Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №754/1048/22 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2025 року місто Київ

справа № 754/1048/22

провадження № 22-ц/824/6417/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Сенюти В.О., -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М., стягувач ОСОБА_2 .

Скаргу мотивовано тим, що 17.05.2022 Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 754/1048/22, відповідно до якого стягнув з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.01.2022 і до повноліття дитини.

На виконання вказаного рішення суду, 19.07.2022 Деснянський районний суд міста Києва видав виконавчий лист. Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) - виконавче провадження № НОМЕР_1. Заявник за наявної у нього фінансової можливості перераховує відповідні суми аліментів на виконання виконавчого листа. Проте, головний державний виконавець Жиглій В.М. винесла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у керуванні транспортними засобами від 20.11.2024, на підставі якої боржнику встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 754/1048/22 від 19.07.2022. Заявник вважає вказану постанову неправомірною, оскільки остання суперечить п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник надає послуги в «службі таксі 838» та отримує там дохід. Вказаний дохід є основним законним джерелом засобів для існування заявника. Проте, застосовані державним виконавцем обмеження унеможливлюють в подальшому заробляти на життя працею. Крім того, мало місце порушення в частині порядку повідомлення боржника про винесену постанову від 20.11.2024 та направлення спірної постанови до виконання відповідним органам до закінчення строку для оскарження рішення, дії виконавця. На підставі викладеного, заявник просив:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М., які полягають у тимчасовому обмеженні боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами по ВП НОМЕР_1, встановленого постановою від 20.11.2024;

- скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М. від 20.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами по ВП НОМЕР_1 на підставі п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М., які полягають у неналежному повідомленні боржника ОСОБА_1 про винесену постанову від 20.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами по ВП НОМЕР_1;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М., які полягають у направленні до виконання відповідним органам постанови від 20.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами по ВП НОМЕР_1 до закінчення строку визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для оскарження рішення, дії виконавця.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.11.2025 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жиглій В.М., стягувач ОСОБА_2 ..

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 29.12..2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та скаргу задовольнити.

Вважає, що застосування обмеження у праві керування транспортним засобом щодо ОСОБА_1 як боржника, суперечить п. 1 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останній надає послуги у службі таксі, отримуючи таким способом дохід, що є основним заробітком. Застосовані обмеження унеможливлюють в подальшому заробляти на життя працею в службі таксі. Висновки суду про те, що на момент прийняття спірної постанови ОСОБА_1 не працював у службі таксі є помилковими та спростовуються листуванням долученим до справи за клопотанням апелянта. Вказана у спірній постанові адреса проживання ОСОБА_1 не відповідає дійсності, тому заявник не отримував її вчасно.

У відзиві на апеляційну скаргу Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) просив оскаржувану ухвалу залишити без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання не з`явилися учасники справи, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 та державному виконавцю Жиглій В.М. та конвертом адресованим ОСОБА_2 , який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній», про причини неявки суд не повідомляли.

Зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися.

Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення ( частина 5 статті 268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття спірної постанови головним державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М. від 20.11.2024, боржник не виконував обов`язки водія у службах таксі. Крім того, відомості ПФУ та ДПС України від 28.09.2024, 08.11.2024, 05.12.2024, 05.01.2025, 13.03.2025, 07.05.2025, 21.06.2025, 21.07.2025, 05.08.2025, 15.09.2025, 03.10.2025, 03.11.2025 свідчить про те, що ОСОБА_1 не має офіційних джерел доходів. Доводи заявника про те, що на його утриманні перебувають батьки пенсійного віку із складними захворюванням, суд до уваги не взяв, оскільки вказана обставина відсутня в переліку обмежень у застосуванні тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами, визначених частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважав, що спірна постанова від 20.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві керування транспортними засобами в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо доводів заявника ОСОБА_1 про те, що спірна постанова направлена на адресу - АДРЕСА_1 , яка не є місцем реєстрації боржника або його тимчасовим місцем проживання, відтак заявник був позбавлений можливості отримати спірну постанову, суд дійшов висновку, що такі аргументи спрямовані на викривлення обставин з метою скасування спірної постанови, оскільки адреса, на яку направлялась постанова державним виконавцем підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Щодо апеляційної скарги, поданої боржником ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень стаття 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом установлено, що 17.05.2022 у справі № 754/1048/22 Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утриманні малолітньої дитини частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24.01.2022 і до повноліття дитини.

19.07.2022 Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 754/1048/22.

25.04.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 754/1048/22, виданого 19.07.2022 Деснянським районним судом міста Києва.

Згідно розрахунку від 20.11.2024 головного державного виконавця Жиглій В.М., загальний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 155996,44 грн, за період з січня 2022 року по 01.11.2024, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

Згідно відомостей ПФУ та ДПС України від 28.09.2024, 08.11.2024, 05.12.2024, 05.01.2025, 13.03.2025, 07.05.2025, 21.06.2025, 21.07.2025, 05.08.2025, 15.09.2025, 03.10.2025, 03.11.2025 ОСОБА_1 не має офіційних джерел доходів.

20.11.2024 винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, винесено постанови про: арешт майна боржника, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання та встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Постанова головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом направлена боржнику рекомендованою кореспонденцією за адресою - АДРЕСА_1 - трек код - 0600985895152.

Відповідно до письмових матеріалів справи, рекомендована кореспонденція, яка була направлена за адресою - АДРЕСА_1 - трек код - 0600985895152, повернулася без вручення - «у зв`язку із закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно із частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Відповідно до пунктів 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За правилами Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев?ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Частиною десятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік обмежень у застосуванні тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами, зокрема таке обмеження не може бути застосовано в разі: 1) воно позбавляє боржника основного законного джерела засобів до існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

ОСОБА_1 звертаючись до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М., та відповідно з цією апеляційною скаргою, просив визнати неправомірними дії, які полягають у тимчасовому обмеженні боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами по ВП НОМЕР_1, встановлене постановою від 20.11.2024, та просив скасувати спірну постанову, з тих підстав, що заявник працює в службі таксі водієм та дохід від вказаної діяльності є єдиним його доходом. А тому позбавлення його права керування транспортними засобами суперечить положенням пункту 1 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, апеляційний суд при вирішення питання чи підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 повинен встановити чи дійсно єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є робота водієм таксі та чи надано ним відповідні докази, які підтверджують ці обставини, та чи було відомо про це виконавцю на день ухвалення спірною постанови.

Дійсно, згідно з положенням пункту 1 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 надав та судом було досліджено та надано оцінку наступним доказам: копії електронного листа від 11.06.2025, відповідно до змісту якого заявнику повідомлено про створення облікового запису водія Bolt (а.с.114), копії листування в месенджері від 11.08.2025 та 21.08.2025, де вказано про реєстрацію водієм Uklon та листування від 14 червня налаштування для «Utax driver» та копії фото та листування в месенджері.

Згідно змісту клопотання про долучення доказів (а.с.170-171), заявником долучені копії листування в месенджері за період з 28.12.2021 по 25.07.2022.

Проте, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги такі докази, оскільки на момент прийняття спірної постанови головним державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М. від 20.11.2024, боржник не виконував обов`язки водія у службах таксі. Надані заявником докази його працевлаштування датовані 2025 роком, тобто за рік після винесення спірної постанови. Доказів, які б підтвержували факту роботи водієм служби таксі до 20.11.2024 заявником не надано (наказ про прийняття на роботу водієм служби таксі, цивільно - правовий договір). Фотокопія листування в месенджері за період з 28.12.2021 по 25.07.2022 є недостатніми доказами для підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_1 .

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Також суд дослідив відомості ПФУ та ДПС України від 28.09.2024, 08.11.2024, 05.12.2024, 05.01.2025, 13.03.2025, 07.05.2025, 21.06.2025, 21.07.2025, 05.08.2025, 15.09.2025, 03.10.2025, 03.11.2025 та встановив, що ОСОБА_1 не має офіційних джерел доходів. Ці обставини вказані заявником і в апеляційній скарзі. Відповідно зазначене також не підтверджує аргументи апелянта щодо єдиного джерела доходу - роботи водієм у службі таксі, оскільки офіційних відомостей про це немає, отримання доходу (заробітної плати) ОСОБА_1 в службі таксі не обліковується податковими державними органами, відповідно посилання на положення пункту 1 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки ця норма стосується законного джерела засобів для існування. Доказів того, що робота водієм таксі станом на дату винесення спірною постанови 20.11.2024 є єдиним законним джерелом доходу ОСОБА_1 - відсутні. Інших доказів, які б підтверджували позицію апелянта матеріали справи не містять.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що винесення державним виконавцем спірної постанови про обмеження керування транспортними засобами є наслідком не виконання ОСОБА_1 рішення суду у справі № 754/1048/22 зі сплати аліментів, заборгованість згідно розрахунку від 20.11.2024 становість суму 155 996, 44 грн за період з січня 2022 року по 01.11.2024, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Очевидно, що сума заборгованості по аліментам є значною. За змістом статті 180 Сімейного кодексу батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що він проживає за іншою адресою ніж та, на яку державний виконавець направляв кореспонденції то обґрунтування щодо цих обставин зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Жиглій В.М. , оскільки на день ухвалення постанови про обмеження керування транспортними засобами у державного виконавця були відсутні відомості про те, що таке обмеження буде стосуватись єдиного законного джерела доходу боржника, протилежного в ході судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції не доведене, відповідно державний виконавець діяв в межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» повноваженнях, за наявності значного розміру заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів своїй неповнолітній доньці за рішенням суду, тим самим вчиняючи дії спонукаючи боржника виконати свій обов`язок за рішенням суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з такими, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус