Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №200/2539/21-а — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 200/2539/21-а

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 01.07.26 у справі № 200/2539/21-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №200/2539/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення відсоткового визначення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% суми грошового забезпечення до 70% суми грошового забезпечення з 01.01.2016.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію за вислугу років в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення із 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII», у порядку і розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з нарахування компенсації втрати частини доходів та з урахуванням проведених пенсійних виплат.

Рішення набрало законної сили.

12.06.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить суд замінити боржника в адміністративній справі № 200/2539/21-а з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

В обґрунтування заяви про заміну сторони виконавчого провадження зазначено, що електронну пенсійну справу ОСОБА_1 направлено засобами програмного забезпечення ПВП ДКГ 09 липня 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 , з 01.08.2024 перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, на думку заявника, з моменту взяття ОСОБА_1 на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України є належним розпорядником пенсійної справи, наявних у ній розрахунків та інших матеріалів, що підтверджують порядок і розмір здійснених нарахувань та виплат. У зв`язку з цим Головне управління об`єктивно позбавлене технологічних можливостей самостійно здійснювати виплату нарахованої заборгованості. З вищевикладеного вбачається, що відповідно до норм діючого законодавства обов`язок виплачувати пенсію переходить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про заміну сторони виконавчого провадження у справі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував фактичний перехід компетенції та надходження пенсійної справи, що є достатньою підставою для заміни сторони виконавчого провадження. Суд залишив боржником орган ПФУ, який не здійснює облік пенсіонера, не має матеріалів пенсійної справи та не здійснює поточну пенсійну виплату. Це суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 14 КАС України та меті виконавчого провадження. Також суд першої інстанції фактично звів поняття вибуття сторони виконавчого провадження виключно до припинення юридичної особи, що не передбачено ані статтею 379 КАС України, ані статтею 15 Закону України “Про виконавче провадження”. Натомість суд не надав оцінки встановленому факту переходу адміністративної компетенції щодо ведення пенсійної справи та здійснення виплати пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм процесуального права. Відмова у заміні сторони призводить до юридичної невизначеності та ускладнює ефективне виконання рішення, що суперечить ст. 14 Конституції України та принципу верховенства права.

Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що доводи заяви заявника за своїм змістом є незгодою відповідача з виконанням рішенням суду (невиплатою коштів на виконання судового рішення), розгляд яких виходить за рамки питань, визначених у порядку ст. 379 КАС України.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив характер спірних правовідносин у цій справі, з огляду на таке.

Згідно з ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до вимог статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі № 2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі № 2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі № 815/1303/17, від 14.06.2021 у справі № 2-а-1411/11.

Згідно з п. 4 ч. 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про надходження та розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Тобто, судом першої інстанції вирішено заяву про заміну сторони виконавчого провадження без залучення до участі у справі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Колегія суддів зазначає, що правовим наслідком незалучення до участі у справі є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, колегія суддів уважає, що вирішення цього питання та ухвалення судового рішення щодо заміни сторони виконавчого провадження може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Колегія суддів зазначає, що умовою для вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження у цій справі є встановлення обставин повного чи часткового переходу функцій (адміністративної компетенції) суб`єкта владних повноважень у відносинах, щодо яких виник спір, та перехід відповідної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Проте Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не повідомлялося про розгляд справи в письмовому провадженні.

Оскільки вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження (боржника) з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві може мати безпосередній вплив на права та інтереси Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково вирішено це питання без залучення до участі в справі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Таким чином, судом першої інстанції прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права та є обов`язковою підставою, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 про відмову в заміні сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст. 320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на порушення судом норм процесуального права, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі № 200/2539/21-а - скасувати.

Справу № 200/2539/21-а направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц