Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/12452/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р.Справа № 520/12452/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. (ухвалене суддею Котеньовим О.Г.) по справі № 520/12452/26

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: визнати протиправною бездіяльність Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з приводу надання позивачу Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в грубі порушення вимог ст. 40 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян" неналежної та необґрунтованої відповіді від 15.05.2026 р. № 10642/ПІ/ Г/74/3.1, до якої умисно внесено недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності та є неправдивою, а саме, що Боржником, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, рішення суду виконано фактично в повному обсязі, згідно з виконавчим документом, а саме: підготовлено проект договору оренди землі, яка надається в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , чим грубо порушено гарантовані права позивача; зобов`язати Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повторно, відповідно до вимог ст. 40 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян", розглянути звернення позивача від 09.05.2026 р., за результатами розгляду якого надати належну та обґрунтовану відповідь, яку направити в електронному вигляді на електрону адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та у паперовому за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. та прийняти судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 р. у справі № 520/10975/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 р., частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправними дії Харківської міської ради, Департаменту земельних відносин Харківської міської ради щодо не укладання на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 р. № 102/21 договору оренди з ФОП ОСОБА_1 ; зобов`язано Департамент земельних відносин Харківської міської ради підготувати проект договору оренди землі, яка надається в оренду фізичній особі - підприємець ОСОБА_1 на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 р. № 102/21.

02.04.2025 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 за виконавчим листом № 520/10975/24, виданим 21.03.2025 р. Харківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Департаменту земельних відносин Харківської міської ради підготувати проект договору оренди землі, яка надається в оренду фізичній особі - підприємець ОСОБА_1 на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 21.04.2021 р. № 102/21.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.04.2025 р. закінчено виконавче провадження ВП НОМЕР_1, у зв`язку з тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 р. у справі № 520/10975/24 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради (далі - Департамент) засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направлено супровідний лист Департаменту від 28.03.2025 р. № 25/0/30-25 з додатком до нього, проєктом договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:012:0019 за адресою: м. Харків, Бурсацький узвіз, 8 (копії листа Департаменту від 28.03.2025 р. № 25/0/30-25, опису вкладення до поштового відправлення № 6100300262127, накладної № 6100300262127 та фіскального чека, проєкту вказаного договору оренди землі додаються).

Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 10642/ПІ/Г/74/3.1 від 15.05.2026 р. "Про надання інформації" позивачу повідомлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 520/10975/24, виданого Харківським окружним адміністративним судом. 02.04.2025 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження та направлено боржнику вимогу про надання державному виконавцю інформації щодо виконання боржником судового рішення у справі № 520/10975/24, а також підтверджуючих документів виконання рішення суду. Листом від 04.04.2025 р. Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомив про виконання рішення суду та надав документи, які підтверджують направлення позивачу проєкту договору оренди землі. Відповідач зазначив, що боржником рішення суду виконано у повному обсязі шляхом підготовки та направлення стягувачу проєкту договору оренди землі, у зв`язку з чим 08.04.2025 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Також заявнику повідомлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 р. у справі № 520/15300/25, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 08.04.2025 р.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача розглянуто відповідачем по суті порушених у ньому питань, за результатами чого позивачу надано відповідь із викладенням обставин, встановлених під час виконання судового рішення, та мотивів прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про звернення громадян", до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 6, 7 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частинами 1, 3 та 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Органи, до яких направлено звернення, зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. При цьому звернення повинні бути розглянуті органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 р. у справі № 280/10836/24.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 10642/ПІ/Г/74/3.1 від 15.05.2026 р. позивачу за наявними в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 документами надана інформація про порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/10975/24. Також повідомлено про закінчення примусового виконання виконавчого листа № 520/10975/24, виданого Харківським окружним адміністративним судом, на підставі постанови державного виконавця від 08.04.2025 р.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , позивач вважає, що відповідачем на його звернення надано недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності та є неправдивою, а саме, що Боржником, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, рішення суду виконано фактично в повному обсязі, згідно з виконавчим документом, а саме: підготовлено проект договору оренди землі, яка надається в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , чим грубо порушено його гарантовані права.

Тобто, в спірних правовідносинах позивач фактично не погоджується з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 08.04.2025 р.

Щодо вищезазначеної постанови державного виконавця, суд апеляційної інстанціїї зазначає, що за результатами судового оскарження позивачем цієї постанови рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 р. у справі № 520/15300/25, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про: визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оформлені листом виконувача обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Баннікова від 10.06.2025 р. за № 13499 щодо нескасування незаконної постанови від 08.04.2025 р. про закриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, чим грубо порушенні гарантовані права ОСОБА_1 ; скасування постанови від 08.04.2025 р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та поновлення проведення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем звернення позивача розглянуто з дотриманням вимог Закону України "Про звернення громадян" та за наявними в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 документами, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 315, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. по справі № 520/12452/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич