Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №200/9402/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року справа №200/9402/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Хрипко Максима Юрійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (повне судове рішення складено 18 травня 2026 року) у справі № 200/9402/25 (суддя в І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив:

визнати протиправними дії, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та ініціюванні незаконного розшуку;

зобов`язати виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку та про оголошення в розшук.

За змістом позову, позивач не отримував від представників ТЦК та СП жодних повісток, повідомлень чи інших офіційних документів із повідомленням про необхідність проходження позивачем військово-лікарської комісії, що виключає можливість покладення на нього обов`язку прибути до ТЦК та СП, а відтак позбавляє відповідача будь-яких правових підстав стверджувати про порушення позивачем правил військового обліку чи ініціювати щодо нього звернення до органів Національної поліції. Позивач зауважив, що щодо нього не складалось протоколів чи постанов про вчинення ним адміністративного правопорушення. На думку позивача, до Реєстру вносяться відомості саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку, а той час як позивач до адміністративної відповідальності не притягався.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року в задоволенні позовних відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 будь-якого адміністративного правопорушення у сфері військового обліку, а відсутність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність належним чином зафіксованого факту порушення вимог законодавства, судом зазначена інформація проігнорована.

Крім того, ОСОБА_1 не отримував жодних повісток, повідомлень чи інших офіційних документів від ТЦК та СП щодо необхідності прибуття до територіального центру комплектування або проходження військово-лікарської комісії.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вручення позивачу повістки у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Відсутність доказів належного повідомлення особи виключає можливість покладення на неї обов`язку щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 та, відповідно, виключає наявність у її діях складу будь-якого правопорушення.

За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави для ініціювання звернення до органів Національної поліції щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук.

Також слід звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що разом із відповіддю на адвокатський запит відповідачем не надано жодних документів чи матеріалів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, факт його належного виклику до ТЦК та СП або факт ухилення від виконання обов`язків військового обліку.

Фактично рішення про оголошення позивача у розшук було прийнято за відсутності належних доказів та без дотримання вимог законодавства, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 , згідно з наявним в матеріалах справи військово-обліковим документом від 05.10.2025, що дійсний до 05.10.2026, перебуває як військовозобов`язаний на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата ВЛК – 02.02.2012, постанова ВКЛ - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. У військово-обліковому документі також відображено порушення позивачем правил військового обліку та початок розшуку 01.09.2025, причина розшуку: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Листом від 20.10.2025 № 5970 у відповідь на адвокатський запит представнику позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не пройшов ВЛК, чим порушив вимоги закону України від 21.03.2024 N 3621-IX. Будь-які адміністративні матеріали, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не складались відносно ОСОБА_1 , було подано звернення до органів Національної поліції України щодо доставки до ТЦК та СП за порушення правил військового обліку. Для вирішення усіх питань з приводу порушень правил військового обліку вказано позивачу про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 особисто або вирішити їх за допомогою додатку «Резерв+».

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави, полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (далі – Закон № 3621-IX), що набрав чинності 04.05.2024, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 68 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560), у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років

Згідно з п. 69 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Не є спірним між сторонами, що позивач проходив ВЛК 02.02.2012, за наслідком чого був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Зважаючи на те, що ВЛК позивачем пройдено до 24.02.2022, то строк дії її результатів становив 5 років відповідно до п. 68 Порядку № 560, а отже сплинув.

При цьому, виходячи з приписів пункту 2 розділу II Закону № 3621-IX позивач, як такий, що 02.12.2012 був визнаний ВЛК обмежено придатними до військової служби (тобто до набрання чинності цим Законом 04.05.2024), був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Суд не приймає доводів позивача про те, що він не отримував повісток, а відтак не викликався відповідачами для проходження ВЛК, оскільки пункт 2 розділу II Закону № 3621-IX встановлює, що позивач був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду.

Позивачем не надано до суду рішення ВЛК та інших доказів проходження повторного медичного огляду, який він мав пройти до 05.06.2025, доказів звернення за направленням на його проходження, відтак, позивачем не виконано обов`язок, передбачений пунктом 2 розділу II Закону № 3621-IX.

Таким чином, позивачем порушено вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким під час мобілізації він був зобов`язаний проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Наведене свідчить також про порушення позивачем Правил військового обліку, що визначені Порядком № 1487 (додаток 2), зокрема, обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів (пп. 4 п. 1).

Відповідно до ст. 210 КУпАП України порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 210-1 КУпАП України порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 259 КУпАП України з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 260 КУпАП України у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП України адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією), зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до п. 56 Порядку № 1487 Національна поліція, зокрема, за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зважаючи на допущене позивачем порушення, у ТЦК та СП виникли підстави для направлення звернення до органів поліції відповідно до п. 79 Порядку № 1487 для доставлення позивача до ТЦК та СП.

Наслідком здійснення відповідачем такого звернення є відображення у електронному кабінеті позивача у мобільному додатку Резерв+ інформації про його розшук, щоб доставити позивача для складання протоколу (відображена у Резерв+ позивача причина розшуку у даному випадку: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК»).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною першою статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону визначено, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку.

Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_6 є органом ведення Реєстру.

У свою чергу, в Реєстрі вказується інформація про виконання військового обов`язку, що відповідно до ч. 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ включає дотримання правил військового обліку.

Під час розгляду справи позивачем не спростовано вчинення порушення у вигляді не проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, в той час як вказаний обов`язок передбачений пунктом 2 розділу II Закону № 3621-IX.

Відповідно до п.п. 1, 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_6 є належним відповідачем у цій справі, що наділений адміністративною процесуальною правоздатністю та процесуальною дієздатністю.

Беручи до уваги встановлені в ході розгляду обставини і висновки, яких дійшов суд, та зважаючи на наявність у ІНФОРМАЦІЯ_2 підстав для внесення до Реєстру відомостей про вчинене позивачем порушення та здійснення звернення до органів поліції відповідно до п. 79 Порядку № 1487 для доставлення позивача до ТЦК та СП, позовні вимоги про оскарження дій ТЦК та СП щодо внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку та ініціюванні розшуку і зобов`язання виключити з Реєстру ці дані задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 200/9402/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 20 жовтня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Пивовар