Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №520/8083/25
Суддя: Спаскін О.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 р.Справа № 520/8083/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.06.26 по справі № 520/8083/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №963370118224 від 18 березня 2025 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, у зв`язку зі міною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2024 року - 7100 грн, та з 01 січня 2025 року - 8000 грн, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності та проводити перерахунок щороку у зв`язку із зміною мінімальної заробітної плати на 01 січня.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 18.03.2025 №963370118224 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовив йому у перерахунку пенсії. Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №963370118224 від 18 березня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності, у зв`язку зі міною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2024 року - 7100 грн, та з 01 січня 2025 року - 8000 грн, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду по даній справі.
В задоволенні іншої частин позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Так апелянт зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало жодного рішення по суті звернення позивача за перерахунком пенсії, а відтак, виконання рішення суду покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі №520/4660/21 адміністративний позов позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №831 від 09 березня 2021року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності.
Таким чином, оскільки вказаним рішенням не покладено на Головне управління жодних зобов`язань, Головним управлінням винесено рішення №963370118224 про відмову у перерахунку пенсії.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія враховує, що предметом даного апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Оскільки рішення суду позивачем не оскаржується, за відсутності обставин, визначених ч. 2 ст. 308 КАС України, судова колегія не надає правової оцінки доводам суду в частині відмовлених позовних вимог.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №520/4660/21, яке набрало законної сили 19.08.2021, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області №831 від 09 березня 2021року. Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі №520/15101/24, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963370118224 від 15 березня 2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, у зв`язки зі зміною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2022 та з 01 січня 2023, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за 2023 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з восьми мінімальних пенсій та виплатити її, з урахуванням сум, які були фактично виплачені. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем нараховано пенсію за рішенням суду від 26.04.2021 у справі №420/4660/21, однак її розмір у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2024 та 01 січня 2025 року не змінювався. У зв`язку з цим, 10.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про здійснення перерахунку пенсії у відповідності до рішення суду від 26.04.2021 року, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року, по формулі: П = 80% х Зп (мін) х5, де П - розмір пенсії, Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без обмеження розміру пенсії по інвалідності. Застосувавши розміри мінімальних заробітної плати з 01 січня 2024 - 7100 грн та з 01 січня 2025 - 8000 грн.
Заяву про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності передано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 18 березня 2025 року №963370118224 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. В якості підстави для відмови у здійсненні перерахунку пенсії зазначено, що питання щодо перерахунку пенсії відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі №520/4660/21 повинно вирішуватися на територіальному рівні, оскільки виконання рішення покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погоджуюсь із вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивача по інвалідності, обчислену з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня кожного календарного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України.
З метою належного та повного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності, у зв`язку зі міною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2024 року - 7100 грн, та з 01 січня 2025 року - 8000 грн, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
Згідно статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно з статтею 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у статті 59 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", яким внесено зміни до частини третьої статті 59) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
За приписами частини третьої статті 54 Закону №796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до п. 1 якого цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 постанову від 23.11.2011 №1210 доповнено п.9-1 наступного змісту: "9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року".
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 абзац перший п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, викладено у такій редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Так колегія суддів враховує висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 20.05.2020 у зразковій справі № 520/12609/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021, відповідно до яких положення частини третьої статті 59 Закону Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Перерахунок пенсії здійснюється за заявою особи та з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210".
Порядок обчислення пенсії по інвалідності позивача, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80%хЗп(мін)х5, визначений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 520/4660/21, яке набрало законної сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії позивача по інвалідності, обчислену з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня кожного календарного року по формулі: П =80% х Зп(мін)х5, пенсійний орган діяв всупереч вимогам чинного законодавства України.
Щодо доводів апелянта, що він не приймав оскаржуване рішення, а тому не несе зобов`язань, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права та призводять до порушення статті 19 Конституції України.
Так запровадження всередині системи Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності не може обмежувати конституційні права особи на пенсійне забезпечення за місцем її фактичного проживання чи обліку, з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право є фундаментальним і гарантується державою.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління ПФУ № 22-1, в органах Пенсійного фонду України дійсно застосовується принцип екстериторіальності під час опрацювання заяв громадян. Проте, як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22), суттю та метою запровадження принципу екстериторіальності є оптимізація внутрішнього навантаження на працівників Фонду, мінімізація корупційних ризиків та підвищення зручності для самих громадян.
Визначення конкретного територіального органу ПФУ (бек-офісу) для розгляду заяви — це виключно внутрішня організаційно-процедурна функція самого Пенсійного фонду України. Цей механізм спрямований на автоматизацію процесів і в жодному разі не може створювати додаткових перешкод для реалізації громадянами їхнього права на соціальний захист чи звужувати обсяг їхніх прав. Жодні підзаконні нормативно-правові акти, регламенти чи технічні алгоритми розподілу заяв всередині відомства не мають вищої юридичної сили, ніж Конституція України та профільний Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, передача заяви особи на розгляд іншому територіальному органу за принципом екстериторіальності не позбавляє територіальний орган пенсіонера обов`язку забезпечити відновлення порушеного права особи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №963370118224 від 18 березня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності, у зв`язку зі міною мінімальної заробітної плати з 01 січня 2024 року - 7100 грн, та з 01 січня 2025 року - 8000 грн, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня поточного року по формулі: П = 80% х Зп(мін)х5, де П - розмір пенсії, Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду по даній справі.
На підставі викладенего колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 по справі № 520/8083/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua