Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №756/5031/26 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 756/5031/26

апеляційне провадження № 22-ц/824/12413/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Тиха О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, відновлення становища, яке існувало, та заборону вчиняти певні дії,-

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, відновлення становища, яке існувало, та заборону вчиняти певні дії.

В обґрунтування позову вказує, що є власником квартири №32 , груп нежитлових приміщень №76, 77, орендарем нежитлових приміщень, мешканцем будинку та співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 заволодів, пошкодив та знищив спільне майно багатоквартирного будинку та здійснив інші неправомірні дії, які в тому числі привели до не можливості безтурботно користуватись в будинку квартирами і нежитловими приміщеннями, місцями загального користування, поставив під загрозу безпеку та життя мешканців будинку.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.04.2026 позовну заяву залишено без руху. У вказаній ухвалі суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання позовної заяви, зазначено про необхідність сплатити судовий збір у розмірі 6 656,00 грн. (1331,20 грн. х 5) за п`ять заявлених вимог немайнового характеру, а також судовий збір у розмірі 16 640,00 грн. за вимогу майнового характеру відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що відповідач пошкодив та знищив спільне майно багатоквартирного будинку, квартира №29 в будинку не існує, а є аварійним приміщенням про що зазначено у відповідному висновку експерта. Вказує, що сплатив за рахунок запозичених у ОСОБА_3 коштів судовий збір у розмірі 2662,40 та 5324,80 грн. та направив 20 квітня 2026 року квитанцію про сплату судового збору до суду разом із заявою про усунення недоліків за заявлену вимогу немайнового характеру, виходячи із ціни позову, яка складає 43 393,04 грн.

Зазначає, що ціна квадратного метри, яка була встановлена забудовником та підтверджена актом прийому передач об`єкта інвестування від 03 грудня 2008 року складає 12 762,22 грн. тобто ціна позову за витребування частини коридору складає 43 393,04 грн.

Щодо позовних вимог про витребування частини технічного поверху та частини даху будинку то ціну позову в цій частині не можливо встановити.

Вказує, що судом першої інстанції не розглянуто два клопотання апелянта, які були зазначені в заяві про усунення недоліків від 20 квітня 2026 року. У разі відмови у вищезазначених клопотаннях апелянта та/або наведення нових недоліків позовної заяви, які не визначені ухвалою від 01 квітня 2026 року, суд першої інстанції повинен був надати час апелянту для їх усунення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви відповідає з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позову у встановлений судом строк, які визначені в ухвалі суду від 01 квітня 2026 року.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказував, що, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6 656,00 грн. (1331,20 грн. х 5) за п`ять заявлених вимог немайнового характеру.

Крім того, враховуючи, що визначена позивачем ціна позову (43 393,04 грн.) вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного нерухомого майна на момент пред`явлення позову, суд вважав за необхідне попередньо визначити розмір судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16 640,00 грн.

Таким чином судом було визначено, що позивачу належить сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння у розмірі 16 640,00 грн.

На виконання вказаної ухвали суду позивачем 21.04.2026 року до суду подана заява про усунення недоліків.

Так, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що ним сплачений судовий збір у загальному розмірі 7 987,20 грн., з яких: 6 656,00 грн. - судовий збір за п`ять вимог немайнового характеру (квитанція № 8412-4412-5489-0718 від 17.04.2026) та 1 331,20 грн. - судовий збір за вимогу майнового характеру (квитанція № 8412-4412-9095-8629 від 17.04.2026), виходячи із ціни позову - 43 393,04 грн. При цьому, посилаючись на скрутне фінансове становище, позивач просить змінити попередньо визначений розмір судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16 640,00 гривень на мінімальний розмір ставки за подання позовної заяви в частині майнового характеру, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 гривень, або, у разі такої неможливості, відстрочити йому сплату частини попередньо визначеного розміру судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 15 308,80 грн.

Постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції зазначено, що з наданих квитанцій вбачається, що оплата судового збору за квитанціями № 8412-4412-5489-0718 від 17.04.2026 та № 8412-4412-9095-8629 від 17.04.2026 здійснена платником ОСОБА_3 з призначенням платежу в обох квитанціях: за позовною заявою до Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_3 Жодних документів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_1 в Оболонському районному суді м. Києва матеріали позовної заяви не містять. Надані позивачем на виконання ухвали суду від 01.04.2026 року копії квитанцій про сплату судового збору не містять посилань на те, що судовий збір сплачено саме за подання вказаної позовної заяви (справа № 756/5031/26). Відтак, відсутні підстави для зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України сплачених за вказаними квитанціями ОСОБА_3 сум судового збору саме за позовною заявою ОСОБА_1 , яка ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.04.2026 була залишена без руху.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без руху від 01.04.2026 суд звернув увагу позивача на те, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». За результатами проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Враховуючи, що визначена позивачем ціна позову (43 393,04 грн.) вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного нерухомого майна на момент пред`явлення позову, судом першої інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, попередньо визначено розмір судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16 640,00 грн. та зобов`язано позивача сплатити вказану суму судового збору. Крім того, в ухвалі суду від 01.04.2026 року вирішено питання про відстрочення позивачу сплати судового збору, у задоволенні такого клопотання відмовлено.

Проте, позивачем не сплачений судовий збір у попередньо визначеному судом розмірі, тобто ухвала суду про залишення позову без руху від 01.04.2026 року у цій частині також позивачем не виконана. Підстав для зміни попередньо визначеного судом розміру судового збору за вимоги майнового характеру на мінімальний - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд не вбачає, ставки судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру визначені Законом України «Про судовий збір» у відсотковому співвідношенні до ціни позову з зазначенням мінімальної та максимальної меж. Тож судом враховано, що ціна позову має відповідати дійсній вартості спірного майна на час розгляду справи, а не станом на грудень 2008 року, як зазначено позивачем у заяві про усунення недоліків, у якій останній навів розрахунок ціни позову виходячи з ціни квадратного метра, встановленої забудовником в акті прийому-передачі об`єкта інвестування від 03.12.2008 року.

Таким чином, позивачем недоліки, зазначені в ухвалі Оболонського районного суду м. Києві від 01.04.2026 року, не усунені, не надано доказів оплати судового збору у розмірах, визначених судом, у зв`язку з чим позовна заява відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України вважається неподаною і повертається позивачеві.

З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов законного й обґрунтованого висновку про не усунення недоліків позову у встановлений судом строк, що є підставою для повернення позову.

Окрім іншого апеляційний суд вказує, що право на звернення до суду не є абсолютним і реалізується у порядку, встановленому процесуальним законом. Вимога щодо сплати судового збору у належному розмірі та обов`язок усунути недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, є процесуальними умовами прийняття позовної заяви до розгляду. Невиконання таких вимог тягне передбачені законом процесуальні наслідки, зокрема визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу.

При цьому повернення позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з відповідним позовом після усунення обставин, що стали підставою для її повернення, зокрема після сплати судового збору в належному розмірі. Тому застосування судом першої інстанції передбачених законом процесуальних наслідків невиконання ухвали про залишення позову без руху не може розцінюватися як непропорційне обмеження доступу позивача до суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача із процесуальними наслідками невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, проте не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо належного доставлення такої ухвали до електронного кабінету позивача та невиконання її вимог у визначений строк.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: