Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №401/2868/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

копія

справа № 401/2868/26

1-кп/401/322/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря ОСОБА_2 ,

сторони справи: прокурор ОСОБА_3 ,

потерпілий ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 20 квітня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121070000312, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, українця, має середню освіту, одружений, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не має, -

- за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за таких обставин.

Так, 20 квітня 2026 року близько 02 години, по автомобільній дорозі С121902 в напрямку від села Федірки до села Григорівка Великоандрусівської об`єднаної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, водій ОСОБА_5 керував транспортним засобом легковим автомобілем марки «BYD F3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у салоні якого перевозив на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_4 , 1985 року народження.

Під час керування автомобілем на відстані 50 метрів від початку заокруглення автодороги С121902 до села Григорівка Олександрійського району Кіровоградської області, водій ОСОБА_5 проявив особисту необережність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки, не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги пунктів 2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, яка набрала чинності з 1 січня 2002 року(надалі ПДР), а саме: п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Не дотримавшись зазначених вимог ПДР, водій ОСОБА_5 , маючи реальну можливість знизити швидкість руху керованого ним транспортного засобу, аж до його повної зупинки, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості та екстреного гальмування, порушив вимоги п.12.1. ПДР, згідно яких під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

В результаті неуважності до дорожньої обстановки та невжиття своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, аж до його повної зупинки, водій ОСОБА_5 не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим зіткненням з деревом, яке знаходилося на правому узбіччі дороги.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних саден та крововиливів на обличчі, які по ступеню тяжкості у своїй сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та закритої тупої травми живота з розривом тонкої кишки, яка відноситься за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень, та знаходяться в прямому причинному зв`язку із ДТП, що сталася.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в інкримінованому злочині винуватим себе визнав повністю, фактичні обставини справи, які викладено в обвинувальному акті він повністю визнає, щиро розкаявся, просив пробачення у потерпілого. Суду ОСОБА_5 пояснив, що дійсно близько 02 години ночі він поїхав з села Федірки в село Григорівка за кермом автомобіля марки «BYD F3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі своїм другом ОСОБА_6 , який сидів на передньому пасажирському сидінні. Він рухався зі швидкістю 90-100 км/год. та не впорався з керуванням оскільки їхав з перевищенням допустимої швидкості, він не зміг запобігти виїзду за межі проїзної частини дороги, де наїхав та зіткнувся з деревом, яке знаходилося на правому узбіччі дороги. Зупинившись, він викликав швидку медичну допомогу, і їх забрали у лікарню. Він визнає, що внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху сталася ДТП, і пасажир ОСОБА_7 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, які виникли в результаті наїзду автомобіля на дерево. Внаслідок ДТП він зламав ліву руку. Він примирився з потерпілим ОСОБА_8 , надав йому матеріальну допомогу на лікування. Він визнає позов прокурора, та буде відшкодовувати завдану ним майнову шкоду. В скоєному він щиро розкаявся, зробив для себе висновки не порушувати вимоги ПДР, та просив суд не позбавляти його волі, та не позбавляти його права керування транспортними засоби, оскільки він використовує у своїй діяльності автомобіль і така робота є єдиним джерелом його заробітку.

Потерпілий ОСОБА_4 про час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, до суду не прибув, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Крім повного визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Частиною другою статті 286 КК України встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Суд зазначає, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визначається трьома обов`язковими ознаками: а) суспільно небезпечним діянням (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечними наслідками (смерть потерпілого); в) причинним зв`язком між діяннями і наслідками.

Злочин, передбачений ст. 286 КК України, завжди пов`язаний з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, передбачених законами та іншими нормативними актами - Правилами дорожнього руху (далі - ПДР).

Із обсягу та характеру фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_5 під час керування технічно справним автомобілем, рухаючись з перевищенням безпечної швидкості руху, позбавив себе об`єктивної можливості для обміркування ситуації і прийняття безпечного рішення - зменшення швидкості та повної зупинки, порушуючи вимоги п.п. 2.3 (б) і (д), 12.1 ПДР України, продовжував рух автомобіля з перевищенням безпечної швидкості, що призвело до втрати ним можливості контролювати напрямок руху автомобіля і, як наслідок, він не впорався з керуванням транспортним засобом, та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини з подальшим наїздом на дерево. Внаслідок зазначених дій водія ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_4 в результаті ДТП спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення у живих осіб.

Отже, причиною настання суспільно небезпечного наслідку у виді спричинення потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень в результаті ДТП, є грубі порушення вимог ПДР обвинуваченим ОСОБА_5 , які було допущено у конкретній дорожній ситуації, і між діянням останнього та вказаними наслідками є причинний зв`язок.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно не оспорюваних фактичних обставин справи, які є належними, достовірними, допустимими і поза розумним сумнівом достатніми для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому, та встановленого судом кримінального правопорушення, та обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, обґрунтовують позовні вимоги, підтверджують наявність у справі судових витрат та речових доказів.

Даючи оцінку результатам судового розгляду справи суд визнає, що винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю, дії обвинуваченого суд кваліфікує як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання, відповідно до ст.65 КК України, з врахуванням роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сукупність усіх обставин, що характеризують злочини (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, у відповідності із статтею 12 КК України скоєне обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, належить до категорії тяжких злочинів. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він не має судимості, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, свою вину повністю визнав, заподіяну злочином шкоду бажає повністю відшкодувати, щиро розкаявся у вчиненому, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений дітей не має, не перебуває на обліку у нарколога і психіатра.

Згідно посвідчення водія ОСОБА_5 має право керувати транспортними засобами.

Крім того, з часу вчинення злочину і до розгляду справи судом, обвинувачений нових кримінальних правопорушень не скоював, зробив для себе належні відповідні висновки, себе засуджує у вчиненому.

Обставинами, що пом`якшують покарання є сприяння розкриттю злочину, щире каяття обвинуваченого.

При цьому, обставин, що обтяжують покарання органом обвинувачення не виявлено, судом не встановлено.

З урахуванням встановлених обставин справи, та даних, що характеризують особу обвинуваченого, виходячи з загальних засад призначення покарання, законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання і призначення менш суворого покарання особі, яка раніше не вчиняла злочини, враховуючи, що призначене покарання повинно бути відповідним обставинам та характеру скоєного правопорушення, та необхідним і достатнім для виправлення винної особи, враховуючи, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин з необережності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

Суд враховує, що прокурор в судових дебатах просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на чотири роки, та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому мінімальний іспитовий строк.

При цьому, суд враховує інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_5 , яка міститься у досудовій доповіді уповноваженого органу пробації, відповідно до якої орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства. В разі звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на правопорушника і додаткові обов`язки, передбачені ч.2 ч.3 ст.76 КК України.

На підставі викладеного, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, висновок органу пробації, про те, що обвинувачений не є суспільно небезпечною особою, суд визнає, що виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, і його можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням на визначений іспитовий строк з покладанням на нього, передбачених ст.76 КК України обов`язків.

Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, суд зазначає, що санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачене додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років.

Суд враховує роз`яснення, що містяться у п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами про те, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

За змістом ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), «Фрізен проти Росії» (рішення 24.03.2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На переконання суду доцільно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 додаткове покарання у виді - позбавлення на мінімальний строк права керувати транспортними засобами, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, оскільки наслідки у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень наступили внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху, які допустив обвинувачений під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Такий розмір додаткового покарання на думку суду буде повною мірою відповідати характеру вчинених ним дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

В ході досудового розслідування Світловодським відділом Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах Світловодської міської ради, яка є засновником Комунального некомерційного підприємства «Світловодська центральна районна лікарня» до ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 від завданих тілесних ушкоджень в результаті ДТП внаслідок злочину на загальну суму 9802 грн. 34 коп.

Вирішуючи справу в частині цивільного позову прокурора суд виходить з вимог ч.1 ст.1206 ЦК України, відповідно до яких, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

На підставі викладеного позов прокурора в інтересах Світловодської міської ради, як доведений стороною обвинувачення та визнаний стороною захисту, слід задовольнити, та з ОСОБА_5 на користь держави в особі Світловодської міської ради слід стягнути витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 9802,34 грн.

У справі маються документально підтверджені судові витрати на залучення судового експерта для проведення судових експертиз, а саме:

-4813 грн. 60 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/112-26/5382-ІТ від 29 травня 2026;

-3206 грн. 07 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-649/26-27 від 06 липня 2024.

Загальний розмір судових витрат складає 8019 грн. 67 коп.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів за проведення судових експертиз.

Запобіжний захід під час розгляду справи обвинуваченому не обирався.

Ухвалою слідчого судді від 20 квітня 2026 року було накладено арешт на транспортний засіб – автомобіль марки BYD F-3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_9 .

У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України слід вирішити питання про повне скасування арешту вищевказаного майна.

При цьому судом враховується, що транспортний засіб автомобіль марки BYD F-3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні знаряддям вчинення злочину не визнано, в зв`язку з чим, з огляду на вимоги ч.9 ст.100 КПК України вказаний речовий доказ підлягає поверненню його власнику.

Речовими доказами у кримінальному провадженні є:

- транспортний засіб - автомобіль марки BYD F-3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_9 , який передано на зберігання на території ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області по вулиці Віталія Куцевича, 8 м. Світловодськ, Кіровоградської області;

- оригінал медичної карти стаціонарного хворого №1816 на потерпілого ОСОБА_4 , яку передано на зберігання до камери зберігання ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області по вулиці Віталія Куцевича, 8 м. Світловодськ, Кіровоградської області.

Долю речових доказів суд вирішує, керуючись правилами ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 22, 26, 100, 124, 368, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим за ч.2 ст.286 КК України на підставі якої призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи та проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбуття додаткового покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Задовольнити позов прокурора в інтересах Світловодської міської ради та стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Світловодської міської ради витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 розмірі 9802,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експерти з у загальній сумі 8019 грн. 67 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 22 квітня 2026 року на транспортний засіб – Автомобіль марки BYD F-3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 .

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 22 квітня 2026 року на фрагмент автомобільної фари, радіаторну решітку автомобіля, кросівки чорного кольору, скло від автомобільної фари, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області.

Речовий доказ - Автомобіль марки BYD F-3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 – який передано на зберігання до ВП №1Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, та який зареєстрований за ОСОБА_9 – повернути власнику за належністю.

Речовий доказ - оригінал медичної карти стаціонарного хворого №1816 потерпілого ОСОБА_4 , повернути за належністю у Комунальне некомерційне підприємство «Світловодська ЦРЛ».

Речові докази - фрагмент автомобільної фари, радіаторну решітку автомобіля, кросівки чорного кольору, скло від автомобільної фари, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Світловодський міськрайонний суд упродовж 30 днів з дня його проголошення, а засудженим – у той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг.У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду ОСОБА_1

Згідно з оригіналом