Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №757/27812/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4137/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/27812/26-п

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сироткіна Сергія Станіславовича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючою головним бухгалтером ТОВ «ДНЄПРСПЕЦМАШ», місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 21 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сироткін С.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2026 у справі № 757/27812/26-п та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , а також на підставі абзацу 2 статті 38 та п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку зі спливом строків притягнення її до адміністративної відповідальності.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вважає, що постанову суду першої інстанції незаконною внаслідок недоведеності події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , а також у зв`язку зі спливом строків притягнення її до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що ГДІ відділу перевірок у сфері легкої промисловості управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДПС у м. Києві Веретіна Юлія Вікторівна та ОСОБА_2 не є посадовими особами органу Державної податкової служби України, отже, відповідно до ст. 254 та 255 КУпАП, а також пунктів 1 та 3 розділу II Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Мінфіну від 02.07.2016 № 566, не є особами, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 .

Вказує на те, що з Акту перевірки від 28.04.2026 року № 33597/ж5/26-15-07-01-02-20/40192099 (далі - Акт перевірки, копія міститься в матеріалах справи), на підставі якого складено Протокол, не вбачається, що ОСОБА_1 як головний бухгалтер несвоєчасно склала та підписала які-небудь первинні документи і регістри бухгалтерського обліку та/або недостовірно відобразила у них дані, отже, я не є особою, яка повинна нести відповідальність за правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП (якщо такі правопорушення мали місце).

Вважає, що порушення тих обов`язків, які покладені чинним законодавством України та/або посадовою інструкцією ОСОБА_1 на головного бухгалтера, в Акті перевірки та Протоколі не наведено, зокрема, ні посадовою інструкцією головного бухгалтера ТОВ «Днепрспецмаш», ні чинним законодавством України на ОСОБА_1 не покладено дотримання вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а також п. 6 та п. 9.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому адміністративне правопорушення було вчинено 16 лютого 2026 року (про що детально викладено нижче в цих поясненнях), а Протокол складено лише 28.04.2026 року, тобто зі значним порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 254 КУпАП, а також за межами строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що з Протоколу незрозуміло, яке конкретно порушення вчинено мною, та якими саме доказами це підтверджується. Графа «дата, час і місце вчинення порушення» заповнені невірно, замість дати, часу та місця вчинення правопорушення зазначено дату складення Акту перевірки, причому, не зазначено ні дату початку вчинення цього порушення, ні дату його виявлення. Зазначене напряму впливає на визначення строків притягнення до адміністративної відповідальності, які є обмеженими згідно ст. 38 КУпАП.

Вказує на те, що з Протоколу незрозуміло, в чому саме полягає порушення підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, тим більше, ОСОБА_1 .

Крім того, на сторінці 22 Акту перевірки зазначено, що начебто, під час перевірки представнику ТОВ «Днепрспецмаш» ОСОБА_3 було вручено запит від 21.04.2026 року щодо надання пояснень та документів, однак вони перевіряючим надані не були. Разом з тим, ні до Акту перевірки, ні до Протоколу не долучено жодних доказів про вручення цього запиту ОСОБА_3 , як не долучено і копію цього запиту, а також докази повноважень Логвінова Олега на отримання таких запитів Викладене на сторінці 22 Акту перевірки в частині запиту від 21.04.2026 року свідчить про те, що, принаймні станом на 21.04.2026 року, перевіряючим вже було відомо про вчинені адміністративні правопорушення, отже, саме з 21.04.2026 року потрібно обраховувати граничний строк в 24 години для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП.

Звертає увагу на те, що разом з тим, ні до Акту перевірки, ні до Протоколу не надано детального розрахунку: з чого саме складаються суми в розмірі 9 359 100 гривень та 10 679 100 гривень; яким саме чином контролюючий орган обрахував зазначені суми; за який конкретний період утворились ці суми; по взаємовідносинам з якими саме контрагентами (операціями) утворились ці суми. Не є детальний перелік контрагентів (операцій) і додатком до Акту перевірки, такий детальний перелік взагалі відсутній.

Отже, відомості, зазначені в Акті перевірки, є голослівними та нічим не підтверджені.

Крім того, Звіт про фінансові результати не долучений ні до Акту перевірки, ні до Протоколу. При цьому, в Зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток платника податків ТОВ «Днепрспецмаш» за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 не зазначено про те, що цей документ є додатком до Акту перевірки (копія міститься в матеріалах справи). Більше того, вказує на сторінці 2 цього документу вказана сума в 1 320 000 грн., однак, ніде не зазначено, що це сума недоплати податку на прибуток з боку ТОВ «Днепрспецмаш».

Навпаки, в Зведених даних зазначено, що це «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) рядок 02 декларації (копія міститься в матеріалах справи)». Порушення, які інкримінуються апелянту, вчинені за весь 2025 рік. Разом з тим, я вступила на посаду головного бухгалтера ТОВ «Днепрспецмаш» лише з 02.10.2025 року (копія наказу міститься в матеріалах справи).

Отже, апелянт вказує, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за порушення (якщо вони дійсно мали місце), якщо вони відбувались за весь 2025 рік, якщо я в 2025 році пропрацювала лише менше 3-х місяців. Підтвердженням цьому є і зазначення на сторінці 21 Акту перевірки, що «У періоді вчинення порушення відповідальними посадовими особами були ТОВ «Днепрспецмаш» були: директор ОСОБА_4 та головний бухгалтер Вікторія Безугла». Навіть в Акті перевірки ОСОБА_1 , не зазначена як особа, яка допустила порушення.

Апелянт звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначено, начебто, встановлення розбіжностей між загальною сумою інших операційних витрат рядком 2180 звіту про фінансові результати, які обліковуються в бухгалтерському обліку підприємства на суму 9 359 100 гривень, та звіті рядку 2180 «Звіту про фінансові результати за 2025 рік ТОВ «Днепрспецмаш», в якому в рядку 2180 «Звіту про фінансові результати» (Форма № 2) за 2025 рік вказано суму 10 679 100 гривень, тобто, яка є більшою на 1 320 000 гривень (за рахунок підвищення операційних витрат).

Тобто, саме з моменту подання ТОВ «Днепрспецмаш» «Звіту про фінансові результати» (Форма № 2) за 2025 рік правопорушення (якщо воно дійсно мало місце), вважається вчиненим.

Слід зазначити, що Звіт про фінансові результати (Форма № 2-м) за 2025 рік, який є розділом 2 фінансової звітності малого підприємства ТОВ «Днепрспецмаш», подано 16.02.2026 року (копія Звіту разом з квитанцією № 2 про його прийняття контролюючим органом міститься в матеріалах справи).

Отже, саме 16.02.2026 року (а не 28.04.2026 року - дата складання Акту перевірки, як помилково зазначено в Протоколі) є можливою датою вчинення адміністративного правопорушення, тому саме з 16.02.2026 року потрібно обраховувати 3-місячний строк для притягнення до адміністративної відповідальності, який сплив ще 16.05.2026 року.

При цьому, жодних дій, в тому числі, в частині подання відповідної звітності тощо, 28.04.2026 року ТОВ «Днепрспецмаш» не вчиняв.

Отже, 28.04.2026 року не є та не може бути датою вчинення мною адміністративного правопорушення, оскільки дата вчинення адміністративного правопорушення та дата складання Акту перевірки, в якому такі порушення зафіксовано та фіналізовано, не є тотожними.

Також апелянт в апеляційній скарзі просить поновити строк на подання апеляційної скарги, як такий що пропущений з поважних причин.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що судом першої інстанції не вручено (надіслано) копію постанови в строки, передбачені ст. 285 КУпАП. Про результат розгляду справи стало відомо лише 12.07.2026 року, коли текст постанови був відправлений захиснику ОСОБА_1 адвокату Сироткіну С.С. в підсистемі «Електронний суд». Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сироткіна С.С. на постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року у справі № 757/27812/26-п повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з ненаданням до апеляційної скарги витягу з договору про надання правової допомоги, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника.

Зазначений недолік апеляційної скарги усунуто. Таким чином, обставина, яка стала підставою для повернення попередньої апеляційної скарги, на цей час усунута.

Водночас, з урахуванням того, що апеляційна скарга подається повторно після її повернення ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року, просимо поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року у справі № 757/27812/26-п. Пропуск строку на апеляційне оскарження обумовлений обставинами, пов`язаними з усуненням недоліків апеляційної скарги, на які вказав апеляційний суд, та не був наслідком недобросовісної поведінки апелянта чи зловживання процесуальними правами.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційний перегляд судового рішення, апелянт просить визнати наведені обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити такий строк.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 08 червня 2026 року без участі ОСОБА_1 .

Як убачається із супровідного листа, наявного в матеріалах справи, копію оскаржуваної постанови Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року було направлено на електронні адреси ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Сироткіна С. С. 08 червня 2026 року.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт та дату вручення зазначеної постанови ОСОБА_1 або її захиснику, зокрема повідомлень про доставлення судового рішення до їхніх електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі чи інших підтверджень його отримання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у матеріалах справи супровідного листа про направлення копії судового рішення засобами електронної пошти не є беззаперечним доказом його належного вручення адресатам, оскільки не підтверджує факту та дати доставлення відповідного документа.

13 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сироткін С.С. подав апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року зазначену апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з ненаданням належних документів на підтвердження повноважень захисника.

21 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Сироткін С. С. повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року.

Таким чином, повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося через два дні після постановлення судом апеляційної інстанції рішення про повернення первинної апеляційної скарги.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 - захисник Сироткін С.С., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статей 251, 252 КУпАП докази підлягають оцінці на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій установленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Отже, об`єктивна сторона зазначеного правопорушення передбачає конкретне порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Для притягнення посадової особи до відповідальності необхідним є не лише встановлення порушення податкового законодавства підприємством, а й доведення того, що відповідне порушення вчинене саме цією посадовою особою шляхом конкретних дій або бездіяльності.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов`язків.

Таким чином, обов`язковому встановленню підлягають зміст службових обов`язків особи, конкретна поведінка, якою порушено відповідні вимоги, та наявність вини у вчиненні такого порушення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення.

Відповідно протоколу № 1846/Апр/26-15-07-01-02 від 28 квітня 2026 року, складеного за результатами проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ДНЄПРСПЕЦМАШ» складено акт від 28.04.2026 № 33597/ж5/26-15-07-02-20/40192099 встановлено що головний бухгалтер ТОВ «ДНЄПРСПЕЦМАШ» ОСОБА_1 вчинила правопорушення, а саме: порушення порядку ведення податкового обліку, а саме порушено п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.6, п.9.4, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.199 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого ТОВ «ДНЕПРСПЕЦМАШ» знижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 237600 грн., в тому числі за 2025 рік на суму 237600 гривень, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

При цьому в протоколі наведено загальні посилання на положення Податкового кодексу України та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», а також зазначено загальний висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток підприємства.

Водночас протокол не містить належної конкретизації того, які саме дії або бездіяльність вчинила особисто ОСОБА_1 , у який час, під час здійснення яких саме облікових операцій та в чому полягало порушення нею встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Саме лише зазначення в протоколі суми заниженого податку та переліку положень нормативно-правових актів не дає можливості без додаткового встановлення обставин визначити, у чому конкретно полягає об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

При цьому протокол не може підмінятися актом податкової перевірки, а суд не вправі самостійно формулювати замість органу, який склав протокол, нові обставини правопорушення або визначати протиправні дії особи, які їй належним чином не інкримінувалися.

У матеріалах, покладених в основу притягнення до адміністративної відповідальності, не конкретизовано, які саме господарські операції або облікові записи ОСОБА_1 неправильно здійснила, які первинні документи склала або підписала з порушенням закону, чи яке конкретне порушення встановленого порядку податкового обліку нею допущено.

Сам факт складання або подання фінансової звітності підприємства за відповідний період не є безумовним доказом винуватості головного бухгалтера у всіх порушеннях, які, за висновками контролюючого органу, були допущені протягом такого періоду.

При цьому сама по собі обставина призначення ОСОБА_1 на посаду у жовтні 2025 року не виключає можливості виконання нею певних облікових дій щодо показників за весь 2025 рік, однак такі дії та їхній протиправний характер повинні бути належним чином установлені й доведені.

Як убачається з матеріалів справи, основним документом, на який послався контролюючий орган для обґрунтування інкримінованих ОСОБА_1 порушень, є акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ДНІПРСПЕЦМАШ» від 28 квітня 2026 року. Відповідно до висновку якого зазначено, що ТОВ «ДНІПРСПЕЦМАШ» занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 237600 грн., в тому числі за 2025 рік на суму 237600 гривень.

Акт податкової перевірки є документом, у якому фіксуються результати контрольного заходу та висновки посадових осіб контролюючого органу. Однак сам по собі він не встановлює безумовно винуватість конкретної фізичної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Такий акт підлягає оцінці разом з іншими доказами відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП.

При цьому в цій справі апелянт заперечував висновки акта перевірки та надав письмові пояснення і документи, які, на його переконання, спростовують наявність інкримінованого правопорушення.

Зокрема, сторона захисту посилалася на податкову декларацію з податку на прибуток, фінансову звітність малого підприємства за 2025 рік, посадову інструкцію головного бухгалтера, наказ про прийняття на роботу та зведені дані щодо задекларованих і встановлених під час перевірки сум податку.

Водночас суд першої інстанції не навів мотивованої оцінки зазначених документів, не розкрив причин відхилення доводів сторони захисту та не зіставив їх із висновками контролюючого органу.

Формальне посилання на протокол і акт податкової перевірки без належної перевірки конкретних обставин інкримінованого правопорушення не відповідає вимогам статей 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Відсутність у протоколі посилання на окремий внутрішній наказ про надання таких повноважень сама по собі не свідчить про складення протоколу неуповноваженою особою.

Тому зазначений довід апеляційної скарги не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови без встановлення конкретних обставин, які підтверджували б відсутність необхідних повноважень у посадових осіб контролюючого органу.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення строку складення протоколу, передбаченого ст. 254 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що для встановлення відповідного порушення необхідно визначити не лише дату складання акта перевірки, а й момент виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Відтак саме лише посилання на наявність у акті перевірки відомостей про направлення запиту від 21 квітня 2026 року не є достатнім для безумовного висновку про порушення двадцятичотиригодинного строку складення протоколу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім випадків, для яких законом установлені спеціальні строки.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено закриття провадження у справі в разі закінчення на момент її розгляду строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Апелянт пов`язує момент завершення інкримінованого правопорушення з датою подання фінансової звітності ТОВ «ДНІПРСПЕЦМАШ» за 2025 рік - 16 лютого 2026 року.

Разом із тим сам факт подання звіту про фінансові результати 16 лютого 2026 року не дає підстав автоматично визначити цю дату як момент завершення всіх можливих порушень порядку ведення податкового обліку.

Для застосування положень ст. 38 КУпАП необхідно встановити конкретне інкриміноване діяння, момент його вчинення або завершення, а також з`ясувати, чи має таке діяння триваючий характер.

У цій справі контролюючим органом у протоколі не конкретизовано, які саме дії або бездіяльність ОСОБА_1 становили інкриміноване правопорушення, та належним чином не визначено часу їх вчинення.

За таких обставин сама по собі дата складення акта перевірки - 28 квітня 2026 року - не може без додаткового обґрунтування вважатися датою вчинення правопорушення.

Водночас для безумовного висновку про закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності саме 16 травня 2026 року необхідним є достовірне встановлення дати завершення інкримінованого діяння.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення часу вчинення правопорушення заслуговують на увагу, однак за обставин цієї справи визначальним для її вирішення є недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, навів положення про неутримання або неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та неповідомлення державним податковим органам відомостей про доходи громадян.

Проте такі положення за своїм змістом стосуються адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-4 КУпАП, а не ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зазначена невідповідність у мотивуванні постанови додатково свідчить про неналежне правове обґрунтування висновків суду першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не навів достатніх мотивів, з яких відхилив доводи щодо відсутності належної конкретизації об`єктивної сторони правопорушення, періоду перебування ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера, розподілу службових обов`язків та відсутності підтвердження її персональної вини.

Водночас за приписами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП судове рішення не може ґрунтуватися лише на формальному відтворенні висновків контролюючого органу без належного дослідження обставин та оцінки доказів.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Наведені в матеріалах справи документи не дають можливості без обґрунтованого сумніву встановити, які саме конкретні протиправні дії або бездіяльність вчинила ОСОБА_1 , які службові обов`язки нею порушено та якими належними доказами підтверджується її особиста вина.

При цьому усунення недоліків формулювання обвинувачення шляхом самостійного визначення судом фактичних обставин, які належним чином не були зазначені в протоколі, не відповідало б засадам неупередженого судового розгляду та гарантіям права особи на захист.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що сукупність наявних доказів не підтверджує поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю доведеного складу адміністративного правопорушення в її діях.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Сироткіну Сергію Станіславовичу строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сироткіна Сергія Станіславовича - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2026 року у справі № 757/27812/26-п - скасувати.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: