Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №524/15230/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 524/15230/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельник Н.П., м. Кременчук, повний текст складено 02.07.26 у справі № 524/15230/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Інспектора Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Піскорського Дмитра Вікторовича

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Інспектора Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Піскорського Дмитра Вікторовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 5АВ № 12269938 від 05.09.2025.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 02 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції обставин, які виключають фактичне перебування позивача за кермом транспортного засобу в момент скоєння правопорушення. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував дату обізнаності позивача про наявність порушення лише в жовтні 2025 року після отримання посвідчення водія і на той час строк застосування процедури за статтею 279-3 КУпАП сплив.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з оскаржуваною постановою 05.09.2025 о 10:03 у м. Кременчуці на просп. Свободи, 120/25 зафіксований транспортний засіб «AUDI A6», номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням встановлених обмежень швидкості руху на 28 км/год, чим порушено п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, серії 5АВ № 12269938 прийнята 05.09.2025 інспектором ДПП НП України Піскорським Д. В. на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Постановою серії 5АВ № 12269938 від 05.09.2025 до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 .

Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року за № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями, далі також - ПДР).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 12.9 ПДР забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу приписів п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

В силу приписів ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, у тому числі, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціальне програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Із матеріалів справи встановлено, що адміністративне правопорушення – перевищення встановлених обмежень швидкості руху автомобілем «AUDI A6», номерний знак НОМЕР_2 , зафіксовано на фотокартках із зображенням транспортного засобу, на відеозаписі правопорушення, отриманих за результатами автоматичної фіксації правопорушення, доданими до відзиву.

Так, вчинення правопорушення зафіксовано технічним засобом «Каскад 154-1220», що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34509 (чинне до 29.08.2026) відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото і відеофіксації.

Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційних, вимірювачів просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні» та має видані ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» сертифікат відповідності комплексу автоматичної фото / відеофіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» № UA.TR.001 22 123-21», сертифікат перевірки типу комплексу автоматичної фото / відеофіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» № UA.TR.001 5-19 Rev.2 (дійсний до 14.01.2029), експертний висновок, згідно якого комплекс фото/відеофіксації правопорушення y сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідає вимогам нормативних документів з технічного захисту інформації в обсязі функцій, зазначених у документі «Комплекс фото / відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху КАСКАД. Технічні вимоги за критеріями технічного захисту інформації» (термін дії продовжено до кінця дії воєнного стану в Україні).

Тобто технічний засіб Каскад 070-1120 є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів.

Отже, наданий відповідачем відеозапис та фотознімки є допустимими доказами у розумінні ст. 74 КАС України.

Постановою серії 5АВ № 12269938 від 05.09.2025 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності в порядку ст. 14-2 КУпАП, саме як відповідальна особа, за якою зареєстрований вказаний транспортний засіб, тому є безпідставними та недоцільними доводи позивача про те, що у зазначений в постанові час позивач перебував у іншому місці, не керував вказаним автомобілем, не мав посвідчення водія, що не виключають його вину у вчиненому.

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу НП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів та у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу, звільняється від відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня його вчинення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили, ця особа надала документ на підтвердження того, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності та надала документ про сплату відповідного штрафу.

Аналогічну норму містять ст. ст. 14-1, 279-3 КУпАП, розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 13 від 13.01.2020.

Правопорушення, зазначене у спірній постанові, вчинене 05.09.2025 о 10:03, що не заперечувалося позивачем.

Згідно з отриманою судом 15.05.2026 від Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавській, Сумській областях (філія ГСЦ МВС) інформацією слідує, що Єдиний державний реєстр транспортних засобів містить інформацію про внесення 05.09.2025 о 12:07 відомостей про ОСОБА_2 як належного користувача транспортного засобу «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Тобто вчинення правопорушення відбулося раніше на кілька годин до моменту реєстрації ОСОБА_2 як належного користувача вказаного транспортного засобу.

У судовому засіданні у суді першої інстанції допитаний свідок зазначив, що із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, ніяких документів не подавав, зокрема квитанцію про сплату штрафу відповідно до ч. 1 ст. 279-3 КУпАП.

Відомостей та документів про звернення позивача чи його представника до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 279-3 КУпАП матеріали справи не містять, сторона позивача не зазначала та доказів суду не надала, зокрема, на підтвердження того, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з володіння позивача внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу.

На час перевищення швидкості руху вказаним транспортним засобом відповідальною особою та особою, яка відповідно до ст. 14-2 КУпАП несе відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є саме позивач як власник автомобіля, що не спростовано позивачем та підтверджується матеріалами справи. Отримана судом інформація від АТ «Універсал Банк», як і показання свідка, не спростовують зазначеного факту.

Отже, у ході судового розгляду справи не встановлено наявності доказів вчинення дій в порядку, визначеному п. 2 ч. 1 ст. 279-3 КУпАП, а отже, і наявності підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі з урахуванням положень ст. 279-3 КУпАП.

Суд вказує на відсутність доказів звернення особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, протягом 20-ти денного строку з дня набрання постановами законної сили до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Крім того, допитаний свідок зазначив, що не звертався до уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із відповідною заявою.

Визначені законом підстави для звільнення від відповідальності особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, за вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, відсутні.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач є власником зазначеного транспортного засобу, який на момент скоєння правопорушення 05.09.2025 о 10:03 не вибував у користування іншої особи, позовні вимоги є недоведеними.

Позивачем не доведене протилежне, інших доказів не надано, факт перевищення встановленого обмеження швидкості руху вказаним автомобілем не заперечувався. Крім того, позивачем не зазначено про те, що протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, позивач надав документ, на підтвердження того, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу.

Свідок також повідомив, що на момент вчинення зазначеного правопорушення не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та надав оцінку усім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на приписи ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2026 у справі № 524/15230/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова