Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №369/2647/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 369/2647/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/6603/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сочавського Андрія Зіновійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Янченка А.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103578806 від 01 грудня 2021 року у розмірі 22 125 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачка, уклавши 01 грудня 2021 року з ТОВ «Мілоан» в електронному вигляді договір про споживчий кредит № 103578806, право вимоги за яким 16 липня 2024 року згідно умов договору факторингу № 1607024 перейшло до позивача, та отримавши на свою банківську картку грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. на умовах повернення, строковості та платності, порушила свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості у загальному розмірі 22 125 грн, з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 16 125 грн. - заборгованість за відсотками; 1 000 грн. - заборгованість за комісією.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №103578806 від 01.12.2021 року в розмірі 22 125 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Сочавського А.З. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми ст. 526, 1046, 1050 ЦК України, оскільки, ймовірно у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за зазначеними у позові договором позичальнику.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ймовірно не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, який би був зазначений у договорах, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.

Також вказує на те, що наданий позивачем кредитний договір, договори факторингу, реєстр боржників, розрахунок заборгованості, є неналежними доказами, оскільки дані докази доводять перехід прав від первісного кредитора до позивача, однак жодним чином не підтверджують наявність прав вимоги в кредиторів.

Крім того зауважує, що розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення у справі, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду, а нарахування відсотків за користування кредитом поза межами погоджених сторонами строків суперечить вимогам закону.

Вказує, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання незаконного нарахування відсотків.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на законності рішення суду та на безпідставності доводів апеляційної скарги та просить рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування відзиву вказує на наступне.

Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення.

На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства і формує особистий кабінет клієнта. У момент введення коду на сайті товариства клієнт направляє товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором.

Після вводу даного коду договір вважається підписаним. Тобто, для укладання договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору.

Сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Зауважує, що інформація про ідентифікацію, реєстрацію та про відправлення/надходження на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору та додатків до нього знаходиться безпосередньо у ІТС Первісного кредитора, доступ до якої має первісний кредитор та апелянт, як власник особистого кабінету, в той час як ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має доступу до такої інформації, адже передача даної інформація не передбачена договорами факторингу.

Отже, з огляду на викладене, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між товариством та клієнтом, був укладений та підписаний.

Тобто, перерахування коштів на платіжну карту ОСОБА_1 за укладеним електронним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють перекази коштів у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компаній загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1035788061 в електронній формі у особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором S28497, що відображено на договорі.

Відповідно до кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачкою первісному кредитору з метою отримання кредиту.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 160724, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 103578806 на загальну суму 22 125 грн, з яких: з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 16 125 грн - заборгованість за відсотками; 1 000 грн - заборгованість за комісією.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позов обґрунтований та доведений.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором і ці обставини в апеляційній скарзі не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Нормою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд встановив, що 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заяву на кредит у якій зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону, відомості про освіту, місце роботи, суму кредиту та строк його повернення.

Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» зобов`язувалось надати відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн на строк 15 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2 125 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Додаток 1 до Договору про споживчий кредит від 01 грудня 2021 року № 103578806 - Графік платежів та Додаток 2 до Договору про споживчий кредит від 01 грудня 2021 року № 103578806 - Паспорт споживчого кредиту № 103578806 також містять електронний підпис позичальника.

На підтвердження перерахунку коштів за договором про споживчий кредит від 01 грудня 2021 року № 103578806 ТОВ «Мілоан» надало платіжне доручення від 01 грудня 2021 року № 35964834, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало 01 грудня 2021 року 5 000 грн на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 1035788069. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис.

Крім того, ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором від 01 грудня 2021 року № 103578806 за період з 01 грудня 2021 року до 16 липня 2024 року.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 160724, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає позивачу за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 103578806 на загальну суму 22 125 грн, з яких: з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 16 125 грн - заборгованість за відсотками; 1 000 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, на підтвердження законності позовних вимог позивачем надано копію договору про споживчий кредит від 01 грудня 2021 року № 103578806, графік платежів, як додаток до договору.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження перерахунку коштів за Договором про споживчий кредит від 01 грудня 2021 року № 103578806 ТОВ «Мілоан» надало платіжне доручення від 01 грудня 2021 року № 35964834, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 5 000 грн. на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 103578806. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення 01 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №103578806 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, виготовленого ТОВ «Мілоан», також вбачається, що на підставі укладеного договору відповідачка 01 грудня 2021 року отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. в безготівковій формі на банківську картку та за нею рахується заборгованість у загальному розмірі 22 125 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 16 125,00 грн. - заборгованість за відсотками; 1 000 грн. - заборгованість за комісією.

У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ЄСПЛ наголосив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 523/4865/18).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 381/1647/21 зазначено, що: «кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідач не спростував, не надав власного розрахунку, а також доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та від 30 жовтня 2019 року в справі № 361/2385/18-ц.

При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами, в тому числі платіжним дорученням на переказ кредитних коштів, свідчить про отримання відповідачкою кредиту.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» є фінансовою, а не банківською установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування рахунків фізичних осіб і не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальника.

Тому зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», платіжне доручення на переказ коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку з номером, який відповідач зазначила у кредитному договорі та анкеті-заявці.

Водночас ТОВ «Мілоан» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника у банку, який вказується самим позичальником.

Тобто позичальнику окремий рахунок у кредитодавця не відкривався, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні як такі.

ОСОБА_1 не було спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

У даній справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку за номером, який відповідачка зазначила у кредитному договорі, а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «Мілоан» і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір відсотків за договором, а також комісії за надання кредиту.

Наданий позивачем розрахунок є належним доказом наявної заборгованості відповідачки за простроченим тілом кредиту та процентами, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом у загальному розмірі 22 125 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача непогашеної заборгованості за кредитним договором № 103578806 від 01 грудня 2021 року у розмірі 22 125 грн, врахувавши, що вказана сума боргу по кредиту належним чином обґрунтована і підтверджена у розрахунку, який узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. При цьому, відповідачка не надала доказів на спростування факту отримання кредитних коштів та відсутність заборгованості по кредиту.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сочавського Андрія Зіновійовича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий:

Судді: