Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №760/15416/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/15416/26 Головуючий у І інстанції Агафонова С.А.

Провадження № 33/824/4044/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Аврамчука Олега Миколайовича на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції, зокрема, встановлено ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_2 2020 року народження, що виразилось у тому, що 25 квітня 2026 року близько 17 год. 00 хв. остання за місцем проживання, а саме АДРЕСА_1 , проковтнула 17 шт. магнітних кульок та була госпіталізована до лікарні. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Аврамчук О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що обставини, описані в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД № 885517 від 07 травня 2026 року, не в повній мірі відображають ситуацію, яка склалася.

Вказує, що матеріали справи не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. З дитиною неодноразово проводилися бесіди з приводу гігієни та шкідливих наслідків вживання сторонніх предметів, тобто профілактична робота з дитиною велася на постійній основі. Разом з тим, об`єктивно неможливо забезпечити безперервний контроль за кожною дією дитини, оскільки одночасно існує необхідність задовольняти інші її потреби - чисту білизну, харчування, належні побутові умови, а також біологічні потреби самих батьків (сон, особиста гігієна, приймання їжі), які так само потребують регулярного забезпечення.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Аврамчук О.М. звертає увагу на те, що коли трапилась подія, внаслідок якої ОСОБА_3 потрапила до лікарні, саме миттєве реагування матері - ОСОБА_1 стало проявом належного виконання батьківських обов`язків, а не ухилення від них.

Своєчасність цього реагування підтверджується й офіційною публікацією КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1», присвяченою операції з вилучення магнітів: лікар-хірург, який проводив втручання, зазначив, що несвоєчасне втручання могло призвести до перфорації кишківника, перитоніту та інших небезпечних ускладнень, тоді як за результатами операції жодного з цих ускладнень не виявлено, оскільки «дитина отримала допомогу вчасно, і це дозволило уникнути значно тяжчих наслідків».

Наведене підтверджує, що саме завдяки вчасному виявленню проблеми та негайному реагуванню матері вдалося уникнути тяжких наслідків для дитини, що додатково свідчить про належне виконання нею батьківських обов`язків. Протягом усіх 10 днів перебування дитини в лікарні ОСОБА_1 цілодобово перебувала поруч з нею, що також підтверджує відповідальне ставлення до виховання дитини.

Зазначені обставини свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, захисник ОСОБА_1 - адвокат Аврамчук О.М. вважає, що в діях його підзахисної відсутній склад адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Аврамчук О.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.

ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд справи в суді апеляційної інстанції через засоби поштового зв`язку, однак в судове засідання не з`явилась.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об`єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Вирішальне значення має встановлення саме бездіяльності або систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №885517 від 07 травня 2026 року, ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_2 2020 року народження, що виразилось у тому, що 25 квітня 2026 року близько 17 год. 00 хв. остання, за місцем проживання, а саме АДРЕСА_1 , проковтнула 17 шт. магнітних кульок та була госпіталізована до лікарні. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання малолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала.

Сама лише констатація у протоколі факту наявності події, після якої донька потрапила до лікарні не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей.

Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, та виховання доньки ОСОБА_2 2020 року народження, які саме заходи контролю чи виховання нею не було вжито, та який причинний зв`язок існує між її діями (бездіяльністю) та подією, що сталася з дитиною.

Апеляційним судом враховується, що відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Також апеляційний суд, зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі

Крім того, з матеріалів справи, пояснень ОСОБА_1 та доданих медичних відомостей вбачається, що після виявлення незвичної поведінки дитини її мати негайно викликала швидку медичну допомогу, що дозволило уникнути тяжких наслідків для здоров`я дитини, а також перебувала з дитиною цілодобово протягом усього періоду лікування.

Вказані вище дії свідчать про добросовісне ставлення ОСОБА_1 до виконання батьківських обов`язків, а не про ухилення від них.

Також судом першої інстанції не взято до уваги те, що невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей мають носити систематичний та триваючий характер. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 неналежно займається вихованням своєї сина доньки.

Отже, суд першої інстанції не в повній мірі перевірив дотримання вимог ст. 256 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема, в чому саме полягає ухилення особи від виконання обов`язків щодо виховання дитини та яким чином було здійснено відповідне ухилення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, визнав її вину доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи. Крім того апеляційний суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення матеріали справи не містять, у зв`язку з чим не можна стверджувати про неналежне виховання нею дитини. Інші докази, які б вказували на не виконання нею батьківських обов`язків в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Аврамчука О.М. підлягає задоволенню.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують законність постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись положеннями ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Аврамчука Олега Миколайовича задовольнити.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі за з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О. Таргоній