Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №592/10044/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 592/10044/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Литовченко О.В., м. Суми, повний текст складено 16.07.26 у справі № 592/10044/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції (далі також – відповідачі), в якому просив скасувати постанову від 29.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн та закриття провадження у справі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 липня 2026 року позовну заяву задоволено.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7278207 від 29.05.2026, винесену старшим лейтенантом поліції - інспектором УПП в Сумській області Матвєєвим Вадимом Володимировичем, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить обстави справи, доводить, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Уважає, що фактичне керування транспортним засобом ОСОБА_2 29.05.2026 відбувалося поза межами навчального процесу, встановленого Порядком № 487, а позивач, будучи майстром виробничого навчання навчально-практичного центру, передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 , яка не має права керування даним транспортним засобом, що зафіксовано на відео Motorola VB-400 471978, чим порушив вимоги п. 2.9 ґ ПДР. Відеозапис правопорушення, у свою чергу, є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки отриманий з дотриманням закону, містить інформацію щодо предмету доказування та дає змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування. Уважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП України, а матеріали справи містять достатньо доказів учинення адміністративного правопорушення позивачем.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.05.2026 о 12-02 год. м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 21, водій ОСОБА_1 передав керування ТЗ Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 особі, яка не має права керування транспортним засобом. Зафіксовано на відео Motorola vb400 471978, чим порушив п. 2.9 ґ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

За фактом вчинення правопорушення 29.05.2026 інспектором УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Матвєєвим В.В. прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7278207, якою прийнято рішення до ОСОБА_1 застосувати адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400,00 грн за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП.

Скориставшись правом на оскарження зазначеної постанови, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі також – ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2 ПДР закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Згідно з п.2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Суд зазначає, що відповідно до п.8 ч.1 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти може надавати додаткові освітні та інші послуги відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 (зі змінами) затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.

На підставі зазначеної постанови ректором СНАУ 18.02.2013 видано Наказ № 45-к «Про затвердження Переліку платних послуг, які надаються Сумським НАУ (зі змінами), вказана послуга підпадає під п.п. «є» п.11 ч.1 Переліку та відповідає п.п. 11 п.1 Постанови КМУ від 27 серпня 2010 року №796.

Згідно зі СВІДОЦТВОМ ПРО АТЕСТАЦІЮ серії НОМЕР_2 та Додатку до нього, виданим Міністерством освіти і науки 10.07.2017 та дійсним до 03.07.2027, СНАУ атестований на здійснення професійної підготовки «Водій автотранспортних засобів (категорія «В» (код за Національним класифікатором України 8322.

Сумським національним аграрним університетом отримано СЕРТИФІКАТ про державну акредитацію Серії МВС №000166, виданий Міністерством внутрішніх справ України 05.10.2016 дія якого відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року №320 безстрокова.

Судом установлено, що 29.05.2026 о 12-02 год. м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 21, водій ОСОБА_1 передав керування ТЗ Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 іншій особі під час практичного надання відповідної послуги.

ОСОБА_1 є майстром виробничого навчання навчально-практичного центру СНАУ, що підтверджується атестатом спеціаліста Серії АА №060088 за напрямом підготовки «Практичне керування транспортним засобом категорії «В», виданим 15.05.2025 Міністерством внутрішніх справ України Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській області (філія ГСЦ МВС).

До позову також додана копії паспорта, довідки про роботу, особистої медичної книжки, медичної довідки, посвідчення водія, виданих на ім`я ОСОБА_1 .

Вказана послуга з водіння надавалася на автомобілі TOYOTA PRIUS НОМЕР_1 , який зареєстрований за Сумським національним аграрним університетом, як спеціальний легковий хечбек, та навчальний автомобіль.

До матеріалів справи надано копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 09.09.2025, полісу №229893759.

Отже, матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Приписи частини 2 статті 126 КУпАП не застосовуються до осіб, які в установленому порядку навчаються керувати транспортним засобом (тобто з інструктором).

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачами не було надано належних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, яке виразилось у порушенні п. 2.9 ґ ПДР України, а відтак відповідачі не довели правомірність винесення ними оскаржуваної постанови.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.07.2026 у справі № 592/10044/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц