Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №755/3917/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/3917/26 Головуючий у І інстанції Галига І.О.

Провадження № 33/824/2652/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає - 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави, судовий збір, в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 01 березня 2026 року о 19 год. 45 хв., в м. Києві по вул. Фанерна, 1, керував транспортним засобом «Kia K5» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що будь-які об`єктивні докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом до початку відеозапису або перебував за кермом у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, у матеріалах справи відсутні.

Вказує на те, що висновок про перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу був зроблений поліцейським не на підставі встановлених та належним чином зафіксованих доказів, а виходячи з її власного припущення.

ОСОБА_1 вважає, що працівники поліції було грубо порушено вимоги Інструкції № 1452/735 про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Крім того, при складанні протоколу працівниками поліції, було порушено конституційне право ОСОБА_1 на захист, оскільки останньому не були роз`ясненні права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції не перевірив належність доказів, не усунув суперечностей та розумних сумнівів, натомість визнав вину на припущеннях, що є недопустимим порушенням.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Зокрема зазначає, що він вже звертався з апеляційною скаргою на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року було повернуто собі, яка її подала, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою поза межами процесуального строку, встановленого законом, ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови не подав.

Таким чином, ОСОБА_1 , з метою усунення вказаних в постанові апеляційного суду недоліків, повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що останній день на оскарження постанови припав на 04 квітня 2026 року (субота), тобто на вихідний день, апеляційну скаргу було подано 06 квітня 2026 року (понеділок), тобто перший робочий день після вихідних.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заяву задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Богдан Л.М., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року скасувати та закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому також підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, п. 2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 603766 від 01 березня 2026 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 01 березня 2026 року о 19 год. 45 хв., в м. Києві по вул. Фанерна, 1, керував транспортним засобом «Kia K5» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на відео зафіксовано, що 01 березня 2026 року автомобіль «Kia K5» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на дерево, працівники поліції, встановивши, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 особу водія, виявили в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу драгер та в лікаря нарколога, однак він висловив свою відмову від проходження огляду;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 01 березня 2026 року, в якому вказані ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці, та зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписав його без жодних зауважень.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка, що не відповідає обстановці, виявлені працівниками поліції 01 березня 2026 року в ОСОБА_1 , в розумінні Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису вбачається (19:51 год відеозапису), що працівники поліції, виявивши об`єктивні ознаки, а саме: сліди крові в автомобілі та сліди крові на ОСОБА_1 , встановили, що за кермом в момент зіткнення з деревом перебував саме ОСОБА_1 , про що останній жодних заперечень не висловлював.

Вище викладене підтверджує факт керування транспортним засобом та спростовує доводи апеляційної скарги щодо не керування ОСОБА_1 01 березня 2026 року автомобілем «Kia K5» д.н.з. НОМЕР_1 .

Також, з відеозапису вбачається, що працівник поліції запитує у ОСОБА_1 , чи потрібно викликати йому швидку допомогу, на що останній відповідає відмовою.

Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не запропонували останньому медичну допомогу та не запропонували викликати швидку.

03 серпня 2026 року під час судового засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що працівники поліції після його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу драгер, не запропонували йому проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду.

Однак, дані твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається (20:00 год відеозапису), що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, на що останній висловив категоричну відмову.

Доводи апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу працівниками поліції було грубо порушено конституційне право ОСОБА_1 на захист, оскільки останньому не були роз`ясненні права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не відповідають дійсності та спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано, як працівник поліції зачитує ОСОБА_1 його права (20:09 відеозапису).

Вказаний відеозапис підтверджує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку та свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Доводи апелянта про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої

спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Доказів оскарження дій працівників поліції до відповідних органів захисником не надано.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що його підзахисного безпідставно притягнули до адміністративної відповідальності не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній