Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №200/2924/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року справа №200/2924/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (головуючий суддя І інстанції – Шинкарьова І.В.) у справі № 200/2924/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу 1 млн. грн відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу 1 млн. грн відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 , яка полягає у не опрацюванні відомостей щодо позивача на можливість виплати позивачу 1 млн. грн відповідно до “Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 розглянути питання щодо нарахування та виплати позивачу 1 млн. грн відповідно до “Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив, що позивач був призваний на військову службу 18.11.2020, шляхом призову на строкову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто прийнятий на військову службу до введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX на території України воєнного стану, що не відповідає вимогам ПКМУ №153, адже позивач не був призваний для проходження військової служби за контрактом, а уклав його вже після того як був призваний для проходження строкової військової служби. Враховуючи вищевикладену інформацію та те, що позивач був призваний на військову службу (18.11.2020) до введення на території України воєнного стану (24.02.2022) вважаємо, що підстави для виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 № 153 відсутні.

Крім того, вказано, що позивачем не доведено складності справи, а відтак, стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу є неправомірним.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/2924/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справу в паперовому вигляді неможливо надати. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на строкову військову службу 18.11.2020, про свідчить відмітка у військовому квітку від 16.11.2020 серія НОМЕР_3

20.03.2022 зарахований на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 20.03.2023 № 115-ОС.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.11.2024 № 1006 –ОС, сержанта ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_5 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби з 07.11.2024 зараховано у списки особового складу та всі види забезпечення.

27.03.2025 представник позивача подав адвокатський запит № 27/03 щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до положень постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України надіслав лист-відповідь від 30.03.2025 №08/4121-25-Вих, яким відмовив у задоволенні рапорту про виплату одноразової грошової винагороди, в зв`язку з тим, що позивач був призваний на військову службу 18.11.2020 (до введення воєнного стану), вважає, що підстави для виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 № 153 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Аналіз наведених конституційних та законодавчих приписів свідчить, що захист Вітчизни, її суверенітету та територіальної цілісності в умовах воєнного стану є найважливішою функцією держави та конституційним обов`язком громадян, який реалізується через систему військового обов`язку та проходження військової служби у Збройних Силах України чи інших нормативно визначених військових формуваннях. При цьому правове регулювання порядку комплектування таких формувань особовим складом, а також визначення видів і умов проходження військової служби покладено на законодавця та уповноважені органи державної влади з метою забезпечення обороноздатності країни. На виконання зазначених завдань та з метою правового врегулювання окремих аспектів залучення громадян до виконання військового обов`язку, державою впроваджуються відповідні спеціальні механізми.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», якою затверджено однойменний Порядок (далі Порядок 153). У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 до зазначеного нормативно-правового акта внесено зміни, у зв`язку з чим його назву викладено в такій редакції «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (далі Постанова № 153, у редакції станом на час спірних правовідносин).

У пункті 1 зазначеного нормативно-правового акту Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Крім того даним пунктом передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання (пункт 4 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 942 від 30.07.2025).

Відповідно до п.4 постанови 153 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 09.04.2025 № 115 «Організацію виплати одноразової грошової винагороди» (далі наказ 115), яким у п. 1 визначено наступні завдання:

1. органам охорони державного кордону, організувати та провести роботу щодо опрацювання відомостей про військовослужбовців, які під час дії воєнного стану в період з 24.02.2022 по 13.02.2025 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу та мають право на виплату винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, за формою, наведеною в додатку до цього наказу. Визначено наказом яка інформація має міститись у відомостях.

2. за результатами проведеної роботи: до 21.04.2025 надати до фінансово-економічного управління Адміністрації Держприкордонслужби фінансово-економічні розрахунки щодо потреби в коштах для виплати винагороди; провести роз`яснювальну роботу серед військовослужбовців щодо умов та особливостей виплат винагороди відповідно до Постанови № 153.

У п.2 наказу 115 визначено, що виплату винагороди здійснювати на підставі наказів начальників органів Державної прикордонної служби України відповідно до вимог п.4 Постанови, а саме:

- військовослужбовцям, які проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн;

- військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

Для оцінки спірних правовідносин належить установити відповідність позивача умовам Постанови № 153.

Суд звертає увагу, що застосовним у даному випадку є саме п. 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість п. 3, 4 Постанови регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил,

до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій),

строк, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025), виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Позивач, старший сержант, станом на дату укладання контракту 20.03.2022 виповнилось повних 19 років, за час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонного загону з 07.11.2024 (довідка від 16.04.2025 №081689) позивач, брав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 12.11.2024 по 24.11.2024 та 05.02.2025 по 13.02.2025, про що свідчить витяг з журналу бойових дій, який надано відповідачем до матеріалів справи, тобто строк, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

Інші докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту у матеріалах справи відсутні, що роблять неможливим застосування положень постанови №153.

В той же час, відповідач надав відомості щодо безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, тільки за час служби позивача у ВЧ НОМЕР_1 , проте позивач до переведення до відповідача проходив службу за контрактом з 20.03.2022. При вирішенні питання щодо безпосередньої участі позивача в заходах необхідних для забезпечення оборони України відповідачем було залишено цей факт поза увагою, посвідчення учасника бойових дій позивачу було видано 06.08.2024, тобто до переведення на службу до відповідача, тому вочевидь, що позивач приймав участь у бойових діях раніше.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач підійшов до вирішення питання про виплату винагороди формально, без з`ясування всіх обставин що стосується цього питання.

Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що в зв`язку з тим, що позивач був призваний на військову службу (строкову) 18.11.2020 (до введення воєнного стану), вважає, що підстави для виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.02.2025 № 153 відсутні, оскільки таке обмеження у постанові №153 відсутє.

Позаяк, інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 – підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

При цьому, суд зазначає, що Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди військовослужбовцями, які проходили строкову службу до введення в Україні воєнного стану.

Суд зазначає, що тлумачення абз.4 п.4 Постанови №153 у вузькому значенні, буде дискримінаційним відносно осіб, які були призвані на строкову військову службу до введення в Україні воєнного стану.

Як вже зазначалось, на виконання наказу №155 органам охорони державного кордону було необхідно, організувати та провести роботу щодо опрацювання відомостей про військовослужбовців, які під час дії воєнного стану в період з 24.02.2022 по 13.02.2025 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу та мають право на виплату винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, за формою, наведеною в додатку до цього наказу. Визначено наказом яка інформація має міститись у відомостях.

За результатами проведеної роботи: до 21.04.2025 надати до фінансово-економічного управління Адміністрації Держприкордонслужби фінансово-економічні розрахунки щодо потреби в коштах для виплати винагороди; провести роз`яснювальну роботу серед військовослужбовців щодо умов та особливостей виплат винагороди відповідно до Постанови № 153. Тобто відповідач повинен був провести вказану роботу самостійно, без звернення з рапортом військовослужбовця. Доказів того, що відповідач розглядав це питання, та яким чином вирішувалось суду не надано.

Таким чином, в даному випадку має місце бездіяльність відповідача, яка полягає у не опрацюванні відомостей щодо позивача на можливість виплати винагороди, а не дії щодо відмови у виплаті позивачу 1 млн. грн відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, як то зазначено у позовних вимогах.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу 1 млн. грн відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, суд зазначає наступне.

Суд переглядає дію чи бездіяльність відповідача на дотримання критеріїв визначених у ч.2 ст.2 КАС України. З наданих сторонами доказів, суд не може в повній мірі встановити чи відповідає позивач визначеним постановою критеріям.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачем фактично не вирішувалось питання виплати позивачу спірної винагороди, доказів протилежного суду не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача розглянути питання щодо нарахування та виплати позивачу 1 млн. грн відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 №153, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні.

Стосовно витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою, абзацом першим частини сьомої та частиною дев`ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2 000,00 грн., що є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), відтак, додаткове рішення по справі не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 200/2924/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 200/2924/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар