Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №759/8867/26
Суддя: Таргоній Дар'я Олександрівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/8867/26 Головуючий у І інстанції Мордвінов А.О.
Провадження № 33/824/3322/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Дениса Олександровича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 березня 2026 року о 12 год. 42 хв., за адресою: шосе Берестейське 140 км у м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року скасувати, провадження у даній справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
18 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.О., яка була подана через систему «Електронний суд» до Святошинського районного суду м. Києва.
Із поданих захисником ОСОБА_1 - адвокатом Шевченком Д.О. апеляційних скарг вбачається, що вони є ідентичними за своїм змістом, зокрема: в них зазначено однакові доводи та межі апеляційного оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що подані захисником ОСОБА_1 - адвокатом Шевченком Д.О. апеляційні скарги слід розглядати, як одну.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівниками поліції не було задокументовано та не було зафіксовано ознак наркотичного сп`яніння, тому захисник вважає, що вимога працівника поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння не була обґрунтована.
Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.О. звертає увагу суду на матеріали відеозапису, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , спілкуючись з інспекторами поліції, вів себе адекватно, відповідно до обстановки, не мав порушення координації рухів, порушення мови, вираженого тремтіння рук, чітко відповідав на поставлені питання, отже, очевидним є те, що такі ознаки сп`яніння поліцейським у протоколі зазначено формально.
Зазначає також, що працівники поліції під час огляду ОСОБА_1 грубо порушили вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, своїми словами та діями переконали, змусили повірити ОСОБА_1 в недостовірну інформацію про те, що складений стосовно нього протокол за фактом відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння не матиме значення для суду, якщо ОСОБА_1 дійсно тверезий та протягом двох годин з моменту підписання протоколу самостійно пройде відповідний огляд в медичному закладі та надасть його результати суду.
Крім того, працівники поліції неодноразово повторювали ОСОБА_1 , що навіть при відмові від проходження медичного огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 має право самостійно звернутись до медичного закладу охорони здоров`я протягом двох годин та пройти там медичний огляд з метою підтвердження його тверезості.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги в якості доказу довідку про не перебування в стані сп`яніння, оскільки сам факт самостійного звернення ОСОБА_1 до медичного закладу свідчить про його намір об`єктивно зафіксувати свій фізичний стан та спростувати підозри щодо перебування у стані сп`яніння.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.О. вважає, що наявні в матеріалах справи докази не можуть вважатися належними для підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин.
Належним чином повідомленні про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шевченко Д.О. в судове засідання не з`явились.
Матеріали справи містять докази належного повідомлення захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.О., а саме звіт про доставку вихідної кореспонденції суду сформований автоматично через систему АСЕД «Апеляція».
ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, ч. 3 ст. 178, ст. 185, 185-1, ст. 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.
Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка Д.О.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово відкладалась за клопотаннями захисників ОСОБА_1 , адвокатів Шевченка Д.О. та Швидкої В.О.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень сторони захисту, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз`яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Крім того, п.2.9А ПДР України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Разом із цим, згідно з п. 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Згідно Інструкції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров`я).
Водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624672 від 26 березня 2026 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 26 березня 2026 року о 12 год. 42 хв., шосе Берестейське 140 км у м. Києві, керував транспортним засобом «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і вчинив правопорушення;
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, 26 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 де зафіксована відмова останнього від поїздки до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 26 березня 2026 року;
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння - зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, які виявлені працівниками поліції 26 березня 2026 року у ОСОБА_1 , в розумінні розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, протокол підписав без зауважень.
З відеозапису вбачається, що інспектор поліції неодноразово запитує водія чи поїде він в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 спочатку погоджується, однак потім починає вмовляти працівників полії нікуди не їхати та відпустити його, в подальшому працівники поліції ще декілька разів запитують останнього чи буде він проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 висловлює відмову, працівник поліції ще раз перепитує останнього, чи буде він їхати на огляд до медичного закладу, однак ОСОБА_1 вкотре відмовляється.
Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції переконали ОСОБА_1 відмовитись їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.
Крім того, з переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що після роз`яснення поліцейським ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння та складання протоколу відносно нього за відмову від проходження такого огляду, останній жодних заперечень не висловлював.
Твердження сторони захисту про те, що поліцейські ввели ОСОБА_1 в оману, повідомивши його, що він має право самостійно звернутися до медичного закладу з метою підтвердження своєї тверезості і це буде враховано судом, не відповідають дійсності.
Як убачається з дослідженого відеозапису, під час роз`яснення ОСОБА_1 порядку проведення огляду на стан сп`яніння працівник поліції повідомив йому, що огляд на стан наркотичного сп`яніння має бути проведений протягом двох годин з моменту виявлення ознак такого сп`яніння та у присутності працівників поліції, які зобов`язані доставити його до відповідного медичного закладу.
Зазначене також спростовує доводи про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735.
Крім того, з відеозапису вбачається, що з моменту зупинки транспортного засобу та після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, поліцейські неодноразово пропонували йому пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, відповідно до п. 1.3 ПДР України зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, зокрема п. 2.5 ПДР України, яким передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Неухильне виконання вимог ПДР України водієм, зокрема, вимог п. 2.5 ПДР України полягає у тому, що водій на вимогу поліцейського зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У даному випадку ОСОБА_1 , не зважаючи на пропозиції поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, після роз`яснення наслідків відмови від проходження такого огляду у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, не виконав вимог п. 2.5 ПДР України, які згідно з п. 1.3 ПДР України зобов`язаний був виконати на першу вимогу поліцейського.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було задокументовано та зафіксовано ознак наркотичного сп`яніння апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції під час проведення огляду встановили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук та звужені зіниці очей, які не реагували на світло.
Саме наявність вказаних ознак стала підставою для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводився адекватно, відповідно до обстановки, не мав порушень координації рухів, порушень мови чи вираженого тремтіння рук, а також чітко відповідав на поставлені запитання, у зв`язку з чим захисник стверджує, що зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння були внесені працівниками поліції формально, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи не спростовують наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, зафіксованих працівниками поліції та підтверджених дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.
При цьому відсутність у особи окремих ознак сп`яніння, зокрема порушення координації рухів чи мови, сама по собі не виключає наявності інших характерних ознак, які відповідно до встановленого порядку є достатніми підставами для направлення особи на медичний огляд.
Як убачається з відеозапису, працівниками поліції були виявлені у ОСОБА_1 звужені зіниці очей, що не реагували на світло, та тремтіння пальців рук, про що йому було повідомлено під час проведення огляду.
Щодо наявності в матеріалах справи довідки про не перебування у стані сп`яніння, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надана захисником ОСОБА_1 довідка не має правового значення для кваліфікації його дій у зв`язку із порушенням п. 2.5 ПДР України, оскільки у висновку КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вказано, що огляд медичним закладом було проведено 29 березня 2026 року о 15 год. 45 хв., тобто з пропуском часу, визначеного нормами діючого законодавства, без присутності поліцейського, тому висновок викладений в даній довідці не є дійсним у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Дениса Олександровича - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Дениса Олександровича залишити без задоволення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О. Таргоній
Оригінал: reyestr.court.gov.ua