Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №440/2051/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р.Справа № 440/2051/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.05.26 по справі № 440/2051/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому просив:

-визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Луганській області, оформлену листом від 12.02.2026 № 2843-1952/К-02/8-1200/26, щодо перегляду рішення від 27 червня 2019 року № 21 про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XIІ (далі- Закон №2262-ХІІ), відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів (подання) Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі-ГУ НП в Луганській області) від 18.06.2019;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області переглянути рішення від 27 червня 2019 року № 21 про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XIІ, відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів (подання) ГУ НП в Луганській області від 18.06.2019, із урахуванням висновків суду та наявності 25 років 10 місяців 14 днів його вислуги, яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області призначити йому з 12.11.2018 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XIІ, відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів (подання) ГУ НП в Луганській області від 18.06.2019, із врахуванням 25 років 10 місяців 14 днів його вислуги, яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області в частині позовних вимог: зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області призначити ОСОБА_1 з 12.11.2018 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, згідно з особистою заявою від 18.06.2019 та матеріалами (поданням) ГУ НП в Луганській області від 18.06.2019, з урахуванням 25 років 10 місяців 14 днів вислуги ОСОБА_1 , встановленої наказом ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що в період з 04.08.2003 по 12.11.2018 він проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. За час проходження служби з 22.07.2014 по 12.11.2018 він приймав безпосередню участь в захисті територіальної цілісності та суверенітету України на території Луганської області, а також у стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Згідно з наказом ГУ НП в Луганській області від 12.11.2018 № 566 о/с, його було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 12 листопада 2018 року.

Відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 360/731/19, яка набрала законної сили, на момент звільнення зі служби в поліції (12.11.2018) він набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XIІ, у зв`язку з наявністю необхідної вислуги років (24 роки 09 місяців 20 днів).

18.06.2019, ГУ НП в Луганській області підготовлено подання про призначення йому пенсії за вислугу років з 12.11.2018, яке разом із іншими документами (зазначеними у пункті 3 вказаного подання), направлено до ГУ ПФУ в Луганській області. Проте ГУ ПФУ в Луганській області 27.06.2019 прийняло рішення про відмову в призначенні йому такої пенсії (лист ГУ ПФУ в Луганській області від 27.06.2019 № 9825/03-01 та рішення від 27.06.2019 №21 про відмову в призначенні пенсії).

16.08.2019 Луганський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі № 360/3124/19 задовольнив позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області; визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 27.06.2019 № 21 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, а також зобов`язав ГУ ПФУ в Луганській області призначити йому пенсію. Проте постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 360/3124/19 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Луганській області було задоволено, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 - скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовлено.

Далі позивачем була отримана довідка ГУ НП в Луганській області від 29.03.2021 про вислугу років №1294/111/19-2021 від 26.03.2021 та витяг з наказу ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021, відповідно до яких було змінено його вислугу років на день звільнення зі служби в поліції, тобто станом на 12.11.2018, та встановлено вислугу у календарному обчисленні (з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні) 25 років 10 місяців 14 днів.

02.04.2021 позивач звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №360/3124/19 за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами була саме інформація від ГУ НП в Луганській області від 29.03.2021 у вигляді довідки про вислугу років №1294/111/19-2021 від 26.03.2021 та витяг з наказу ГУНП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021. Верховний Суд 30.09.2021 у справі № 360/3124/19 вважав, що зазначені позивачем обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №360/3124/19 та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.

Апелянт вважає, що преюдиційне значення має саме постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі № 360/731/19, якою був встановлений факт набуття ним права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XIІ у зв`язку з наявністю необхідної вислуги років.

Далі національне законодавство зазнало змін, зокрема, були внесені зміни до Закону № 2262-XIІ, а також Верховним Судом було сформовано єдиний підхід тлумачення законодавства у даному роді правових відносинах.

26.01.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою щодо перегляду рішення від 27.06.2019 № 21 про відмову в призначенні пенсії із врахуванням саме змін в законодавстві та наявності у нього 25 років 10 місяців 14 днів його вислуги, яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021. Листом від 12.02.2026 № 2843-1952/К-02/8-1200/26 ГУ ПФУ в Луганській області позивача було повідомлено, що за розглядом його заяви про призначення пенсії від 18.06.2019 та інших документів, поданих ГУ НП в Луганській області, ГУ ПФУ в Луганській області винесене відповідне рішення (рішення від 27.06.2019 № 21 про відмову в призначенні пенсії) та підстави для його перегляду у Головного управління відсутні. При цьому ГУ ПФУ в Луганській області жодних належних та переконливих аргументів своєї відмови не навів.

Апелянт зазначив, що Полтавським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 440/2051/26 та прийняття 18.05.2026 рішення взагалі не надано правову оцінку суті правовідносин та не взято до уваги факт порушення відповідачем його конституційних прав, внаслідок чого винесено помилкове та протиправне рішення, яке має бути скасоване.

Вказав, що суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму та порушив його право на соціальний захист. Так, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, зазначивши, що оскільки звернення позивача від 29.01.2026 було подано через веб-портал ПФУ у «довільній формі», а не за формою Додатку 1 Порядку № 3-1, то Пенсійний фонд України мав право розглядати його виключно в межах Закону України «Про звернення громадян» та надати лист-відповідь від 12.02.2026 замість ухвалення рішення по суті. Такий висновок суду першої інстанції, на думку апелянта, є хибним та свідчить про надмірний судовий формалізм (пілатування), який неодноразово засуджувався Європейським судом з прав людини (зокрема, у справах «Правєдная проти Росії», «Мірагаль Есколано проти Іспанії»).

Апелянт зазначив, що звертаючись 29.01.2026 через офіційний веб-портал ПФУ, він чітко зазначив мету: переглянути рішення від 27 червня 2019 року №21 про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років та призначити пенсію за вислугу років з урахуванням його вислуги років у кількості 25 років 10 місяців 14 днів. Натомість відповідач, володіючи всіма повноваженнями та електронними реєстрами, замість забезпечення права на соціальний захист (ст. 46 Конституції України ) виявив дискреційну бездіяльність, прикрившись формою бланку, що безпідставно підтримав суд першої інстанції.

На підтвердження своїх доводів апелянт послався на правові висновки Верховного Суду у постанові від 15.04.2024 у справі №140/11144/23.

Крім того, апелянт вказав про зміну законодавства після 2021 року, а саме: постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 було визнано протиправними та нечинними зміни до Порядку № 393, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022. Цим судовим рішенням відновлено колишній стан правового регулювання: пільгова вислуга років враховується не лише для розміру пенсії, а й для визначення самого права на призначення пенсії.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що на момент його звільнення зі служби 12.11.2018 Порядок № 393 діяв у редакції, яка передбачала пільговий розрахунок стажу саме для призначення пенсії. Наказом ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021 його вислуга років на день звільнення була остаточно встановлена у кількості 25 років 10 місяців 14 днів (із урахуванням пільгових умов). Цей показник повністю покриває і перевищує арифметичний ценз у 24 роки, визначений пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Вказав, що звуження судом першої інстанції поняття «вислуга років» виключно до «календарної» вислуги є прямим порушенням ст.12 Закону №2262-ХІІ.

Апелянт просив урахувати правові висновки Верховного Суду, зроблені у постановах Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4243/18.

Апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строків розгляду справи: ст.6 Конвенції та ст.263 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Вказав про порушення судом ряду принципів : принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та неповноту дослідження доказів ( ст.ст.9, 242 КАС України), принципів рівності та змагальності сторін ( ст.ст.8,44 КАС України), принципу преюдиційності.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не мав права керуватися виключно негативним для нього рішенням у справі № 360/3124/19, ігноруючи первинну преюдицію у справі №360/731/19 , та нові письмові докази справи.

Вказав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ГУ НП в Луганській області.

Звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У додаткових поясненнях у справі апелянт вказав, що його звернення від 26.01.2026 зобов`язувало ГУ ПФУ в Луганській області оцінити подані нові документи в контексті чинного станом на 2026 рік законодавства. Відмова ГУ ПФУ в Луганській області від 12.02.2026 є новим індивідуальним актом порушення його права на соціальний захист (ст. 46 Конституції України). Згідно з принципом "правової визначеності" та практикою ЄСПЛ (рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України"), наявність у нього підтвердженої вислуги років (понад 25 років) створює "законне сподівання" на отримання пенсії. Посилання ГУ ПФУ в Луганській області на рішення 2019 року, як на підставу для відмови у 2026 році, є нічим іншим, як спробою ухилитися від виконання обов`язку з пенсійного забезпечення учасника бойових дій.

Відповідач не надав суду відзив на апеляційну скаргу .

Відповідно до ч. 1 ст.308 та п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 з 04.08.2003 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 до 12.11.2018– в Національній поліції, що підтверджується копією його трудової книжки НОМЕР_1 .

Згідно з копією посвідчення ГУ МВС України в Луганській області серії НОМЕР_2 від 06.11.2015 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно з постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №360/731/19 , що набрала законної сили 15.05.2019, задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії ГУ НП в Луганській області в частині не зарахування ОСОБА_1 в наказі № 566 о/с від 12.11.2018, яким його було звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) з 12.11.2018 до календарної вислуги років (15 років 3 місяці 8 днів) для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах боротьби з економічною злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці (9 років 6 місяців 12 днів).

Зобов`язано ГУ НП в Луганській області внести зміни до наказу № 566 о/с від 12.11.2018 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), зарахувавши до його календарної вислуги років (15 років 3 місяці 8 днів) для призначення пенсії на пільгових умовах час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах боротьби з економічною злочинністю, обчисленого з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, а також час участі в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць за три місяці (9 років 6 місяців 12 днів);

Визнано протиправною відмову ГУ НП в Луганській області щодо підготовки та направлення до органів Пенсійного фонду України матеріалів для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.

Зобов`язано ГУ ГП в Луганській області підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №360/731/19 було встановлено, що на час звільнення з ГУ НП в Луганській області позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач ГУ НП в Луганській області не врахував на пільгових умовах час участі позивача в антитерористичній операції та час служби у підрозділах карного розшуку та підрозділах боротьби з економічною злочинністю, протиправно відмовив позивачеві в оформленні матеріалів для призначення пенсії за вислугу років.

На виконання судового рішення у справі №360/731/19 ГУ НП в Луганській області внесено зміни до наказу № 566 о/с від 12.11.2018 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Луганській області №453 о/с від 29.05.2019 по особовому складу : майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Луганській області вважати звільненим з 12.11.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 03 місяці 08 днів, у пільговому обчисленні : 09 років 06 місяців 12 днів, встановивши вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні ( з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні): 24 роки 09 місяців 20 днів.

18.06.2019 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі №360/731/19 ГУ НП в Луганській області підготувало подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та разом зі всіма необхідними документами надіслало до ГУ ПФУ в Луганській області для вирішення питання щодо призначення пенсії.

За цим поданням вислуга років ОСОБА_1 на 12.11.2018 для призначення пенсії складає 24 роки 09 місяців 20 днів (відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №360/731/19), у тому числі календарна вислуга складає: 24 роки 09 місяців 20 днів ( з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні).

За наслідками розгляду подання про призначення пенсії та доданих до нього документів, ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення № 21 від 27.06.2019 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії. В обґрунтування свого рішення пенсійний орган вказав, що дотримуючись умов статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб», у ОСОБА_1 на день звільнення наявна календарна вислуга років 15 років 03 місяці 08 днів, що не відповідає умовам призначення такої пенсії, яка визначена пунктом «а» статті 12 Закону.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся із позовом до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 27 червня 2019 року № 21 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно особистої заяви від 18 червня 2019 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ відповідно до особистої заяви ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року та матеріалів (подання) ГУ НП в Луганській області від 18 червня 2019 року.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №360/3124/19, що набрала законної сили 10.12.2019, задоволено апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Луганській області. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 360/3124/19 – скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021 по особовому складу : майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Луганській області вважати звільненим з 12.11.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 03 місяці 08 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 10 років 07 місяців 04 дні, встановивши вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні (з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні): 25 років 10 місяців 14 днів. Підстава: розрахунок вислуги років для призначення пенсії, заява ОСОБА_1 від 27.02.2021.

26.01.2026 ОСОБА_1 звернувся на веб-портал Пенсійного фонду України ВЕБ-12001-Ф-С-26-056775, в якому просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів (подання) ГУНП в Луганській області від 18.06.2019, із урахуванням його вислуги 25 років 10 місяців 14 днівё яка була встановлена наказом ГУНП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

Зазначену заяву було зареєстровано в ГУ ПФУ в Луганській області 29.01.2026 за №1952/К-1200-26.

Листом від 12.02.2026 № 2843-1952/К-02/8-1200/26 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило ОСОБА_1 , що за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії від 18.06.2019 та інших документів, поданих ГУ НП в Луганській області, Головним управлінням винесене відповідне рішення, підстави для його перегляду у Головного управління відсутні. Зазначено, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №360/731/19 жодних зобов`язань вчинити певні дії на Головне управління покладено не було. Керуючись Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, ОСОБА_1 рекомендовано звернутись із заявою про призначення пенсії за наявності нових обставин до уповноваженого структурного підрозділу ГУ НП в Луганській області.

Вважаючи протиправною відмову ГУ ПФУ в Луганській області , оформлену листом від 12.02.2026 № 2843-1952/К-02/8-1200/26, щодо перегляду рішення від 27 червня 2019 року №21 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ відповідно до особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів подання ГУНП в Луганській області від 18.06.2019, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про правомірність та обґрунтованість відмови ГУ ПФУ в Луганській області, оформленої листом від 12.02.2026 №2843-1952/К-02/8-1200/26, в якому зазначено про відсутність підстав для перегляду рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років.

Суд вказав, що твердження позивача про те, що обставина отримання ним довідки ГУ НП в Луганській області від 26.03.2021 про вислугу років №1294/111/19-2021 та витягу з наказу ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021 має істотне юридичне значення для правильного вирішення питання та відновлення його конституційних прав, оскільки не була раніше встановлена та не могла бути відома на час розгляду ГУ ПФУ в Луганській області подання ГУ НП в Луганській області від 18.06.2019 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 12.11.2018, та, відповідно, під час прийняття рішення від 27.06.2019 №21 про відмову в призначенні пенсії, спростовується постановою Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №360/3124/19.

Суд також зазначив, що оскільки звернення позивача відбулось без дотримання пункту 2 розділу І Порядку 3-1 , воно було правомірно розглянуто відповідачем в порядку та в строки, визначені Законом України "Про звернення громадян".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом №2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова № 393).

Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Приписами пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається : а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:<..> з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;<..>.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі-Порядок №393).

Пунктом 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин, до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022) визначено перелік який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.

Водночас редакцію пункту 3 Постанови №393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» від 16.02.2022 №119 (далі-Постанова №119) , яка набрала чинності 19.02.2022.

Вказаною постановою також змінено і назву Порядку №393.

Порівнюючи попередню назву постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та назву в редакції після 19.02.2022 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», колегія суддів звертає увагу, що змінами уточнено предмет регулювання Порядку, а саме застосування його для обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, тобто мають 25 років календарної вислуги.

Також постановою Кабінетом Міністрів України № 119 внесено зміни до Постанови № 393, зокрема, пункт 3 абзац перший викладено в такій редакції: « 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:.».

Отже, пунктом 3 Постанови № 393 (у редакції Постанови №119 від 16.02.2022) визначено перелік який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 на підставі аналізу чинного законодавства вказав на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи вказане в контексті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на наступне.

На час звільнення позивача зі служби (12.11.2018) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №360/731/19, що набрала законної сили 15.05.2019, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції 12.11.2018 .

Згідно з п.п.«а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Відповідно до пп.«в» п. 3 Постанови № 393 (в редакції чинній на час проходження позивачем служби в підрозділі боротьби з економічною злочинністю) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

За приписами пп.«в» п. 3 Постанови № 393 (в редакції чинній на час проходження позивачем служби в секторі карного розшуку) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

З трудової книжки та послужного списку позивача вбачається, що останній в період з 01.08.2007 по 10.03.2009 проходив службу у підрозділах боротьби з економічною злочинністю; з 11.03.2009 до 12.12.2012 – у секторі карного розшуку (а.с.41-42).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ГУ НП в Луганській області №А-14410 від 14.11.2018 позивач в період з 22.07.2014 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.30).

Суд апеляційної інстанції у справі №360/731/19 виснував, що період участі позивача ОСОБА_1 в антитерористичній операції з 22.07.2014 по 30.04.2018 та період служби позивача в підрозділах боротьби з економічною злочинністю, карного розшуку з 01.08.2007 по 12.12.2012 у пільговому обчисленні необхідно враховувати при визначенні стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

З урахуванням періоду участі позивача в антитерористичній операції, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці, та період служби позивача в підрозділах боротьби з економічною злочинністю, карного розшуку з розрахунку один місяць на півтора, вислуга років позивача складає понад 24 роки. Відтак, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно з витягом з наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021, майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Луганській області вважати звільненим з 12.11.2018, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 03 місяці 08 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 10 років 07 місяців 04 дні, встановивши вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні (з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні): 25 років 10 місяців 14 днів. Підстава: розрахунок вислуги років для призначення пенсії, заява ОСОБА_1 від 27.02.2021.

Колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції у постанові від 15.05.2019 у справі №360/731/19, що набрала законної сили 15.05.2019, було встановлено, що на час звільнення з ГУ НП в Луганській області позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років. Зазначені обставини не доказуються, є встановленими та підлягають урахуванню колегією суддів, виходячи з вимог ч.4 ст.78 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача зі служби в Національній поліції, діяла редакція Порядку №393 , яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку №393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав взяла до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац 4 пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

У справі, що розглядається, позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років 18.06.2019 і того ж дня, 18.06.2019, ГУ НП в Луганській області підготувало подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 12.11.2018, яке разом з іншими документами було направлено до ГУ ПФУ в Луганській області, тобто до набрання чинності Постановою №119, якою внесені зміни до Порядку №393, що визначали види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення пенсії.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області №453 о/с від 29.05.2019 , вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні (з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні) складала 24 роки 09 місяців 20 днів, що підтверджується витягом з наказу ГУ НП в Луганській області №453 о/с від 29.05.2019.

Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021 вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні (з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні) складала 25 років 10 місяців 14 днів.

Колегія суддів зазначає, що наразі позивач не оскаржує рішення ГУ ПФУ в Луганській області №21 від 27.06.2019 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років , а оскаржує відмову ГУ ПФУ в Луганській області , оформлену листом від 12.02.2026, щодо перегляду рішення від 27.06.2019 №21 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням наявності у нього 25 років 10 місяців 14 днів вислуги років, яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі №360/3124/19, як на підставу для відмови у позові позивача є помилковим, оскільки предметом розгляду Верховного Суду у справі №360/3124/19 була заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі №360/3124/19 за нововиявленими обставинами.

Предмет позову ОСОБА_1 у цій справі є іншим, а саме: відмова ГУ ПФУ в Луганській області, оформлена листом від 12.02.2026 щодо перегляду рішення від 27.06.2019 №21 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ з урахуванням 25 років 10 місяців 14 днів вислуги ОСОБА_1 , яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

Колегія суддів наголошує, що на час звільнення позивача зі служби (12.11.2018)діяла редакція Порядку №393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.

18.06.2019 (до набрання чинності Постановою №119) ГУ НП в Луганській області підготувало подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 12.11.2018, що було направлено до ГУ ПФУ в Луганській області, відповідно до якого вислуга років станом на 12.11.2018 для призначенні позивачу пенсії складає 24 роки 09 місяців 20 днів (відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі №360/731/19), у тому числі календарна вислуга складає : 24 роки 09 місяців 20 днів ( з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні).

26.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та подання ГУ НП в Луганській області , але із урахуванням вислуги 25 років 10 місяців 14 днів його вислуги, яка була встановлена наказом ГУ НП в луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

Натомість відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років за відсутністю для цього підстав, посилаючись на те, що за результатом розгляду його заяви від 18.06.2019 та документів, поданих ГУ НП в Луганській області винесене відповідне рішення, рекомендуючи звернутись із заявою про призначення пенсії за наявності нових обставин.

Разом з тим, відповідач не взяв до уваги наданий позивачем витяг з наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021 , в якому зазначена інша вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні (з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні) 25 років 10 місяців 14 днів, рекомендуючи позивачу, керуючись Порядком №3-1, звернутися до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відмова ГУ ПФУ в Луганській області, оформлена листом від 12.02.2026 №2843-1952/К-02/8-1200/26 є обґрунтованою та правомірною.

Колегія судді зазначає, що позивач звернувся до пенсійного органу з проханням переглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням нових обставин (збільшена вислуга років у календарному обчисленні відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021). Натомість відповідач жодним чином не розглянув ці нові обставини , рекомендуючи позивачу звернутись з новою заявою про призначення пенсії , керуючись Порядком №3-1.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позову, зазначив про порушення позивачем порядку звернення із заявою про призначення пенсії , що передбачений пунктом 2 розділу І Порядку 3-1. Суд зазначив, що звернення позивача до ГУ ПФУ в Луганській області відбулось без дотримання пункту 2 розділу І Порядку 3-1 (заява про призначення пенсії, зокрема, за вислугу років, подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби), й це звернення стосувалося не, власне, призначення пенсії, а перегляду раніше прийнятого органом ПФУ рішення про відмову в призначенні пенсії - відповідачем правомірно розглянуто її в порядку та в строки, визначені Законом України "Про звернення громадян".

Водночас з таким висновком колегія суддів не погоджується і вказує таке.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції, в контексті спірних правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів враховує, що спірним у цій справі питанням перш за все є форма та зміст заяви, а також правомірність відмови відповідача за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій <..> Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, <..> за останнім місцем служби.

Матеріалами справи встановлено, що у 2019 році уповноважений підрозділ ГУ НП в Луганській області вже належним чином сформував та направив до ГУ ПФУ в Луганській області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років разом з повним пакетом документів, реалізувавши свою функцію, передбачену Порядком №3-1, розпочавши адміністративну процедуру призначення пенсії за вислугу років позивачу.

Видання ГУ НП в Луганській області наказу №155 о/с від 24.03.2021 не створило нових правовідносин щодо призначення пенсії позивачу , а є новим письмовим доказом у правовідносинах, що існують.

Вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком, Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

На цій підставі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020 та від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24.

Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Таким чином, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що право особи на звернення за призначенням пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 3-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.

Під час судового розгляду встановлено, що у поданій позивачем заяві він просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів подання ГУ НП в Луганській області від 18.06.2019, із урахуванням 25 років 10 місяців 14 днів його вислуги , яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

У поданій заяві чітко сформульовано прохання про призначення пенсії з урахуванням вже поданої у 2018 році заяви та додаткового письмового документа, з якого вбачається очевидне та недвозначне бажання позивача реалізувати своє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ з урахуванням наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

Тому, з огляду на те, що зазначене звернення містить всі істотні елементи, необхідні для розгляду питання про призначення пенсії, формальне посилання відповідача та суду першої інстанцій на невідповідність такої заяви вимогам форми, передбаченої Порядком №3-1, без надання оцінки її суті, суперечить засадам справедливості, розумності та пропорційності. Такий підхід ставить формальність вище змісту та суті права, що є несумісним із принципом пріоритетності прав і свобод людини у сфері соціального забезпечення над формою відповідного волевиявлення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що навіть за умови подання звернення не у формі , передбаченій у Додатку 1 до Порядку №3-1, якщо з його змісту вбачається чітке волевиявлення на здійснення призначення пенсії, таке звернення має розглядатися як належне звернення за змістом, а не формою. Відмова у задоволенні такого звернення лише з формальних підстав без належної оцінки його змісту та встановлення дійсного волевиявлення особи, є проявом надмірного формалізму з боку органу державної влади, призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на соціальне забезпечення і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин.

Такі дії пенсійного органу також суперечать принципу «належного врядування» (good administration), що є невід`ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов`язує суб`єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.

Крім того, відповідач своїми діями порушив принцип «правомірних очікувань» (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на перерахунок пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права. Відмова відповідача розглянути по суті чітко виражене прохання підриває ці правомірні очікування та руйнує довіру громадянина до держави.

У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними, оскільки ґрунтуються на формальному тлумаченні порядку подання заяви, без належної оцінки змісту звернення, у якому чітко виражено волевиявлення особи на реалізацію права на призначення пенсії з урахуванням наказу ГУ НП в Луганській області №155 о/с від 24.03.2021.

Враховуючи те, що відповідачем не була розглянута по суті заява позивача від 26.01.2026 , колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_1 по суті з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області переглянути рішення від 27 червня 2019 року № 21 про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XIІ, відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів (подання) ГУ НП в Луганській області від 18.06.2019, із урахуванням висновків суду та наявності 25 років 10 місяців 14 днів його вислуги, яка була встановлена наказом ГУ НП в Луганській області № 155 о/с від 24.03.2021, колегія суддів вважає передчасними, тому відмовляє у їх задоволенні.

Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції- скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін , оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та хибно оцінено фактичні обставини, внаслідок чого зроблено правові висновки, які не можна визнати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 440/2051/26 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою частково задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оформлену листом від 12.02.2026 № 2843-1952/К-02/8-1200/26, щодо перегляду рішення від 27 червня 2019 року №21 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XIІ відповідно до його особистої заяви від 18.06.2019 та матеріалів (подання) Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18.06.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 січня 2026 року (зареєстровану в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області 29.01.2026 за №1952/К-1200-26) про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, із урахуванням висновків суду .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк