Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №367/3032/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 367/3032/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/6958/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - адвоката Вовчука Миколи Васильовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №69439911/140917 від 12 грудня 2018 року в загальному розмірі 64 498,11 грн. 79 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 12 грудня 2018 року між Акціонерним товариством Державний ощадний банк України, в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_1 на підставі Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №69439811/140917 та Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Блок № 6) укладено кредитний договір, за умовами якого Банк 13.12.2018 згідно висновку - рішення погодження надання (встановлення) кредиту за №АА211369396/131218 відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 і встановив кредитний ліміт у розмірі 48 000,00 грн зі сплатою 38% річних.

В подальшому, 26.09.2021 року згідно висновку - авторішення щодо погодження і надання (встановлення) кредиту АТ «Ощадбанк» за № 3000237517/071021 відповідачу за цільовим призначенням «кредитування на споживчі потреби» за номером рахунку НОМЕР_2 встановлено ліміт (відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 75 000,00 грн. Процентна ставка визначена 38% річних.

Банк взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором №69439811/140917 від 12 грудня 20218 року виконав повністю, надав позичальникові кредит у визначеному договором розмірі.

Однак відповідач своїх зобов`язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 15 липня 2024 року ОСОБА_1 має перед АТ Ощадбанк заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 64 498 грн. 11 коп., з яких: 56 402 грн. 75 коп. - сума основної заборгованості (кредиту), 7 685,66 грн. 40 коп. - заборгованість по сплаті процентів за користуванням кредитом, 400 грн. 54 коп. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу, 09 грн. 14 коп. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та 0 грн 02 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - адвокат Вовчук М.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставини справи, судом неправильно застосування норм норми матеріального права.

Вказує, що суд залишив поза увагою, обставини наведені у відповіді Національного банку України, крім того, відповідь на відзив та додатки до нього не містять інформації, що відповідач звертався до мобільного оператора з метою з'ясування можливої заміни/видачі дубліката сім карти з абонентським номером, свого мобільного телефону (фінансовий номер відповідача).

Крім того, відповідачем, не надано до суду результати розгляду її звернення до правоохоронних органів. Відкритим залишається питання встановлення або відсутність дійсного факту злочину, осіб, причетних до зловмисного діяння та інше.

Враховуючи викладене, наголошують, що сама лише наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості про вчинення злочину стосовно відповідача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання умов та правил надання банківських послуг відповідача у випадку настання певних обставин, передбачених ними.

Судом належним чином не досліджено обставину компрометацію картки, а також інші обставини, які мають суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття законного рішення.

Крім того, не приймаючи до уваги твердження банку про компроментацію клієнтом своїх даних, суд не надав належної оцінки наступним доводам позивача:

щодо твердження відповідача відносно відсутності з її сторони доручення/дозволу на здійснення транзакції 13.01.2023 року;

щодо твердження відповідача, що вона номер картки не губила, пін-код та будь-яку інформацію щодо своєї картки та власного рахунку нікому не повідомляла.

Вказує, що в телефонній розмові з контакт-центром АТ «Ощадбанк» яка відбулась 13.01.2023 року ОСОБА_1 повідомила оператора, що орієнтовно місяць тому до неї телефонували треті особи та вона надала їм свої анкетні данні, номер картки та термін дії. Після зазначеного дзвінка, від невстановлених осіб, клієнт до АТ «Ощадбанк» не зверталась. Аудіофайл з записом розмови між оператором АТ «Ощадбанк» та відповідачкою надавався позивачем до суду першої інстанції разом з відповіддю на відзив.

Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодних доводів відносно висновку про наявність в діях банку порушень вимог чинного законодавства при здійсненні спірних операцій.

Від відповідачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на законності рішення першої інстанції та на необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Зазначає, що при розгляді справи позивачем не надано до матеріалів справи доказів, і судом першої інстанції не здобуто доказів того, що відповідач повідомила чи іншим способом розголосила індивідуальну облікову інформацію та/ або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Посилання АТ «Ощадбанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Банк не довів того, що відповідачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. До того ж, встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Крім того, судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є слабкою стороною у таких цивільних відносинах, відтак правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Посилання представника позивача на те, що спірні операції відповідачем вчинено за допомогою авторизації операцій з допомогою фінансового номеру телефону та введення отп-паролю, направленого за допомогою системи інтернет банкінгу, без розголошення яких інша особа, не маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до додатку Ощад24/7, ні зняти чи переказати кошти з рахунку клієнта, тобто позивачем порушено п. 9.15 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, то вважаємо, що такі доводи не заслуговують на увагу.

Таким чином користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За недоведеності обставин, які безспірно означають те, що користувач власними діями чи бездіяльністю сприяв втраті незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно вважати відсутньою вину користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.

Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення слід тлумачити переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.

Судом вказав, що банк належними та допустимими доказами не підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивачки було здійснено без використання платіжної карти; банк не довів, що перекази коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося за її розпорядженням. Виявивши безпідставні перекази коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 12 грудня 2018 року між Акціонерним товариством Державний ощадний банк України, в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_1 (далі Клієнт або Позичальник) на підставі Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №69439811/140917 та Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Блок № 6) укладено кредитний договір, за умовами якого Банк 13.12.2018 згідно висновку - рішення погодження надання (встановлення) кредиту за №АА211369396/131218 відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 і встановив кредитний ліміт у розмірі 48 000,00 грн зі сплатою 38% річних.

В подальшому, 26.09.2021 року згідно висновку - авторішення щодо погодження і надання (встановлення) кредиту АТ «Ощадбанк» за № 3000237517/071021 відповідачу за цільовим призначенням «кредитування на споживчі потреби» за номером рахунку НОМЕР_2 встановлено ліміт (відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 75 000,00 грн. Процентна ставка визначена 38% річних.

Банк взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором №69439811/140917 від 12 грудня 20218 року виконав повністю, надав Позичальникові кредит у визначеному договором розмірі. Однак відповідач своїх зобов`язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 15 липня 2024 року ОСОБА_1 має перед АТ Ощадбанк заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 64 498 грн. 11 коп., з яких: 56 402 грн. 75 коп. сума основної заборгованості (кредиту), 7 685,66 грн. 40 коп. заборгованість по сплаті процентів за користуванням кредитом, 400 грн 54 коп. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу, 09 грн 14 коп. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та 0 грн 02 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Як зазначає відповідачка, 13 січня 20323 року без її відома та попереднього повідомленні через відповідні коди від банку спочатку о 20:18 год. та о 20:34 год. зі зняттям комісії в розмірі 40,00 грн було розблоковано її кредитну картку № НОМЕР_3 , після чого з вказаної кредитної картки невідомими їй особами та способом було переказано о 20:36 год - 4000,00 грн та 15 000,00 грн, а 20:40 год. - 5000,00 грн, о 20:45 год. -15 000,00 грн та о 20:45 год. 20 000,00 грн, а також утримано комісію банку.

І тільки після списання відповідних коштів їй на телефон почали надходити смс - повідомлення від банку про відповідні перекази.

Починаючи з 20:41 год. ОСОБА_1 телефонувала на гарячу лінію банку з метою повідомлення про вчинення шахрайських дій блокування кредитної карти № НОМЕР_3 , з якої без її на те згоди списувались кошти, однак не дочекавшись відповіді о 20:45 год. вона зайшла в особистий кабінет та заблокувала свої картки, однак кошти все рівно знімали. Після чого нею повторно здійснено виклик на гарчу лінію банку та просила заблокувати картки і припинити операції щодо перерахунку коштів по ним, однак їй було повідомлено, що операції не можуть бути припинені. Картки було заблоковано оператором тільки після списання з них суми у розмірі 61 202,75 грн.

16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернутися до ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області з заявою щодо несанкціонованого списання з її рахунків № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 грошей на загальну суму 61 202,75 грн.

Відповідну заяву було прийнято та зареєстровано (номер кримінального провадження 12023116040000069).

На звернення ОСОБА_1 . Національний банк України надав відповідь, що за результатами перевірки викладених нею обставин з`ясовано, що з використанням реквізитів платіжних карток банку, випущених на її ім`я та мобільного додатку «мобільний Ощад» (MOBILE BANKING), 13 січня 2023 року відбулись успішні операції переказу коштів, участь в яких ви заперечуєте. Банк повідомив, що операції здійсненні по її карткам 13 січня 2023 року коректно, з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку № НОМЕР_6 , випущеної на її ім`я, з введенням ПІН -коду до неї ( введено 13.01.2023 о 20:17:38).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з ч.1 ст.1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно з ч.3 ст.1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п.14.12,14.16 ст.14 Закону №2346-III користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до п.14.17 ст.14 цього ж Закону Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень скарг громадян.

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені п.37.2 ст.37 цього Закону (на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу)

Відповідно до п.32.1, 32.3 ст.32 Закону №2346-III Банки несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п.22.6 ст.22 цього Закону.

Зокрема, відповідно до п.22.6 обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Згідно з п.32.3.2 ст.32 Закону №2346-III, у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до п.39.1 ст.39 Закону №2346-III суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Правила платіжних систем мають передбачати відповідальність за порушення цих вимог з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до п.1,5,6-9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже за умови коли електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача - лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц (провадження № 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц (провадження № 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц (провадження № 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/245/18-ц (провадження № 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц (провадження № 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).

Перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта Банку визначений ст.1071 ЦК України. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Види та форми розпорядження на списання грошових коштів (розрахункових документів) міститься в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №221.

Розрахункові документи можуть подаватися як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів з використанням системи дистанційного обслуговування.

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Клієнт не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відтак відповідачем , у розумінні абзацу другого пунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не доведено здійснення Банком неналежного чи помилкового переказу, що кошти переказано неналежному отримувачу без законних підстав. Відповідачем не доведено належними й допустимими доказами того, що вона як користувач не замовляла і не оформляла здійснення платіжних операцій за відкритими їй банківськими рахунками; не довела порушення Банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, що банком порушено правила розрахункових операцій; не довела тієї обставини, що Банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції, чи вчинено їх без розпорядження та без волевиявлення позивачки.

Вказані обставини в сукупності свідчать про недоведеність наявного порушення прав відповідача з боку позивача ПАТ «Ощадбанк» при здійсненні 13.01.2023 року платіжних операції і, відповідно, відсутність підстав вважати дії банку протиправними.

Апеляційний суд вважає, що відповідачка не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження правомірності дій позивача, а наявність кримінального провадження не підтверджує неправомірність дій банку.

12.12.2018 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір у вигляді Заяви про приєднання №69439811/140917 (надалі - Заява про приєднання) до Договору комплексного банківського обслуговування""фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (надалі - Договір ДКБО).

Слід зазначити, «що заява про приєднання складається з декількох Блоків (частин), зокрема Блок 1 «Інформація про Банк», Блок 2 « Інформація про клієнта», Блок 2а «Додаткова інформація (заповнюється тільки для примірнику Банку), Блок 3 «Умови про приєднання до договору», Блок Відкриття вкладного рахунку», Блок 5 «Заяви та запевнення клієнта», Блок 6 «Умови кредитування».

Блок 6 Заяви на приєднання, є одночасно Заявою на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту).

Згідно п.3.1. Блоку 3 Заяви про приєднання - шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору ДКБО, клієнт беззастережно приєднується до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет сторінці Банку www.oschadbank.ua та укладає з Банком договір складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.

Згідно п.3.2. Блоку 3 Заяви про приєднання відповідно до умов договору банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі - Картка) за дебетово-кредитною схемою.

За умовами п. 3.4. Блоку 3 Заяви про приєднання -банк, на підставі наданих Клієнтом, відповідно до вимог чинного законодавства У країни документів, відкриває Клієнту картковий рахунок за тарифним пакетом «Мій комфорт».

Згідно п.п. 3.4.1. Блоку 3 заяви про приєднання - Клієнту відкривається поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях України (далі - Рахунок) на умовах тарифного пакету «Мій комфорт»».

Тарифи за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку (далі - Тарифи).

Відповідно до п.п. 3.4.2 Блоку 3 Заяви про приєднання, Банк надає клієнту платіжну картку та ПІН конверт до неї.

Разом з заявою про приєднання між банком та відповідачем укладено заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), яка, як зазначалось вище, є Блоком № 6 заяви на приєднання, тобто її складовою частиною.

В заяві на встановлення кредиту клієнт просив банк надати кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії на його картковий рахунок № НОМЕР_1 (п. 6.2. Блоку 6 Заяви на приєднання.).

Банк встановив наступні максимальні параметри кредитування (п. 6.3 Блоку 6 Заяви на приєднання,): Бажаний розмір Кредиту 59 000,00 грн. Максимальний розмір Кредиту 250 000,00 грн. Строк кредитування 60 міс. з можливим подовженням на той самий строк.

Згідно пункту 6.6 Блоку 6 Заяви на приєднання, процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає: 38.00 процентів річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду (п.6.6.1). Комісійна винагорода - 0% (п.п. 6.6.2); 0,001 (нуль цілих одна тисячна) процентів річних за користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду у випадках безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування Кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору (п.6.6.3).

Пунктом 6.7 Блоку 6 Заяви на приєднання, встановлено, що клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту.

Згідно п. 6.10. Заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії - всі інші умови Кредитного договору містяться в Договорі ДКБО.

13.12.2018 року згідно Висновку-рішення погодження надання (встановлення) кредиту AT «Ощадбанк» за №АА211369396/131218 відповідачці за цільовим призначенням «кредитування на споживчі потреби» за номером рахунку НОМЕР_1 встановлено суму ліміту (відновлювальної кредитної лінії)/кредиту у розмірі 48 000,00 грн. Процентна ставка визначена у розмірі 38 % річних.

В подальшому, 26 вересня 2021 року згідно Висновку-авторішення щодо погодження надання (встановлення) кредиту AT «Ощадбанк» за №3000237517/071021 позивачу за цільовим призначенням «кредитування на споживчі потреби» за номером рахунку НОМЕР_2 встановлено суму ліміту (відновлювальну кредитну лінію) у розмірі 75 000,00 грн. Процентна ставка визначена у розмірі 38 % річних.

В свою чергу, Умовами п. 6.1. розділу VI Договору ДКБО, в редакції, яка діяла станом на дату підписання заяви на приєднання, передбачено, що послуги, які надаються Банком згідно з пп. 1 п. 3.2 розділу III цього Договору, оплачуються Клієнтом згідно з Тарифами, чинними на момент здійснення відповідної операції, отримання Послуги, якщо інше не передбачено умовами Договору.

Розміри плати за Послуги, які надаються Банком згідно з пп. З п. 3.2 розділу ПІ цього Договору, проценти тощо визначаються в Заяві на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) та інших документах, які є невід`ємними частинами Кредитного договору.

Клієнт зобов`язаний відшкодовувати Банку витрати (включаючи витрати на оплату послуг третіх осіб, витрати, пов`язані із з`ясуванням реквізитів, тощо), понесені Банком у зв`язку із наданням Послуг за Договором.

Відповідно до п. 1.1 розділу XXII Договору ДКБО умови кредитування визначаються виходячи зі стандарту/програми/паспорту/умов того чи іншого банківського продукту та встановлюються для кожного Клієнта окремо залежно від його фінансового стану платоспроможності. Кредит може бути наданий Банком Клієнту - резиденту України, що приєднався до цього Договору, в національній валюті України за результатами проведення аналізу, відповідно до встановлених в Банку процедур. Цільове призначення Кредиту/мета отримання кредиту - на споживчі потреби. Цільове призначення Кредиту є в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» з метою отримання Кредиту. Кредит надається без умови отримання забезпечення.

Пунктом 1.2. розділу XXII Договору ДКБО встановлено, що для отримання Кредиту Клієнт особисто надає Банку Заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), оформлену за встановленою Банком формою та підписану Клієнтом, і документи згідно з визначеним Банком переліком.

У випадку зміни інформації, наданої Клієнтом з метою отримання Кредиту, Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк та оновити таку інформацію.

Цей Договір, в тому числі Заява на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) та інші документи, які є їх невід`ємними частинами є Кредитним договором, укладеним між Банком та Клієнтом.

Пунктом 1.7 розділу XXII Договору ДКБО визначено, що датою укладення кредитного договору є дата підписання Заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) уповноваженим представником (працівником) Банку; датою надання Кредиту (частин Кредиту) є дата використання Клієнтом Кредиту (кредитних коштів).

Кредитний договір діє до повного виконання Клієнтом всіх грошових зобов`язань за Кредитним договором. Перебіг строку кредитування починається з дати надання Банком Клієн Кредиту / встановлення ліміту кредитування.

Пунктом 1.14. розділу XXII Договору ДКБО встановлено обов`язки Клієнта, до яких включено, зокрема використати Кредит за цільовим призначенням і своєчасно та в повному обсязі повернути суму Кредиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені Кредитним договором, при зміні розміру доходів, а також настанні інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за Кредитом, впродовж 5 (п`яти) Банківських днів з дня настання таких змін повідомляти про це Банк;

Пунктом 1.16 розділу XXII Договору ДКБО встановлено, що за користування Кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку проценти в порядку та розмірах, визначених в Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) та в Додатку № 1 до Договору, - в разі зміни умов кредитування згідно пункту 11.1.3. Розділу XX Договору. У випадку, передбаченому в Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), Клієнт зобов`язаний щомісячно (у терміни, передбачені для сплати процентів) здійснювати часткове повернення Кредиту шляхом сплати суми обов`язкового щомісячного платежу, якщо це вимагається умовами надання Кредиту.

Щодо порядку нарахування процентів, то п. 1.17 розділу XXII Договору ДКБО встановлено, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактично отриману Клієнтом суму Кредиту та за строк фактичного користування ним, починаючи з першого дня отримання Кредиту включно, та до дня фактичного повернення Кредиту (його частини), за виключенням випадків, передбачених Кредитним договором.

При нарахуванні процентів, день отримання Клієнтом Кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування Кредитом, а день повернення Кредиту (його частини) розрахунку процентів не включається. Обов`язковий щомісячний платіж розраховується від факту отриманої Клієнтом суми Кредиту (його частини), повернення якої не прострочено Клієнтом, станом на 25 число кожного місяця (п. 1.18).

Пунктом 1.24 розділу XXII Договору встановлено що за невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання Клієнтом зобов`язання перед Банком у розмірі та в строки, передбачені Кредитним договором, Банк має право нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, але не більше 15% від суми простроченого платежу.

Сукупний розмір неустойки (пені, штрафу) не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної Позичальником за Кредитним договором.

Пунктом 1.27 розділу XXII Договору ДКБО встановлено, будь-яке невиконання Клієнтом умов Договору породжує у Банка право достроково відкликати Кредит, а у Клієнта створює обов`язок достроково погасити заборгованість за Кредитом в повному обсязі та сплатити всі інші платежі, передбачені Договором.

Банк має право вимагати від Клієнта дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за Договором, строк сплати яких не настав, та застосувати процедуру звернення стягнення на майно Клієнта згідно із Законодавством (в т.ч. звернути стягнення на грошові кошти, що розміщені на будь-якому рахунку Клієнта), у випадку невиконання або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань щодо вчасного повернення Кредиту (в тому числі сплати суми обов`язкового щомісячного платежу), сплати процентів за користування ним та інших платежів, (п. 1.28).

Пунктом 1.32 розділу XXII Договору ДКБО визначено, що строк повернення Кредиту є таким, що настав, і Клієнт зобов`язаний погасити заборгованість за Кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня після настання будь-якого із наступних випадків (обставин): закінчення строку дії Платіжної картки та не продовження її дії на новий строк, звільнення з Організації, з якою Банком укладено Договір зарплатного проекту (для тарифного пакету «Зарплатний»), - в разі якщо згідно п. 11.1.3. Розділу XX Договору Клієнт в день звільнення звернувся до Установи Банку з метою закриття рахунку, за яким встановлено Кредит, відмови Клієнта від отримання заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, шляхом їх зарахування на Рахунок (для тарифного пакету «Зарплатний»), відмови від пропозиції Банку, що пов`язана зі зміною процентної ставки за користування Кредитом, ініціювання Клієнтом розірвання цього Договору, прострочення виконання зобов`язань Клієнта за цим Договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за Кредитом та/або процентами та/або комісіями) за Кредитним договором на строк понад 58 (п`ятдесят вісім) календарних днів.

Пунктом 1.33 розділу XXII Договору ДКБО встановлено, що Клієнт зобов`язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по Картковому рахунку та сплачувати за Кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по Картковому рахунку не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, наступного за звітним.

У разі виникнення простроченої заборгованості за Картковим рахунком та Кредитом, її непогашення у строки, визначені Договором, Клієнт гарантує повернення сум такої заборгованості Банку всіма належними йому коштами, майном, майновими правами, тощо. (п. 1.34).

Пунктом 9.1 розділу IX Договору ДКБО встановлено, що за невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання перед Банком у розмірі та в строки, передбачені Договором, Банк має право нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати пеню за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, якщо інше не передбачено Договором.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі. Проте, відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів.

Відповідач не заперечую факт укладення договору комплексного банківського обслуговування та користування коштами.

У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України, зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від

відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитор-

зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Відносно правової природи стягнення трьох процентів річних згідно частини другої статті 625 ЦК слід зазначити, що вказана норма застосовується як наслідок неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання та не застосовується при стягненні процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, які визначені положеннями статей 536, 1048, 1056-1 ЦК.

Таким чином, правомірне та неправомірне користування грошовими коштами позичальником, а відтак стягнення процентів за правомірне (статті 536, 1048, 1056-1 ЦК) та неправомірне (стаття 625 ЦК) користування - не є тотожними поняттями і регулюються різними нормами ЦК.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року за наслідком розгляду справи № 910/10156/17 сформулювала висновок, яким розмежувала наслідки правомірного та неправомірного користування чужими грошовими коштами: "Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, частиною- першою статті 1048 ЦК. Разом із тим, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.".» Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитедавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З 01.03.2020 року та впродовж дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), неустойка (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) позичальником зобов`язань за таким договором не нараховувались, відповідно до вимог пункту 15 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та Пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"

З 24.02.2022 року та впродовж дії воєнного стану, введеного Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 р., інфляційні втрати та 3 % річних, не нараховувались, відповідно до вимог пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та пункту 61 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідно до умов Договору та в силу приписів Закону, позивач має право стягнути з відповідача всю суму заборгованості за Договором по кредиту, процентах та пені в судовому поряд.

Розмір заборгованості відповідача перед Банком за договором становить 64 498,11 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 56 402,75 грн; проценти за користування кредитом -7 685,66 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 0,02 грн. сума інфляційних втрат на суму простроченого кредиту нарахованих за червень 2021 - по лютий 2022 року - 400,54 грн. сума інфляційних втрат на суму нарахованих та несплачених процентів нарахованих за червень 2021 - по лютий 2022 року - 9,14 грн.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог як обгрунтованих.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 7 570 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - адвоката Вовчука Миколи Васильовича - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 64 498,11 грн., судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 7 570 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: