Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №366/3464/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 366/3464/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/7274/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - адвоката Гурського Германа Юрійовича на рішення Іванківського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Слободян Н.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 лютого 2022 року ТОВ «Кошельок» та відповідач уклали за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/) договір № 3538705211-611134 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 5 500,00 грн; початковий строк кредитування 21 днів; відсоткова ставка - 1,85% на добу за початковий строк кредитування; сума кредиту та нараховані відсотки за початковий строк користування позикою, на 21 день, становить 7 636,75 грн (5 500,00 грн тіло кредиту + 2 136,75 грн відсотки за користування позикою за перші 21 день).

Кредитодавець взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок відповідача.

В подальшому на підставі п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 02.03.2022 по 30.05.2022, за ставкою 2,2% на добу.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою на час пред`явлення позову становить 18 526,75 грн (5 500,00 грн тіло кредиту + 2 136,75 грн відсотки за початковий строк користування позикою + 10 890 грн відсотки за продовжений строк користування позикою).

З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18 526,75 грн.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року позов ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» 7 636,75 грн заборгованості за кредитним договором №3538705211-611134 від 09.02.2022, з них: 5 500 грн - тіло кредиту, 2 136,75 - нараховані відсотки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 998,51 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ТОВ «Кошельок» - Гурський Г.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» загальну суму заборгованості в розмірі 18 526,75 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин справи.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 3.6. Кредитного договору № 3538705211-611134 від 09.02.2022 року сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах визначених п.3.6., п. 3.7. та п. 3.8.).

Вказує на те, що згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 02.03.2022 року до 30.05.2022 року, за ставкою 2,2% на добу.

Вважає, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 18 526,75 грн. (5 500,00 грн. тіло кредиту + 2136,75 грн. відсотки за лояльний строк користування позикою + 10 890 грн. відсотки за продовжений строк користування позикою)

Тобто, згідно п. 3.6., 3.7., п. 3.7. Кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 120 календарних днів (до 25.02.2022 року), що було здійснено ТОВ «Кошельок».

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.02.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3538705211-611134про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 500 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору) /а.с.9 зворот-15/.

Пунктом 1.4.2. Договору визначено, що проценти за користування кредитом складають 2136,75 грн., які нараховуються за ставкою 1,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.4.3. Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 2.1. Договору кредит надається строком на 21 добу (Лояльний період).

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відповідно до Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до Договору від 09.02.2022 № 3538705211-611134про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, визначено дату видачі кредиту - 09.02.2022, дату повернення кредиту - 01.03.2022, реальну річну процентну ставку 675,25%%, загальну вартість кредиту 7 636,75 грн. /а.с.14 зворот/.

Окрім того, сторонами погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту до Договору від 09.02.2022 № 3538705211-611134, у якому також зазначені істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту -5 500 грн; строк кредитування - 21 доба (з можливістю продовження); мета - на споживчі цілі; дисконтна процентна ставка - 1,85%; процентна ставка в день - 2,20%, річна дисконтна відсоткова ставка - 675,25%, базова процентна ставка в день - 2,2%, річна відсоткова ставка - 803%, орієнтовна загальна вартість кредиту -7 636,75 грн (що цілком узгоджується з графіком платежів) /а.с.8-9/.

На підтвердження перерахування грошових коштів у сумі кредиту за Договором № 3538705211-611134 від 09.02.2022 до позовної заяви додано довідку від 13.10.2025 №43840/80, видану АТ «Таскомбанк», з якої вбачається перерахування 09.02.2022 о 16:47:30 відповідачу суми в розмірі 5 500,00 грн, на номер банківської картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , код авторизації 548921 /а.с.20/.

Факт перерахування відповідачу грошових коштів у сумі кредиту також підтверджується повідомленням, виданою ТОВ «ТАС ЛІНК», відповідно до якої, через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було здійснено успішне зарахування грошових коштів на карту клієнта, номер транзакції 3с12555с-346f-4с13-b644-6203d401b086. Дата та час здійснення операції 09-02-2022 16:47:33. Сума операції 5 500,00 грн. Призначення переказу: «Видача кредитних коштів, Договор займа № 3538705211-611134 /а.с.21/.

25.11.2025 до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 03.11.2025 письмові докази, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Крім цього, відповідно до виписки по рахунку за період з 08.02.2022 по 10.02.2022, на рахунок відповідача поступили грошові кошти у сумі 5500,00 грн /а.с.63-67/.

Відтак, з досліджених судом доказів вбачається, що реквізити платіжної картки, емітованої на ім`я ОСОБА_1 збігаються із тими, які зазначено позичальником (відповідачем) при укладенні Договору від 09.02.2022 № 3538705211-611134.

Відповідач своїх зобов`язань за Договором від 3538705211-611134 від 09.02.2022 належним чином не виконав, тому, згідно наданого позивачем детального розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18 526,75 грн, яка складається з: 5500,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 13 026,75 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою /а.с.16-17/.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачем відсотків у період з 02.03.2022 по 30.05.2022 року є безпідставними, так як здійснені поза межами строку кредитування, передбаченого договором, оскільки кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом з 09.02.2022 по 01.03.2022 включно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Кошельок» має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитом, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договором.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими протягом продовженого строку користування кредитом.

Так, п. 2.1. договору сторони передбачили початковий строк кредитування тривалістю 21 днів. Водночас, п. 3.6. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового користування кредитом є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Отже, на підставі вказаного пункту відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 02 березня 2022 року до 30 травня 2022 року. За таких обставин, нарахування відсотків за продовжений строк користування кредитними коштами, на думку апеляційного суду, є правомірним.

Колегія суддів зазначає, що умови договору є чіткими і зрозумілими та не допускають подвійного трактування. Відповідач під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлював, тобто в повній мірі погодився з умовами договору, викладеними в ньому.

Розмір процентів за продовжений строк користування кредитними коштами у сумі 10 890 грн нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості сторона відповідача не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що позивачем доведено суму заборгованості, заявлену у позовній заяві та така підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Кошельок».

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, не врахував умови кредитного договору щодо продовження строку користування кредитними коштами, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими протягом продовженого строку користування кредитом, оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кошельок» задовольнити.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вказані витрати на загальну суму 6 056 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, представник ТОВ «Кошельок» у апеляційній скарзі просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн надану в суді першої інстанції та 4 000 грн витрати на професійну допомогу за подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, укладеного між АБ «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок», із відповідним додатком від 18 серпня 2025 року.

З додатку до договору, вбачається, що ТОВ «Кошельок» доручає АБ «Герман Гурський та партнери» надати правову допомогу: ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судової практики - 2 000,00 грн (1 година); підготовка апеляційної скарги 2 000,00 грн (2 години); формування додатків (доказів) до апеляційної скарги (для суду та відповідачці) 2 000,00 грн (1 година); відправка апеляційної скарги стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 2 000,00 грн (1 година). Загальна сума 10 000,00 грн.

Отже, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач Дурицький М.С. 08 вересня 2025 року отримав поштову кореспонденцію, яка направлялась Київським апеляційним судом, в якій містилась копія апеляційної скарги, проте будь яких заперечень з приводу розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не заявляла.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кошельок».

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - Гурського Германа Юрійовича задовольнити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 500 грн. заборгованість за тілом кредиту та 13 026,75 грн. заборгованість за відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831) витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2 422,40 грн., за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн., та апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: