Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №753/10282/19-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11125/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Поливач Л. Д., Саліхова В. В.,

при секретарі Гайдаєнко В. С.

за участі: відповідача ОСОБА_2., що також діє в інтересах ПП «Фірма Просвіта»

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Калінчука Володимира Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Печерського районного суду міста Києва у складі судді Вовка С. В.,

від 13 квітня 2026 року

про відмову в задоволені забезпечення позову

у цивільній справі № 753/10282/19-ц Печерського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне підприємство «Фірма Просвіта»,

про визнання договору недійсним та визнання права власності

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінчук В. В. звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на 100 % частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Фірма «Просвіта», що зареєстрована за ОСОБА_2 , заборонити ОСОБА_2 та Приватному підприємству «Фірма «Просвіта» вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі у заставу чи іншого обтяження частки, приймати рішення про реорганізацію або ліквідацію підприємства, а також заборонити державним реєстраторам вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо складу учасників та розміру статутного капіталу вказаного підприємства до набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінчук В. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про повне задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції застосував неправильний стандарт доказування, вимагаючи встановлення факту вже розпочатого або вчиненого відчуження майна, тоді як закон і судова практика Верховного Суду вимагають наявності обґрунтованого припущення щодо можливості утруднення виконання судового рішення. Скаржник зазначив, що відповідачка має беззаперечне суб`єктивне право одноосібно розпорядитися 100 % частки, а вимога надання доказів щодо вчинення таких дій є надмірною відповідно до практики Верховного Суду. Також вважає, що ухвала суперечить іншому процесуальному рішенню суду першої інстанції, ухваленому того ж дня (13 квітня 2026 року), яким за заявою позивача про підробленість документів призначено почеркознавчу експертизу підпису на заяві про згоду на відчуження частки. На переконання заявника, призначення експертизи свідчить про наявність реального спору щодо правомірності набуття активу, а невжиття заходів забезпечення залишає спірне майно незахищеним на тривалий час експертного дослідження. Також скаржник наголошує на помилковості посилання суду на пункт 5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006, оскільки арешт частки прямо передбачений пунктом 3 цієї ж постанови і не перешкоджає поточній господарській діяльності підприємства. Додатково заявник просив покласти витрати зі сплати судового збору на відповідачку та розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторони позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідача ОСОБА_2., що також діє в інтересах ПП «Фірма Просвіта» заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити ухвалу суду без змін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінчук В. В. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 як правонаступника первісної позивачки ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Приватного підприємства «Фірма «Просвіта», предметом якого є вимоги про визнання недійсними договорів відчуження часток та визнання за позивачем права власності на 100 % частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Фірма «Просвіта» номінальною вартістю 301 180 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний актив створений у період шлюбу батьків позивача за спільні кошти, а відчуження часток на користь відповідачки відбулося без дійсної нотаріальної згоди дружини ОСОБА_3 , справжність підписів якої на відповідних згодах оспорюється позивачем.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення, заявник вказував, що предметом позову є визнання за позивачем права власності на 100 % частки в статутному капіталі ПП «Фірма «Просвіта» як спадкоємцем прав первісної позивачки ОСОБА_3 , нотаріально посвідчена згода якої на відчуження спірного активу за правочинами від 22.04.2008 та від 20.03.2018 не надавалася. Також зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 є одноосібним (100 %) власником та директором ПП «Фірма «Просвіта», що створює реальну юридичну можливість у будь-який момент без згоди третіх осіб відчужити частку у статутному капіталі, змінити розмір статутного капіталу або ліквідувати підприємство, що унеможливить виконання рішення суду про захист речового права в натурі. У зв`язку з цим заявник просив суд накласти арешт на 100 % частки у статутному капіталі ПП «Фірма «Просвіта» номінальною вартістю 301 180,00 грн, що належить ОСОБА_2 , заборонити відповідачці та підприємству вчиняти дії щодо відчуження чи обтяження частки та приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію підприємства, а також заборонити суб`єктам державної реєстрації вносити зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо складу учасників та розміру статутного капіталу підприємства.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що за тривалий час розгляду справи відповідачка не вчиняла дій щодо відчуження майна, а ризики унеможливлення виконання рішення мають характер припущення. Крім того суд послався на роз`яснення пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 щодо неприпустимості втручання суду у внутрішню діяльність господарських товариств.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Частиною третьою цієї статті встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача. Закон не вимагає від заявника надання беззаперечних доказів вчинення відповідачем конкретних дій щодо відчуження майна або невідворотного настання таких наслідків на момент подання заяви. Вимога надання доказів щодо реалізації відповідачем свого права вільно розпоряджатися майном свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.09.2025 у справі № 907/523/25. Метою забезпечення позову є запобігання недобросовісним діям відповідача, а не констатація факту вибуття майна, коли інститут забезпечення втрачає будь-який практичний сенс.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність підстав для забезпечення позову, залишивши поза увагою специфіку предмета позовних вимог. Предметом цього судового спору є відновлення речових і корпоративних прав позивача на частку у статутному капіталі приватного підприємства, оскільки позивач оскаржує договори відчуження двох часток по п`ятдесят відсотків за 2008 та 2018 роки та просить визнати за ним право власності на всю частку у розмірі ста відсотків як за спадкоємцем. Вимога про визнання права власності на індивідуалізований актив є вимогою майнового характеру, виконання якої можливе виключно в натурі за умови збереження цього майна у власності відповідача. У разі відчуження частки іншій особі або зміни її правового статусу чи розміру задоволення позову не призведе до ефективного поновлення прав заявника в межах цього провадження без ініціювання нових судових спорів.

Досліджуючи питання дійсності спору у межах справи, що переглядається, апеляційний суд враховує правові позиції Верховного Суду щодо правового режиму часток у статутному капіталі підприємств, створених у період шлюбу. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 19.09.2012 № 17-рп/2012, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, а також судовою практикою Касаційного цивільного суду, зокрема постановою від 02.04.2025 у справі № 606/2201/23, статутний капітал та частка приватного підприємства, сформовані за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності. Укладення одним із подружжя договору про відчуження спільного майна без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого правочину недійсним за умови недобросовісності набувача. Таким чином, позовні вимоги у справі не є очевидно безпідставними чи штучними, між сторонами існує дійсний матеріально-правовий спір, який потребує судового вирішення.

Стосовно обсягу частки, на яку заявлено накладення арешту, апеляційний суд зазначає, що в первісному позові та заяві про забезпечення позову позивач оскаржує як договір від 25.04.2008, за яким відповідачка набула перші 50 % статутного капіталу, так і договір від 23.03.2018, за яким відповідачці відійшли решта 50 % статутного капіталу. Оскільки у межах судового розгляду предметом перевірки є правомірність переходу до відповідачки 100 % статутного капіталу підприємства, захід забезпечення у вигляді накладення арешту саме на 100 % частки відповідачки номінальною вартістю 301 180,00 гривень є прямо співмірним та адекватним ціні позову і характеру заявлених вимог. Така позиція щодо співмірності арешту ста відсотків частки у майнових спорах, пов`язаних із захистом прав на частку, підтверджується постановами Верховного Суду, зокрема постановою Касаційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 911/1430/23 та постановою від 23.02.2024 у справі № 910/9426/23.

Водночас колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9, який стосується заборони вжиття заходів, що блокують діяльність органів управління господарського товариства, зокрема заборони скликати загальні збори чи встановлювати заборони на голосування з питань поточної діяльності, адже пункт 3 цієї ж постанови та практика Верховного Суду, зокрема у постанова Касаційного цивільного суду від 24.01.2024 у справі № 755/12931/23, прямо допускають забезпечення позову шляхом накладення арешту на право на частку у статутному капіталі юридичної особи. Такий арешт обмежує виключно розпорядження часткою як майновим активом відповідача та не зупиняє операційну господарську діяльність самого підприємства.

Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню в повному обсязі через обрання неналежного комплексу взаємовиключних та надмірних обмежень.

Зокрема, вимога позивача про заборону Приватному підприємству «Фірма «Просвіта» вчиняти будь-які дії щодо відчуження частки, прийняття рішень про ліквідацію або реорганізацію є безпідставною. Приватне підприємство «Фірма «Просвіта» залучене до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і не є відповідачем. Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України та висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 30.07.2025 у справі № 752/22157/20, забезпечення позову шляхом накладення обмежень на майно та діяльність третьої особи є неправомірним і порушує засади цивільного судочинства. Крім того, сама юридична особа не є володільцем частки у власному статутному капіталі, а рішення щодо реорганізації та ліквідації приймаються не підприємством як таким, а його вищим органом управління або учасником.

Крім того, позивач одночасно просить накласти арешт на частку у статутному капіталі та заборонити відповідачці вчиняти дії щодо її відчуження, обтяження і прийняття рішень про ліквідацію та реорганізацію. Колегія суддів зазначає, що накладення арешту на право на частку у статутному капіталі за своєю правовою суттю вже позбавляє власника правомочності щодо її розпорядження, включаючи продаж, дарування, заставу або зменшення її розміру. Проте для збереження існуючого становища необхідною та достатньою гарантією є застосування заходу забезпечення у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам проводити реєстраційні дії, пов`язані зі зміною складу учасників та розміру статутного капіталу.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 922/1659/21 та від 10.10.2025 у справі № 910/3463/25, заборона вчинення реєстраційних дій є спеціальним визначеним законом способом забезпечення позову, передбаченим Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Цей захід є тимчасовим, не перешкоджає господарській діяльності підприємства, однак унеможливлює формальне вибуття активу та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тому одночасне покладення додаткової персональної заборони на відповідачку відчужувати майно є надмірним дублюванням, а покладення обов`язків на третю особу підприємство порушує межі цивільного процесуального втручання. Достатнім, співмірним та вичерпним заходом забезпечення позову у цьому спорі є накладення арешту на частку відповідачки ОСОБА_2 у статутному капіталі підприємства та встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо зміни складу учасників і розміру статутного капіталу Приватного підприємства «Фірма «Просвіта».

З огляду на характер застосованих заходів, які не позбавляють підприємство можливості провадити виробничу діяльність, укладати договори з контрагентами та виплачувати заробітну плату, а також не позбавляють відповідачку права на отримання доходу від поточної діяльності, підстави для застосування зустрічного забезпечення згідно зі статтею 154 ЦПК України наразі відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повну відсутність підстав для забезпечення позову, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з поданням заяви про забезпечення позову та переглядом ухвали в апеляційному порядку, вирішується судом за наслідками розгляду спору по суті відповідно до статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Калінчука Володимира Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Накласти арешт на частку у статутному капіталі Приватного підприємства «Фірма «Просвіта» (код ЄДРПОУ: 01194271, місцезнаходження: 02000, місто Київ, вулиця Омеляновича-Павленка, будинок 15) у розмірі 100 % зі статутного капіталу номінальною вартістю 301 180,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 .

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Приватного підприємства «Фірма «Просвіта» (код ЄДРПОУ: 01194271), пов`язані зі зміною складу учасників підприємства, розміру їхніх часток та зміною розміру статутного капіталу, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 753/10282/19-ц.

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання 15 жовтня 2029 року.

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Л. Д. Поливач

В. В. Саліхов