Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №758/14190/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №758/14190/24

Суддя: Березовенко Руслана Вікторівна

справа № 758/14190/24 головуючий у суді І інстанції Войтенко Т.В.

провадження № 22-ц/824/10486/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бушею Андрієм Володимировичем на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Буша Андрій Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2024 року в провадження Подільського районного суду м. Києва надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» про відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . В даному будинку відповідач зобов`язався провести роботи по підсиленню опорних ділянок двох плит підвального перекриття та провести роботи по відновленню пошкодженої ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку внаслідок пошкодження відповідачем несучих і огороджувальних конструкцій в цьому будинку.

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4930/14 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп», в межах якої ухвалою від 13 жовтня 2014 року було затверджено Мирову угоду від 13 жовтня 2014 р., умовами якої визначено: «1. Сторони дійшли згоди врегулювати спір у справі №910/4930/14 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» шляхом укладення мирової угоди. 2. Зважаючи на існуючі дефекти та пошкодження несучих і огороджувальних конструкцій будинку АДРЕСА_2 , ТОВ «Кепіталкемп» зобов`язується провести роботи по підсиленню опорних ділянок двох плит підвального перекриття та провести роботи по відновленню пошкодженої ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ,... 4. Всі роботи, передбачені п. 2 цієї Мирової угоди, ТОВ «Кепіталкемп» зобов`язується провести першочергово, до здійснення реконструкції, але не пізніше двох місяців з моменту набрання чинності цією Мировою угодою. 6. Ця Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов`язань, передбаченого цією Мировою угодою.»

Звертаючись з даним позовом до Подільського районного суду м. Києва у листопаді 2024 р., позивач зазначала, що до цього часу умови Мирової угоди від 13 жовтня 2014 року є невиконаними. Внаслідок невиконання відповідачем вказаних ремонтних робіт спричинено руйнування квартири позивачки.

Відтак, оскільки відповідачем не було відновлено пошкоджені ділянки, позивачу було завдано майнової шкоди, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, у якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» на її користь збитки у розмірі 1 673 594,00 грн.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Так, під час підготовчого розгляду справи 26 березня 2025 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

Так, у даній заяві зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Пошкодження несучої конструкції є порушенням прав кожного зі співвласників багатоквартирного будинку. Підставою звернення до суду є пошкодження спільного майна.

Як на доказ пошкодження спільного майна представник позивача посилається на те, що за наслідками розгляду справи №910/4930/14 судом було встановлено, що ТОВ «Кепіталкемп» при проведення будівельних робіт по реконструкції підвалу порушив цілісність фундаменту будинку по АДРЕСА_2 . За наслідками розгляду вказаної справи №910/4930/14 було укладено Мирову угоду, згідно умов якої ТОВ «Кепіталкемп» зобов`язується провести роботи по підсиленню опорних ділянок двох плит підвального перекриття та провести роботи по відновленню пошкодженої ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що ТОВ «Кепіталкемп» (який також є співвласником будинку) без згоди інших власників, без проекту, без містобудівних умов здійснив перебудову будинку, яка спричинила пошкодження ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку, позивачка згідно Заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 1 673 594,00 грн;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» за власний рахунок відновити становище, яке існувало до реконструкції підвальних приміщень, а саме: привести фундамент повздовжньої зовнішньої стіни будинку в попередній стан шляхом проведення відповідних робіт по підсиленню опорних ділянок двох плит підвального перекриття та проведення робіт по відновленню пошкодженої ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

- відшкодувати заподіяну ним немайнову (моральну) шкоду в сумі 50 000 грн;

- зобов`язати провести обстеження пошкоджених ділянок фундаменту будинку в зв`язку з пошкодженням фундаменту;

- розробити проект по підсиленню фундаменту будинку;

- провести ремонтні роботи по підсиленню фундаменту будинку, несущій стіни, влаштувати підпірні конструкції;

- закласти всі отвори та вивезти будівельне сміття яке утворилося в результаті протиправної діяльності;

- провести обстеження стану будови над пошкодженими ділянками фундаменту з висновками про можливість подальшого використання;

- провести вивчення та обстеження фундаменту і конструкцій споруди;

- провести вивчення та обстеження стану даху, стін і простінків, балконів і сходів над пошкодженими ділянками фундаменту;

- визнати бездіяльність ТОВ «Кепіталкемп» протиправною протягом останніх 10 років.

На вказану заяву у судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у прийнятті такої заяви, оскільки позивач одночасно змінила предмет і підставу позову, адже намагається зробити позов відмінним від того, що вже розглядається Подільським районним судом м. Києва у справі №758/16142/24 головуючим суддею Гребенюком В.В. Пояснила, що позивач подав спочатку дві аналогічні позовні заяви (справа №758/16142/24, головуючий суддя Гребенюк В.В., і справа №758/14190/24, головуючий суддя Войтенко Т.В.). Щоб позовні вимоги стали відмінними, позивачка подала 26 березня 2025 року Заяву про збільшення позовних вимог, але фактично змінила і предмет, і підставу позову. Якщо в первісному позові йшлося про відшкодування шкоди, завданої позивачу як власниці квартири АДРЕСА_3 у зв`язку з невиконанням мирової угоди, то у новій редакції позову йдеться про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 як співвласниці багатоквартирного будинку у зв`язку з пошкодженням спільного майна співвласників - ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в редакції від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Буша Андрій Володимирович , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» про відшкодування збитків.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Бушею А.В. 13 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій останній просить суд скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року у справі № 758/14190/24 та прийняти заяву Позивача від 26 березня 2025 року про збільшення (уточнення) позовних вимог до розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції: неправильно застосував ст. 49 ЦПК України та безпідставно дійшов висновку про зміну предмета і підстав позову; порушив право позивача на ефективний судовий захист.

Подана заява від 26 березня 2025 року не змінює ані предмет, ані підстав позову, а лише конкретизує та розширює обсяг порушеного права позивача у межах тих самих правовідносин.

Первісні та уточнені вимоги ґрунтуються на одному й тому самому юридичному факті невиконанні відповідачем умов мирової угоди від 13 жовтня 2014 року, що спричинило пошкодження об`єкта нерухомості.

Уточнення позову полягає у деталізації наслідків такого порушення, зокрема встановленні факту пошкодження не лише квартири позивача, але і конструктивних елементів будинку, що є невід`ємною частиною того самого об`єкта.

Крім того, представник апелянта послався на те, що суд розглянув питання щодо прийняття заяви про збільшення вимог без його участі, оскільки не вдалось встановити зв`язок під час відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року відкрито апеляційне за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бушею Андрієм Володимировичем на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Буша Андрій Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» про відшкодування збитків.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана до електронного кабінету в ЄСІКС «Електронний суд» учасникам справи та згідно Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду отримана 28 травня 2026 року, що свідчить про належне повідомлення учасника справи у розумінні вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у прийнятті заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у листопаді 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням квартири позивача, у зв`язку з невиконанням мирової угоди.

Подаючи, 26 березня 2025 року заяву про зміну предмету позову, позивач обґрунтовував її тим, що незаконними діями відповідача пошкоджено не тільки квартиру позивачки, а й спільне майно співмешканців будинку - стін і фундаменту, що тягне за собою необхідність проведення ряду будівельних та проектних робіт, про які позивачка сформулювала нові позовні вимоги, та обов`язок відшкодувати позивачці шкоду, завдану пошкодженням стін будинку та фундаменту.

Тобто позивач мотивує свої нові позовні вимоги новими фактичними обставинами справи та наводить нові обґрунтування на їх підтвердження.

Оскільки позивач у заяві від 26 березня 2025 року не лише змінює правові вимоги, а й наводить інші обставини на їх обґрунтування, подана заява є заявою про зміну предмета і підстав позову.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач у заяві від 26 березня 2025 року не лише змінює правові вимоги, а й наводить інші обставини на їх обґрунтування, тому подана заява є заявою про зміну предмета і підстав позову, що одночасно не допускається, тому дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної норми викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У справі, що розглядається, у первісному позові позивач заявила одну майнову вимогу (стягнення майнової шкоди).

За таких обставин доповнення позовних вимог новими вимогами в тому числі і немайнового характеру (про що зазначено у заяві про зміну предмету позову (збільшення), відбувається саме шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Позивач, подавши до суду заяву про зміну предмету позову, визначив такі свої процесуальні дії саме як зміну предмету позову, а не збільшення позовних вимог, що відповідає принципу диспозитивності.

Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі №925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі №925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19, від 15 лютого 2022 року у справі №175/3267/17.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову (збільшення позовних вимог), можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

За змістом заяви про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог), на переконання колегії суддів, позивач фактично змінив і предмет, і підстави позову, шляхом включення до предмета позову додаткових вимог, зокрема:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 1 673 594 грн,

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» за власний рахунок відновити становище, яке існувало до реконструкції підвальних приміщень, а саме: привести фундамент повздовжньої зовнішньої стіни будинку в попередній стан шляхом проведення відповідних робіт по підсиленню опорних ділянок двох плит підвального перекриття та проведення робіт по відновленню пошкодженої ділянки фундаменту повздовжньої зовнішньої стіни будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ,

- відшкодувати заподіяну ним немайнову (моральну) шкоду в сумі 50 000 грн;

- зобов`язати провести обстеження пошкоджених ділянок фундаменту будинку в зв`язку з пошкодженням фундаменту;

- розробити проект по підсиленню фундаменту будинку;

- провести ремонтні роботи по підсиленню фундаменту будинку, несущій стени, влаштувати підпірні конструкції;

- закласти всі отвори та вивезти будівельне сміття яке утворилося в результаті протиправної діяльності;

- провести обстеження стану будови над пошкодженими ділянками фундаменту з висновками про можливість подальшого використання;

- провести вивчення та обстеження фундаменту і конструкцій споруди;

- провести вивчення та обстеження стану даху, стін і простінків, балконів і сходів над пошкодженими ділянками фундаменту;

- визнати бездіяльність ТОВ «Кепіталкемп» протиправною протягом останніх 10 років.

Так, підставами первісного позову є відшкодування майнової шкоди внаслідок не виконання Мирової угоди, яка була укладена у 2014 році, що стало наслідком звернення позивача до суду, оскільки її квартира зазнала руйнувань, а тому судом не може розцінюватись заява позивача як доповнення до позовної заяви або ж уточненнями, як стверджує представник апелянта.

При цьому, апелянт іменує таку заяву як зменшення/збільшення розміру позовних вимог та заява про зміну предмету позову (збільшення).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 712/9611/19-ц).

Отже, заява від 26 березня 2025 року фактично є нової позовною заявою, оскільки позовні вимоги позивача фактично не збільшуються, а доповнюються новими, які мають інші правові наслідки та свідчать про необхідність оцінки обставин взагалі діяльності відповідача в контексті виконання не лише виконання умов мирової угоди, а підприємницької діяльності та предмету позову, який був підставою для його мирного врегулювання.

На підставі наведених вище доводів, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в прийнятті заяви збільшення позовних вимог/ про зміну предмету позову, діяв в межах своїх повноважень, а тому доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції критично відноситься до тверджень представника позивача, що саме дії судді першої інстанції зумовили на подачу нового позову, оскільки сторона користується своїми правами на власний розсуд та захищає їх обираючи належний спосіб захисту, однак це не свідчить, що суд не повинен надавати оцінку належності доводів сторін, брати до уваги дотримання порядку звернення та дотримання законодавства.

Також, колегія суддів не приймає доводи представника позивача, які зводяться до того, що судом першої інстанції не було надано можливість взяти участь у судовому засіданні під час вирішення питання щодо прийняття заяви про зміну предмету позову (збільшення вимог), оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом було забезпечено можливість участі представника позивача у режимі відеоконференції, а тому саме останній несе ризики передбачені ст. 212 ЦПК України. Представник апелянта не був позбавлений можливості безпосередньо взяти участь у судовому засіданні, оскільки фактично про час та місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином, а відтак скористався наданими йому правами на власний розсуд.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Отже, доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення норм права та практики Верховного Суду на розсуд апелянта.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Бушею Андрієм Володимировичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua