Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №520/8740/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №520/8740/26

Суддя: Присяжнюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 520/8740/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 (ухвалене суддею Шляховою О.М.) в справі № 520/8740/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 по 20.08.2025, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 по 20.08.2025, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.07.2020 по 19.05.2023 (в період служби), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 28.07.2020 по 31.12.2020, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та, з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2021 по 31.12.2021, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та, з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та, з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 по 19.05.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та, з утриманням належних податків та зборів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.07.2020 по 19.05.2023 (в період служби), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 28.07.2020 по 31.12.2020, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2021 по 31.12.2021, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2023 по 19.05.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2020 по 20.08.2025.

Представником позивача надіслано адвокатський запит до відповідача про виплату позивачу індексації грошового забезпечення за весь період служби та виплату грошового забезпечення в 2020, 2021, 2022, 2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня відповідного року.

Відповідач листом за № 589/1528 від 03.04.2026 повідомив, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося у відповідності до вимог законодавства.

Позивач не погодився з протиправними діями відповідача щодо ненарахуванням та невиплатою грошового забезпечення в повному обсязі та звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 28.07.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, є неправомірними. Проте відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.07.2020 по 20.08.2025, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав.

Щодо спірного періоду з 28.07.2020 по 19.07.2022 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, до 18.07.2022 Кодексом законів про працю України законодавець не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З урахуванням приведених положень законодавства включно по 18.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Щодо спірного періоду з 19.07.2022 по 19.05.2023 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до якої працівник міг звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив із того, що встановлення обмеженого строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат не забезпечує належного рівня захисту трудових прав та суперечить конституційним гарантіям права на судовий захист.

Отже, на час звернення позивача до суду (11.04.2026) положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат не підлягали застосуванню як такі, що визнані неконституційними.

Предметом спору в цій справі є, зокрема, правильність визначення відповідачем розміру грошового забезпечення позивача за період з 28.07.2020 по 19.05.2023 та виплата належних йому сум грошового забезпечення, а отже, охоплюються предметом правового регулювання, щодо якого Конституційним Судом України встановлено неконституційність тримісячного строку звернення до суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог по суті суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в подальшому – Закон України № 2011-XII).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 6 Постанови № 103, внесені зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, дійшов висновків, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, дійшов висновків, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу – Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

Водночас 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

В подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.

Отже, положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 481, якими установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 є чинними з 20.03.2023.

Водночас, у період з 28.07.2020 по 19.05.2023 відповідач протиправно застосовував при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн., оскільки з 29.01.2020 відновила дію редакція пункту 4 постанови № 704, яка передбачала визначення зазначених складових грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за період з 28.07.2020 по 19.05.2023 із застосуванням відповідно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 по 20.08.2025, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (в подальшому – Закон України № 2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України № 2017-III, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в подальшому – Закон України № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з ст. 2 Закону України № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 3 Закону України № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно з Законом № 911-VIII від 24.12.2015).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України № 1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України № 1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 8 Закону України № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в подальшому - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в подальшому - Порядок № 1078 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший);

у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий);

частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п`ятий);

сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий);

у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).

Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Нормами Закону України № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з п. 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.12.2015 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з 01.12.2015 здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01.12.2015 в редакції, яка діяла до 15.03.2018, передбачав:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);

якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Пунктом 13 Постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01.01.2008.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності Постановою № 704, а саме до 01.03.2018.

Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01.01.2008 до 28.02.2018 суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, внаслідок незмінності до 01.03.2018 посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є січень 2008.

Також суд вважає необхідним заначити, що 09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (в подальшому – Постанова № 1013).

Пунктом 2 Постанови № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078. Відповідно до Пояснювальної записки до проєкту зазначеного акту, ці зміни передбачали:

- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник;

- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).

Окрім викладеного, пунктами 1, 3 Постанови № 1013 установлено, що:

- підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, Постановою № 1013 з 01.12.2015 підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

Отже, січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас норми Постанови № 1013 не установлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже, січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 24.10.2024 у справі № 420/13056/21 та від 08.11.2024 у справі № 340/5992/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 02.04.2021):

у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);

сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);

у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п`ятий);

до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий);

якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку (абзац сьомий).

Згідно з Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо «поточної індексації», то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) та від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 09.01.2025 у справі № 160/17336/23.

Отже, «поточна» індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А «індексація-різниця» - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.».

У межах спірних правовідносин березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному веб-сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 склав 101,9;

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення посадового окладу позивача (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці (грудні 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

У грудні 2018 року – лютому 2019 року прожитковий мінімум складав 1921 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2018 року – лютому 2019 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 71,08 грн щомісячно (1921 грн (прожитковий мінімум) х 3,7 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У березні - червні 2019 року прожитковий мінімум складав 1921 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у березні - червні 2019 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 134,47 грн щомісячно (1921 грн (прожитковий мінімум) х 7 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У липні - листопаді 2019 року прожитковий мінімум складав 2007 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у липні - листопаді 2019 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 206,72 грн щомісячно (2007 грн (прожитковий мінімум) х 10,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2019 року – червні 2020 року прожитковий мінімум складав 2102 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2019 року – червні 2020 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 216,51 грн щомісячно (2102 грн (прожитковий мінімум) х 10,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У липні - листопаді 2020 року прожитковий мінімум складав 2197 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у липні - листопаді 2020 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 226,29 грн щомісячно (2197 грн (прожитковий мінімум) х 10,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2020 року прожитковий мінімум складав 2270 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2020 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 233,81 грн (2270 грн (прожитковий мінімум) х 10,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У січні-березні 2021 року прожитковий мінімум складав 2270 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у січні - березні 2021 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 331,42 грн (2270 грн (прожитковий мінімум) х 14,6 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У квітні-червні 2021 року прожитковий мінімум складав 2270 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у квітні-червні 2021 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 415,41 грн (2270 грн (прожитковий мінімум) х 18,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У липні-листопаді 2021 року прожитковий мінімум складав 2379 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у липні-листопаді 2021 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 540,03 грн (2379 грн (прожитковий мінімум) х 22,7 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2021 року – січні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2021 року – січні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 563,19 грн (2481 грн (прожитковий мінімум) х 22,7 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У лютому-квітні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у лютому-квітні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 672,35 грн (2481 грн (прожитковий мінімум) х 27,1 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У травні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 913,01 грн (2481 грн (прожитковий мінімум) х 36,8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У червні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1017,21 грн (2481 грн (прожитковий мінімум) х 41 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У липні 2022 року прожитковий мінімум складав 2600 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у липні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1066 грн (2600 грн (прожитковий мінімум) х 41 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У серпні – жовтень 2022 року прожитковий мінімум складав 2600 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у серпні – жовтень 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1281,80 грн (2481 грн (прожитковий мінімум) х 49,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У листопаді 2022 року прожитковий мінімум складав 2600 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у листопаді 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1424,80 грн (2600 грн (прожитковий мінімум) х 54.8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2022 року прожитковий мінімум складав 2684 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1470,83 грн (2600 грн (прожитковий мінімум) х 54.8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» призупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році.

Водночас, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 01.01.2024. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 року склав - 100,4%; у лютому 2024 року - 100,3%; у березні 2024 року - 100,5%; у квітні 2024 року - 100,2%; у травні 2024 року - 100,6%; у червні 2024 року - 102,2%; у липні 2024 року - 100,0%; у серпні 2024 року -100,6%; у вересні 2024 року - 101,5%; у жовтні 2024 року - 101,8%; у листопаді 2024 року -101,9%; у грудні 2024 року - 101,4%; загалом за 2024 рік - 112,0%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі - 103,0% (1,004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00 = 1,043).

Відповідно до ст. 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (в подальшому - Закон України № 4059-IX), визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2025, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індекси споживчих цін протягом спірного періоду в 2025 році складав: лютий - 100,8%; березень - 101,5 %; квітень - 100,7%, травень - 101,3%, червень - 100,8%, липень - 99,8%, серпень - 99,8%, вересень - 100,3%.

Враховуючи, що відповідно до Закону України № 4059-IX ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року .

Тобто за лютий - квітень 2025 року ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, становив 103,0% (1,008*1,015*1,007*100).

Отже право на індексацію у січні - червні 2025 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації (103%).

Судовим розглядом встановлено, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2026 № 51 про доходи ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із серпня 2020 року по серпень 2025 року позивачці нараховано та виплачено у встановленому законодавством розмірі.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги щодо про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2020 по 20.08.2025 з урахуванням місяця підвищення грошових доходів березень 2018 року задоволенню не підлягають.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.07.2020 по 19.05.2023 (в період служби), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 28.07.2020 по 31.12.2020, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2021 по 31.12.2021, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; з 01.01.2023 по 19.05.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги апеляційних скарг позивача та відповідача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення в даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку.

Таким чином, суд, переглянувши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 в справі № 520/8740/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua