Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №760/7063/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №760/7063/26

Суддя: Левенець Борис Борисович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/7063/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12775/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сердюк Н.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначав, що 30 листопада 2023 року ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1149865, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 18 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

21 червня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 21062024.

Згідно договору факторингу, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1149865 від 30.11.2023 року.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №1149865 від 30.11.2023 року у розмірі 88 883,99 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 17 999,99 грн.; заборгованості за відсотками - 70 884 грн.; стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. (а.с. 1-10).

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с. 26-29).

Не погодившись з рішенням районного суду, 30 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 33-37).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначав, що 30.11.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1149865, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 18 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС Товариства здійснюється під час входу споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового коду, що є електронним підписом споживача, який попередньо направляється Товариством на номер мобільного телефону споживача, зазначений споживачем при вході в ІТС. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі.

Одноразовий ідентифікатор Е889 було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 та введено ним в особистому кабінеті позичальника на офіційному сайті ТОВ «Селфі Кредит».

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Відповідач погодився на укладання договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надані Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, укладаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2 .

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви, лист про перерахування коштів позичальнику.

Вказував, що ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

У оскаржуваному рішенні вказано, що картка НОМЕР_2 не емітувалася на ім`я відповідача ОСОБА_1 та взагалі не обслуговується в АТ КБ «ПриватБанк».

Звертав увагу, що представником позивача допущено технічну описку під час формування клопотання про витребування доказів. Зокрема, помилково зазначено АТ КБ «ПриватБанк», за фактичного емітента банківської картки відповідача - АТ «ТАСКОМБАНК», що в сукупності унеможливило належне встановлення всіх обставин справи.

Крім того, відповідно до п. 9.8 кредитного договору підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що: дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання споживача, передбачені цим договором.

Тому, саме відповідач при укладанні кредитного договору самостійно зазначає реквізити банківської картки (рахунку), на які здійснюється перерахування кредитних коштів. Ризик зазначення недостовірних, помилкових або таких, що не належать позичальнику, платіжних реквізитів покладається виключно на позичальника як сторону договору.

Відмова суду першої інстанції в задоволені позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є необґрунтованою. Товариством надані до суду всі наявні та належні докази існування заборгованості у ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості 25.12.2023 року позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 4 950,01 грн.

Часткове виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором є безумовною правовою підставою для констатації факту визнання боргу. Така дія свідчить про усвідомлене підтвердження боржником наявності та чинності його грошового зобов`язання (а.с. 33-37).

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

При цьому, суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши відповідне поштове повідомлення 08 вересня 2026 року, яке повернулось із відмітками працівників пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили (а.с. 60-62, 86-87).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), Європейський суд з прав людини зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, № 23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 04 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).

Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], № 73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи апеляційним судом.

Відповідно до частини першої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За правилами частини тринадцятої ст.7, частини першої ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 30 листопада 2023 року ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1149865, відповідно до п. 1.2. якого, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 63-66).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 18 000 грн., тип кредиту - кредит (п. 1.3. договору).

Строк кредиту (строк дії договору) 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.4. договору).

У споживача відсутнє право ініціювати продовження строку кредитування або строк виплату кредиту за Договором (п. 1.4.1. договору).

Тип процентної ставки: фіксована. За користування кредитом товариством нараховуються проценти (п. 1.5. договору).

Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1).

Знижена процентна ставка становить 1,1% та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 25.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів (п. 1.5.2 договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, укладаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 (п. 2.1. договору).

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладання цього Договору. Дати надання кредиту: 30.11.2023 року або 01.12.2023 року (2.2. договору).

У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Селфі Кредит», з електронним підписом директора з операційних питань Черненко О.В., а також ідентифікуючі відомості клієнта ОСОБА_1 , а саме: дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, телефони та електронний підпис клієнта Е889 (а.с. 66).

Відтак, договір про надання споживчого кредиту № 1149865 від 30 листопада 2023 року підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису (а.с. 63-66).

30 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було погоджено та підписано додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 30 листопада 2023 року № 1149865, а саме графік платежів, що є невід`ємною частиною до договору (а.с. 66 зворот).

Також, позивачем було надано паспорт споживчого кредиту від 30 листопада 2023 року, підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису Е889 (а.с. 67, зворот-68).

Згідно з довідкою ТОВ «Селфі Кредит», клієнта - ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1149865 від 30 листопада 2023 року, ідентифіковано товариством (одноразовий ідентифікатор Е889 та номер телефону НОМЕР_1 ) та здійснено акцепт договору (а.с. 69).

На підтвердження факту надання первісним кредитором та отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту, позивачем до позовної заяви додано лист ТОВ «ПЕЙТЕК», з якого вбачається, що на виконання договору на переказ коштів № 03052022-1 від 03.05.2022, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Селфі Кредит», 30.11.2023 було успішно перераховано кошти в сумі 18 000,00 гривень на платіжну картку клієнта в АТ «ПУМБ», номер картки НОМЕР_2 (а.с. 70).

Також, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано до суду розрахунок заборгованості за Договором № 1149865 від 30.11.2023, згідно з яким за відповідачем ОСОБА_1 рахується непогашена заборгованість в загальному розмірі 88 883,99 грн, з яких: 17 999,99 грн - тіло кредиту, 70 884 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 70,зворот-74).

21 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) та ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 21062024, за умовами якого Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає Факторові права грошової вимоги за кредитними договорами (а.с. 74,зворот-79).

21 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» підписано Акт приймання-передачі Реєстру божників до Договору факторингу від 21.06.2024 № 21062024 та цього ж дня ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату на рахунок ТОВ «Селфі Кредит» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 (а.с. 80).

Із Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 вбачається, що до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.11.2023 у загальному розмірі 88 883,99 грн. (а.с. 79, зворот).

12 січня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання свого зобов`язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 1149865 від 30.11.2023 (а.с. 81).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Так, матеріалами справи підтверджено, що 30 листопада 2023 року ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1149865, відповідно до п. 1.2. якого, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 63-66).

Факт підписання відповідачем договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1149865 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою про ідентифікацію (а.с. 69).

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, укладаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 (п. 2.1. договору) (а.с. 63, зворот).

На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу, позивач надав до суду лист ТОВ «ПЕЙТЕК», з якого вбачається, що на виконання договору на переказ коштів № 03052022-1 від 03.05.2022, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Селфі Кредит», 30.11.2023 було успішно перераховано кошти в сумі 18 000,00 грн. (а.с. 70).

Колегія суддів звертає увагу, що у вказаному листі зазначено, на яку саме кредитну картку були перераховані кредитні кошти у розмірі 18 000 грн., а саме на платіжну картку клієнта в АТ «ПУМБ», номер картки НОМЕР_2 (а.с. 70).

Відповідачем не спростовано факту належності йому вказаної кредитної картки та отримання ним грошових коштів в розмірі 18 000 грн. на банківську картку на виконання умов договору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження факту перерахування позивачем кредитних коштів на банківську картку відповідача на виконання умов кредитного договору.

Разом з тим, 21 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) та ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 21062024, за умовами якого Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає Факторові права грошової вимоги за кредитними договорами (а.с. 74,зворот-79).

21 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» підписано Акт приймання-передачі Реєстру божників до Договору факторингу від 21.06.2024 № 21062024 та цього ж дня ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату на рахунок ТОВ «Селфі Кредит» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 (а.с. 80).

Із Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 вбачається, що до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.11.2023 у загальному розмірі 88 883,99 грн. (а.с. 79, зворот).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Копія договору факторингу та наданий витяг з реєстру прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 88 883,99 грн., з яких: 17 999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 70 884,00 - заборгованість за процентами.

Так, сторонами договору погоджено, що строк кредиту (строк дії договору) 350 днів (п. 1.4. договору).

Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1).

Знижена процентна ставка становить 1,1% та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 25.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів (п. 1.5.2 договору).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 1149865 від 30.11.2023, за відповідачем ОСОБА_1 рахується непогашена заборгованість в загальному розмірі 88 883,99 грн, з яких: 17 999,99 грн - тіло кредиту, 70 884 грн - відсотки за користування кредитом, відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку дії кредитного договору (а.с. 70,зворот-74).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач здійснював нарахування відсотків відповідно до умов кредитного договору та в межах погодженого строку дії договору, а відповідач частково погашав кредитну заборгованість, що свідчить при погодження останнім порядку та суми нарахованої позивачем заборгованості.

Відповідачем не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та не надано доказів на повне погашення такої заборгованості.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини тринадцятої ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено повністю.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у розмірі 2 662, 40 грн. за розгляд справи районним судом.

Крім того, при подачі апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі: 8 000, 00 грн - в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377, договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 83, зворот), акт № 72 наданих послуг від 12.01.2026 року (а.с. 84), детальний опис наданих послуг до акту № 72 (а.с. 84, зворот).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою, шостою ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Враховуючи відсутність заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд позбавлений з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу.

Відтак, з огляду на ст. 141 ЦПК України та задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 8 000, 00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №1149865 від 30.11.2023 року у розмірі 88 883,99 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 17 999,99 грн. та 70 884 грн - відсотки за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) - 2 662,40 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи районним судом, 3 993,60 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua