Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №367/6573/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №367/6573/25

Суддя: Євграфова Єлизавета Павлівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12264/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Алієва Валерія Валерійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Третяк Я. М.,

від 18 березня 2026 року

за заявою ОСОБА_1

про скасування судового наказу, виданого Ірпінським міським судом Київської області 17 червня 2025 року,

у цивільній справі № 367/6573/25 Ірпінського міського суду Київської області

за заявою Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»

про видачу судового наказу

про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,

У С Т А Н О В И В :

Судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 17.06.2025 у справі № 367/6573/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2021 по 01.05.2025 у розмірі 11 433,68 грн та судовий збір у розмірі 302,80 грн.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 31.12.2025 направила до суду заяву про скасування зазначеного судового наказу, яка надійшла до місцевого суду 07.01.2026.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.03.2026 заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявниці на підставі частини 2 статті 171 ЦПК України у зв`язку з пропуском п`ятнадцятиденного строку та неподанням клопотання про його поновлення.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Алієва В. В. звернулася до суду з апеляційною скаргою. Вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 18.03.2026 є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і формальним застосуванням норм процесуального права.

Зазначає, що суд дійшов передчасного та помилкового висновку про пропуск установленого частиною 1 статті 170 ЦПК України строку на подання заяви про скасування судового наказу від 17.06.2025 у справі № 367/6573/25.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено та підтверджено допустимими доказами дату фактичного вручення боржникові копії судового наказу від 17.06.2025 та доданих до неї документів відповідно до вимог статті 169 ЦПК України. Вказує, що момент початку перебігу строку пов`язаний виключно з датою вручення судового наказу з повним пакетом доданих матеріалів, а не з моментом, коли боржникові стало відомо про факт його існування.

Апелянт зазначає, що первісна заява про скасування судового наказу була подана своєчасно 25.11.2025, однак ухвалою суду від 08.12.2025 її було повернуто без розгляду на підставі частини 6 статті 170 ЦПК України через відсутність деталізованого обґрунтування заперечень, відомостей про наявність електронного кабінету та несплату судового збору у розмірі 151,40 грн.

Наголошує, що боржник добросовісно виконала вказівки суду, сплатила судовий збір у сумі 151,40 грн, підготувала вмотивовану заяву щодо необґрунтованості нарахування абонентської плати за послуги опалення на загальну суму 11 433,68 грн і судового збору в сумі 302,80 грн та повторно направила її до суду поштовим зв`язком 31.12.2025. Вважає, що повернення заяви на підставі частини 2 статті 171 ЦПК України без належного дослідження обставин надсилання та вручення боржникові судового наказу порушує право на справедливий суд та доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стверджує, що суд першої інстанції допустив надмірний процесуальний формалізм, створив стан правової невизначеності та безпідставно позбавив особу права на судовий захист.

Відзив на апеляційну скаргу від стягувача Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 18.03.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів та на електроні адреси заявника (стягувача) та представника боржника (апелянта) (а. с. 94-99).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заяву подано після закінчення встановленого частиною 1 статті 170 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку. Суд зазначив, що заявниця за її власними поясненнями дізналася про винесення судового наказу від 17.06.2025 у зазначеній справі саме 08.12.2025. Встановивши, що повторна заява про скасування судового наказу була здана до установи поштового зв`язку 31.12.2025, суд першої інстанції констатував пропуск передбаченого законом строку звернення. Також врахував, що клопотання про поновлення пропущеного строку для подання вказаної заяви боржником не долучено. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що 25.11.2025 до суду вже надходила заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, яку ухвалою суду від 08.12.2025 було повернуто заявниці без розгляду.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Наказне провадження є особливим спрощеним видом цивільного судочинства, спрямованим на швидкий та ефективний захист безспірних вимог, у якому судовий наказ видається без судового засідання та виклику сторін на основі доданих заявником документів. В силу зазначених особливостей судовий наказ не підлягає апеляційному оскарженню, а базовим процесуальним засобом захисту прав боржника є подання заяви про його скасування до суду, який видав наказ.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Системний аналіз зазначеної норми та положень статей 169 і 272 ЦПК України свідчить про те, що законодавець пов`язує початок перебігу встановленого п`ятнадцятиденного процесуального строку не з моментом видачі судового наказу і не з моментом, коли особі стало суб`єктивно відомо про існування судового наказу, а виключно з датою фактичного вручення боржникові копії судового наказу разом із копією заяви стягувача та доданими до неї документами.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, на підставі частини 1 статті 126 ЦПК України. Водночас встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та забезпечення принципу юридичної визначеності як складової верховенства права. Суд поновлює встановлений законом строк за клопотанням сторони у разі його пропущення з поважних причин, якими визнаються обставини непереборного характеру, що об`єктивно перешкоджали своєчасному вчиненню дій і не залежали від волі особи (правовий висновок у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 204/2113/14, від 25.11.2020 у справі № 2-9436/2007).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлення процесуальних обмежень доступу до суду у зв`язку із пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, враховуючи конкретні обставини справи (правова позиція у справах «Белле проти Франції», «Мушта проти України», «Станьо проти Бельгії»). Суворе застосування строку без урахування обставин вручення судового рішення або якщо недотримання строків зумовлене діями чи бездіяльністю суду є непропорційним легітимній меті та порушує саму суть права на справедливий суд. Учасник справи повинен мати реальну практичну можливість захистити свої права, а надмірний формалізм суду першої інстанції за наявності доказів добросовісного виконання вимог закону є неприпустимим перешкоджанням доступу до правосуддя.

Суд першої інстанції під час постановлення ухвали від 18.03.2026 не врахував, що застосування частини 2 статті 171 ЦПК України можливе лише за умови беззаперечного встановлення дати вручення копії наказу боржникові на підставі поштового повідомлення, не дослідив матеріали справи на предмет наявності в них належних і допустимих доказів вручення ОСОБА_1 копії судового наказу від 17.06.2025 з доданими матеріалами, зокрема поштового повідомлення з відміткою про вручення або доказів доставлення до електронного кабінету.

За відсутності відомостей про дату офіційного вручення копії судового наказу разом із додатками висновок місцевого суду про пропуск боржником встановленого строку є передчасним і необґрунтованим.

Крім того, як убачається з матеріалів провадження, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08.12.2025 первинну заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 25.11.2025 було повернуто без розгляду на підставі частини 6 статті 170 ЦПК України у зв`язку з неналежним оформленням та несплатою судового збору, із роз`ясненням права повторного звернення до суду після усунення недоліків.

Боржник, діючи добросовісно, усунула вказані судом недоліки, сплатила встановлений судовий збір у розмірі 151,40 грн, виклала мотиви незгоди з вимогами стягувача та повторно звернулася до суду, направивши заяву поштовим зв`язком 31.12.2025. Відтак, висновок суду першої інстанції про пропуск строку без з`ясування обставин вручення копії судового наказу та ухвали про повернення первинної заяви без розгляду свідчить про прояв надмірного процесуального формалізму.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 та статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, допустив невідповідність висновків фактичним обставинам і порушив норми процесуального права, передчасно повернувши заяву ОСОБА_1 .

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Алієва Валерія Валерійовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2026 скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 17 червня 2025 року за вимогою Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення направити до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua