Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №760/30108/24
Суддя: Стрижеус Анатолій Миколайович
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2026 року м. Київ
Справа 760/30108/24
Провадження№22-ц/824/8046/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Узлій М.М.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Укртрансгаз»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2024 року звернулася до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз», та просила:
- визнати незаконним та скасувати Наказ АТ «Укртрансгаз» №711-к від 22.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності з 23.10.2024;
- стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2024 по день ухвалення рішення;
- стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на наступні обставини.
Позивач з 13.12.2023 працювала в АТ «Укртрансгаз» на посаді начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності на підставі наказу №810-к від 13.12.2023.
23.10.2024 Позивачці було вручено наказ від 22.10.2024 №711-к про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним з огляду на наступні обставини.
Вказує, що протягом 2023-2024 років в АТ «Укртрансгаз» відбувалася неодноразова реорганізація юридичних підрозділів. Зокрема, у листопаді 2023 року у структурі юридичної служби Товариства було створено низку нових підрозділів, у тому числі відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, начальником якого було призначено Позивачку.
У подальшому, у травні-червні 2024 року відбулася чергова реорганізація, внаслідок якої було створено Правничий департамент, до складу якого увійшов відділ нормопроектування та регуляторної діяльності. Позивачка зазначає, що функціонал цього відділу дублює функціонал відділу, який очолювала вона.
21.08.2024 Позивачку було попереджено про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників та ознайомлено з переліком вакантних посад.
18.09.2024 та повторно 07.10.2024 Позивачка висловила згоду на переведення на посаду начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель департаменту внутрішнього контролю. Проте, Відповідач не перевів її на цю посаду, а провів процедуру визначення переважного права між Позивачкою та іншим працівником - ОСОБА_2 , за результатами якої переважне право було надано ОСОБА_2 .
Позивачка стверджує, що Відповідачем було проведено удаване (фіктивне) скорочення штату працівників, під час якого грубо порушено норми законодавства про працю та трудові права Позивача. Зокрема, зазначає, що:
- скорочення чисельності або штату працівників фактично не відбувалося, оскільки Відповідач створював нові підрозділи з дублюючими функціями;
- Відповідач не врахував переважне право Позивачки на залишення на роботі як керівника з більш високою кваліфікацією;
- Відповідач створював штучні перешкоди для продовження виконання трудової функції Позивачкою;
- під час реорганізації Відповідач призначав на керівні посади інших працівників, оминаючи Позивачку.
З огляду на викладене Позивачка просить скасувати наказ про її звільнення та стягнути з АТ «Укртрансгаз» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 3409 гривень.
ОСОБА_1 також зазначає, що внаслідок незаконного звільнення їй заподіяно моральну шкоду, оскільки вона позбавлена можливості працювати за фахом, зазнала репутаційних втрат, моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків. Належною компенсацією за спричинену моральну шкоду Позивачка вважає суму в розмірі 2 000 000 гривень.
05.03.2025 до суду надійшов відзив Відповідача, в якому проти задоволення позову викладені заперечення.
Відповідач зазначив, що в період з 18.10.2023 до 20.06.2024 в АТ «Укртрансгаз» відбувалася трансформація/реорганізація структури юридичних підрозділів за напрямом юридична/правнича робота апарату АТ «Укртрансгаз», з урахуванням раціонального використання трудових ресурсів, оптимізації штатної чисельності (скорочення штату), з метою підвищення ефективності праці, підвищення рівня керованості юридичними підрозділами, для ефективного, якісного та оперативного прийняття рішень та виконання завдань, поставлених перед юридичною службою Товариства, а також з повним дотриманням вимог чинного законодавства та внутрішніх документів АТ «Укртрансгаз».
Відповідач вказує, що у зв`язку із змінами у штатному розписі АТ «Укртрансгаз» згідно з наказом від 19.06.2024 №430 «Про структурні зміни» було передбачено ліквідувати в апараті АТ «Укртрансгаз» департамент правового забезпечення, департамент судової роботи та відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності зі скороченням відповідних посад в цих структурних підрозділах. Згідно з наказом від 20.06.2024 №432 «Про затвердження зміни до штатного розпису» було виведено з штатного розпису 5 (п`ять) посад, у тому числі посаду начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, яку займала Позивачка.
Відповідач наголошує, що Позивачку було своєчасно попереджено про майбутнє звільнення (21.08.2024) та їй неодноразово пропонувалися вакантні посади відповідно до переліків станом на 21.08.2024, 01.09.2024, 16.09.2024, 01.10.2024, 16.10.2024, 23.10.2024. З усіх запропонованих вакансій Позивачка виявила бажання бути призначеною лише на одну посаду - начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель департаменту внутрішнього контролю.
Проте, призначення Позивачки на цю посаду не відбулося у зв`язку із визначенням переважного права на залишення на роботі іншого працівника - ОСОБА_2 , який, як і Позивачка, підлягав звільненню у зв`язку із скороченням штату працівників.
Відповідач зазначає, що 17.10.2024 начальник департаменту внутрішнього контролю запросив Позивачку на зустріч з метою визначення рівня її кваліфікації за посадою начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель.
Проте, 18.10.2024 Позивачка не з`явилася на вказану зустріч, про що свідчить Акт про відсутність від 18.10.2024.
Натомість, ОСОБА_2 було запропоновано заповнити Опитувальник для оцінки його професійної кваліфікації, результати якого засвідчили, що працівник на достатньому рівні володіє необхідними професійними знаннями.
За результатами аналізу Комісія з визначення переважного права працівників прийняла рішення визначити переважне право на залишення на роботі на посаді начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель за ОСОБА_2 , враховуючи:
- результати письмового опитування ОСОБА_2 ;
- факт відсутності практичного досвіду роботи Позивачки за фахом посади начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель;
- 13-річний досвід роботи ОСОБА_2 за фахом посади начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель.
Враховуючи викладене Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
У відповідь на відзив Позивачка додатково зазначила, що Відповідач місяць ігнорував її бажання зайняти вакантну посаду начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель, не надсилав жодних опитувальників, а після появи іншого претендента провів конкурс з визначення переважного права, за наслідками якого прийняв рішення надати переважне право іншому працівнику. Позивачка наголошує, що Відповідач не вчинив жодних належних та реальних дій щодо порівняння її кваліфікації і продуктивності праці з іншими працівниками аналогічних посад.
11.06.2025 до суду надійшли заперечення Відповідача на відповідь на відзив, в яких Відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві, та додатково зазначив, що процес визначення переважного права на залишення на роботі та переведення працівника на іншу вакантну посаду є складним та довготривалим процесом, який об`єктивно не відбувається в той же день, коли роботодавцем отримано заяву про переведення.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ АТ «Укртрансгаз» від 22.10.2024 за №711-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності та поновлено її на цій посаді з 23.10.2024.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2024 року по 19 січня 2026 року в розмірі 1.121.590,61 (один мільйон сто двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто гривень 61 коп.) гривень (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 30 000,00 гривень.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь держави судовий збір в розмірі 12427,10 гривень.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 300,00 гривень.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 70 000,00 гривень (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в складі структури АТ «Укртрансгаз» у зв`язку з реорганізацією було створено новий структурний підрозділ - відділ нормопроектування та регуляторної діяльності, який майже повністю збігається за назвою та повністю дублює функціональні завдання Відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, який очолювала Позивачка, що підтверджується змістом Положень про обидва відділи.
При цьому, протягом певного часу (з 01.06.2024 до 20.06.2024) новостворений відділ нормопроектування та регуляторної діяльності функціонував паралельно з відділом забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, в якому залишалася лише одна посада (начальник відділу), зайнята Позивачкою.
Зазначене призвело до того, що новостворений відділ нормопроектування та регуляторної діяльності був укомплектований кадрово, в тому числі і посада начальника відділу, аналогічна посаді Позивачки, ще до того моменту, як посаду Позивачки було скорочено. У зв`язку з чим у переліку посад, які їй було запропоновано після повідомлення про майбутнє вивільнення, була відсутня посада начальника відділу, ідентична за функціоналом тій, яку вона займала.
В цьому контексті слід звернути увагу також на те, що Позивачку попередили про майбутнє звільнення лише через два місяці (21.08.2024) після того, як її посада була виведена зі штатного розпису (20.06.2024).
Тобто, Позивачку штучно позбавлено можливості продовжити працювати на посаді, яку вона фактично займала, а скорочення її посади хоч і відбулося формально, проте фактично її посада зберіглася у новоствореному аналогічному відділі, до якого їй не було надано можливості (запропоновано) перевестися.
Суд першої інстанції взяв до уваги висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17 про те, що: «звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним лише за умови, що роботодавцем дійсно здійснено скорочення штату або чисельності працівників, а не створено аналогічну посаду з іншою назвою», та зробив висновок щоозазначив, що хоча формально посада Позивачки була скорочена, фактично в структурі Відповідача була створена аналогічна посада начальника відділу нормопроектування та регуляторної діяльності з ідентичними функціональними обов`язками. При цьому, ця посада була заповнена іншим працівником ще до того, як Позивачку було попереджено про майбутнє звільнення.
Визначаючи розмір мереднього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції взяв до уваги посадовий оклад (заробітна плата) Позивача за два останні місяці перед звільненням, яка склала 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, виходячи з розміру посадового окладу за вересень 2024 року у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень та за жовтень 2024 року у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.
Відтак, середньоденна заробітна плата Позивача складає 3409,09 грн як результат ділення середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (150.000 гривень на кількість робочих днів (44)).
Тому, за весь час вимушеного прогулу з 23.10.2024 по 19.01.2026 (329 робочих днів), середній заробіток складає 1.121.590,61 гривень.
Також виходячи з обставин справи, принципів розумності та справедливості, суд вважав, що розмір моральної шкоди, завданої Позивачці діями Відповідача в сумі 2 000 000 гривень є значно завищеним і стягненню з Відповідача на користь Позивачки підлягає сума в розмірі 30 000 грн, яка уявляється суду співмірною компенсацією за заподіяну шкоду.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ. «Укртрансгаз» подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду прийнято при нез`ясуванні судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в Оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а також із порушеннями норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення в оскаржуваній частині.
Зазначили, що начальники відділів та співробітники відділів до новостворених підрозділів призначалися на посади з урахуванням їх відповідності кваліфікаційним вимогам до посад, наявності фаху з досвідом роботи та підтверджуючими відповідними доказами про здобуття вищої юридичної освіти та інших вимог які дозволяли обіймати вказані посади.
Так, на посаду начальника новоутвореного відділу нормопроектування та регуляторної діяльності, про яку зазначає в Оскаржуваному рішенні суд першої інстанції
та робить помилковий висновок як про нібито аналогічну посаду Позивачки, могла бути призначена виключно особа, яка має повну вищу юридичну освіту (магістр, спеціаліст), володіє англійською мовою на рівні не нижче В2 за шкалою рекомендацій Ради Європи з мовної освіти (CEFR) і стаж роботи за фахом не менше трьох років.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази підтверджуючі факт отримання Позивачем повної вищої юридичної освіти та наявності відповідного досвіду роботи за фахом, а також відсутні докази засвідчуючі рівень володіння англійською мовою (наявність сертифікатів міжнародного зразка ТОЕІС, TOEFL, IELTS або інших сертифікатів виданих відповідно до чинного законодавства України, при тому, що необхідність наявності сертифікатів зумовлена потребою для підтвердження рівня англійської мови, з метою виконання трудових обов`язків зі взаємодією з профільними підприємствами країн Європейського Союзу, а також залучення їх до міжнародних комунікацій і переговорних процедур).
Не зважаючи на це, судом першої інстанції зроблені безпідставні та необгрунтовані висновки (припущення) про те, що нібито Позивачка могла претендувати на посаду начальника відділу нормопроектування та регуляторної діяльності і що нібито «Позивачку штучно позбавлено можливості продовжувати працювати на посаді, яку вона фактично займала».
Проте, такі висновки є нічим іншим, як припущенням, яке між іншим судом покладено в основу мотивувальної частини Оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовної заяви Позивача, що в свою чергу свідчить про грубе порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Більше того, судом першої інстанції зроблено такі припущення шляхом поверхневого порівняння положень про відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності та відділ нормопроектування та регуляторної діяльності правничого департаменту при цьому судом не здійснено дослідження посадових інструкцій начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності та начальнику відділу нормопроектування та регуляторної діяльності правничого департаменту.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Феделеш Е.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги. Аргументуюич свої заперечення на апеляційну скаргу зазначив що Апелянт намагається виправдати незаконне звільнення Позивача через твердження, що в AT «Укртрансгаз» відбулася повна та необхідна трансформація реорганізація, в тому числі, структури юридичних підрозділів за напрямом юридичне правнича робота апарату AT «Укртрансгаз», з урахуванням раціональног використання трудових ресурсів, оптимізації штатної чисельності (скороченн штату), з метою підвищення ефективності праці, підвищення рівня керованос: юридичними підрозділами, для якісного та оперативного прийняття рішень та виконання завдань, поставлених перед юридичною службою Товариства.
Зауважує, що Позивачкою не ставилась під сумнів можливість потрібність таких дій, проте, у випадку якби дії Апелянта відбувалися «з повним дотриманням вимог чинного законодавства», то не існувало б предмету даного позову та відповідно його підстав.
Також не погоджуючись з доводами апеляційної скарги що суд дійшов до безпідставних висновків про те, що Позивач могла претендувати на посаду, яка є аналогічною тій, яку вона займала, зазначив наступне.
Відповідно до рішення суду, що підтверджується матеріалами справи, порівняння Положення про відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності (затверджене наказом від 11.01.2024 №11) та Положення про відділ нормопроектування та регуляторної діяльності (затверджене наказом від 19.06.2024 №428) свідчить про практично повне збігання завдань та функцій обох відділів.
Судом в оскаржуваному рішенні також наводиться перелік завдань.
Тому стверджувати, що висновки суду є припущенням є спробою надати фактичним обставинам інших акцентів, ніж те, що мало місце насправді підтверджується відповідними доказами, дослідженими під час розгляду справи по суті.
Також зауважив, що посилання на вимоги до посади, на які спирається Апелянт, ставить абсолютно інше питання: чому при майже повній ідентичності завдань та функцій відділів вимоги до керівника раптово змінились та унеможливили переведення особи, яка раніше займала аналогічну посаду на таку ж посаду в новоствореному відділі?.
В судовому засіданні представник АТ «Укртрансгаз» адвокат Роєнко Є.В. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 адвокат Феделеш Е.М., проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.12.2023 до 23.10.2024 перебувала у трудових відносинах з АТ «Укртрансгаз» на посаді начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності на підставі наказу №810-к від 13.12.2023.
23.10.2024 Позивачку звільнено з посади начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу №711-к від 22.10.2024.
Зміни в організаційній структурі Відповідача проводилися у кілька етапів.
Станом на початок 2023 року у організаційній структурі АТ «Укртрансгаз» функціонувала юридична служба, до складу якої входили два самостійні структурні підрозділи - Департамент правового забезпечення та Департамент судової роботи. Загальна штатна чисельність станом на 17.10.2023 становила 45 штатних одиниць, у складі яких було 9 структурних підрозділів (відділів/груп) із 15 керівниками.
Наказом від 18.10.2023 №661 «Про затвердження змін до штатного розпису» було утворено додаткові самостійні підрозділи в складі юридичної служби:
- відділ юридичного супроводу господарської діяльності;
- відділ договірної роботи;
- відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності (в складі начальника відділу (Рожанська І.В) та трьох юрисконсультів);
- відділ претензійно-позовної роботи;
- відділ супроводу виконання судових рішень;
- відділ проблемної заборгованості.
Наказом від 11.01.2024 №11 було затверджено Положення про відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, яке визначало завдання та функції цього відділу.
В подальшому Наказом від 27.05.2024 №349 «Про затвердження організаційної структури апарату АТ «Укртрансгаз» було затверджено нову організаційну структуру апарату, згідно з якою створено Правничий департамент, який підпорядкований директору з юридичного забезпечення.
Наказом від 31.05.2024 №363 «Про затвердження організаційної структури апарату АТ «Укртрансгаз» було затверджено нову організаційну структуру апарату, згідно з якою Правничий департамент був підпорядкований директору з правових питань (зміна назви керівної посади).
Наказом від 31.05.2024 №365 «Про затвердження змін до штатних розписів» затверджені зміни до штатних розписів працівників апарату, які вводяться з 01.06.2024. Так, у складі Правничого департаменту утворений Відділ нормопроектування та регуляторної діяльності в складі начальника відділу, експерта та провідного юрисконсульта. При цьому виведено з структури апарату посади головного юрисконсульта, провідного юрисконсульта та експерта Відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності. Посаду начальника Відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, яку займала Позивачка, на цьому етапі залишено в штаті.
Наказом від 19.06.2024 №428 «Про затвердження організаційно-правових документів АТ «Укртрансгаз» затверджено, серед інших, Положення про відділ нормопроектування та регуляторної діяльності. Судом встановлено, що завдання цього Відділу повністю дублюють завдання Відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, який очолювала Позивачка.
Зокрема, порівняння Положення про відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності (затверджене наказом від 11.01.2024 №11) та Положення про відділ нормопроектування та регуляторної діяльності (затверджене наказом від 19.06.2024 №428) свідчить про практично повне збігання завдань та функцій обох відділів.
Так, обидва відділи мають наступні ідентичні або майже ідентичні завдання:
- організація правової роботи, спрямованої на дотримання нормативно-правових актів, що регулюють ліцензовану діяльність Товариства;
- забезпечення взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор);
- дослідження й рецепція ефективних практик взаємодії суб`єктів європейських ринків природного газу з регуляторами;
- правове забезпечення та координація діяльності підрозділів Товариства під час взаємодії з Регулятором;
- юридична експертиза та супроводження комерційних проектів;
- здійснення моніторингу та аналізу проектів нормативно-правових актів, що стосуються діяльності Товариства на ринку природного газу.
Наказом від 19.06.2024 №430 «Про структурні зміни» ліквідовано в апараті АТ «Укртрансгаз» відділ забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності.
Наказом від 20.06.2024 №432 «Про затвердження зміни до штатного розпису» затверджені зміни до штатного розпису, згідно з яким зі штату АТ «Укртрансгаз» виведена посада начальника відділу забезпечення законодавчої та регуляторної діяльності, яку займала Позивачка.
21.08.2024 Позивачку попереджено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно з попередженням Позивачці було запропоновано перелік вакантних посад станом на 21.08.2024.
Протягом періоду з 21.08.2024 до 23.10.2024 Позивачці неодноразово надавалися переліки вакантних посад (станом на 01.09.2024, 16.09.2024, 01.10.2024, 16.10.2024, 23.10.2024).
18.09.2024 та повторно 09.10.2024 Позивачка прийняла пропозицію зайняти вакантну посаду начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель департаменту внутрішнього контролю, про що свідчать відповідні позначки в переліках вакантних посад.
07.10.2024 Позивачка подала заяву на ім`я Генерального директора АТ «Укртрансгаз» з проханням перевести її на посаду начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель департаменту внутрішнього контролю.
16.10.2024 до Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі надійшла заява від ОСОБА_2 , старшого експерта з внутрішнього контролю відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель департаменту внутрішнього контролю, про розгляд переважного права на залишення на роботі на вакантній посаді начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель департаменту внутрішнього контролю.
22.10.2024 Комісія з визначення переважного права працівників прийняла рішення визначити переважне право на залишення на роботі на посаді начальника відділу контролю ціноутворення та перевірки закупівель за ОСОБА_2
22.10.2024 Позивачку звільнено на підставі наказу №711-к у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним критеріям оскаржуване судове рішення відповідає з огляду на наступне.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі справа № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише в разі відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Суд першої інстанції на підставі повного, всебічного, об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, встановивши, що до повідомлення позивачки про її звільнення з займаної посади підприємством було створено новий відділ, завдання яких дублювали завдання відділу, яке очолювала позивачка, та яке було скорочено через два місяці після введення відділу з ідентичними завданнями, дійшов обгрунтованого висновку, що позивачку штучно позбавлено можливості продовжити працювати на посаді, яку вона фактично займала, а скорочення її посади хоч і відбулося формально, проте фактично її посада збереглася у новоствореному аналогічному відділі, до якого їй не було надано можливості (запропоновано) перевестися та обгрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua