефіцієнт стажу);

- 128,88 грн - доплата за понаднормовий стаж 12 років (1074,00 х 12%).

Після перерахунку пенсії, проведеного на виконання рішення суду, розмір пенсії позивачки з 21.07.2025 встановлено на рівні 9798,00 грн, а саме:

- 9669,12 грн - розмір пенсії за віком (15057,09 (середня заробітна плата в Україні за 2022-2024 роки) х 1,50506 (коефіцієнт заробітної плати) х 0, 42667 (коефіцієнт стажу);

- 128,88 грн - доплата за понаднормовий стаж 12 років (1074,00 х 12%).

За період з 21.07.2025 по 31.08.2026 нараховано пенсійні кошти в сумі 50085,12 грн.

Колегія суддів вважає, що вчинені відповідачем дії, спрямовані на фактичне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звертає увагу, що виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості.

На підтвердження відсутності коштів на виплату заборгованості відповідачем додано до звіту: копії планів доходів і видатків ГУ ПФУ в Полтавській області на 2026 рік; запити до Пенсійного фонду України щодо виплати заборгованості; запити до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України з питання подальшого порядку виплати коштів, нарахованих органами Пенсійного фонду України на виконання судових рішень.

Колегія суддів враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості з виплати пенсійних коштів, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного асигнування за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Аналогічного висновку, а саме про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.

З огляду на часткове виконання рішення суду у даній справі та наведені відповідачем обставини, які ускладнюють його виконання, а також зважаючи на заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту відповідача про виконання рішення суду у даній справі.

Разом із тим прийняття такого звіту не є підставою для завершення судового контролю, оскільки рішення суду у повному обсязі не виконане.

Відповідно ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Судом першої інстанції не враховано приписи частини 11 статті 382-3 КАС України та не встановлено відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів вважає достатнім строком для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25 – 90 днів з дня отримання цієї постанови.

Щодо накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, колегія суддів враховує, що згідно з ч.ч. 3, 4, 10 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку.

Тобто, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Отже, у разі вжиття суб`єктом владних повноважень відповідних заходів для виконання рішення суду, штраф на керівника суб`єкта владних повноважень не накладається.

У свою чергу, як вбачається з поданого до суду звіту, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення виконано частково, а також вживаються заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а невиконання зумовлено виключно відсутністю бюджетного фінансування, що не залежить від волевиявлення керівника відповідача та перебуває поза межами його компетенції.

У зв`язку із наведеним, на переконання колегії суддів, підстави для застосування до відповідача наслідків, встановлених статтею 382-3 КАС України в частині накладення на керівника відповідача штрафу за невиконання рішення суду, відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивачки в цій частині вимог спростовуються обставинами справи та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, однак не встановив нового строку для подання звіту про виконання рішення суду, оскільки рішення суду не було виконано в повному обсязі, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/11521/25 змінити.

Доповнити мотивувальну частину ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/11521/25 висновками про наявність підстав для встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25.

Доповнити резолютивну частину ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/11521/25 абзацом 2 у такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом 90 днів з дня отримання цієї постанови подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25».

Абзаци 2-3 резолютивної частини рішення вважати 3-4 відповідно.

В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 440/11521/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло