Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №357/18418/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №357/18418/25

Суддя: Сушко Людмила Петрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/18418/25 Головуючий у суді І інстанції: Кошель Б.І.

провадження №22-ц/824/10915/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Майорова Василя Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року про відмову у забезпеченні доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В подальшому представник позивача - адвокат Майоров В. О. направив до суду першої інстанції письмові пояснення, які були зареєстровані канцелярією суду 26.01.2026 року за вх. №4930, до яких було долучено заяву про забезпечення доказів, в якій просив забезпечити докази шляхом витребування у Публічного акціонерного товариства «А-Банк», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» виписок з банківських рахунків на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2025 року включно з вказанням усіх операцій, сум, дат, отримувачів та платників, реквізитів рахунків.

Заява про забезпечення доказів обґрунтована тим, що отримання банківських виписок необхідне для підтвердження фактичних обставин - доведення того, що грошові кошти дійсно були перераховані на рахунки/картки відповідача; встановлення сум та дат - визначення точних розмірів та часових меж переказів для перевірки обґрунтованості позову; визнання безпідставності - доведення того, що відповідач не надавав жодних послуг та немає договірних відносин між сторонами; спростування можливих заперечень - якщо відповідач буде заперечувати факти переказів, виписки будуть об`єктивним доказом, який неможливо оспорити усними поясненнями.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Майоров В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що у заяві про забезпечення доказів апелянтом було чітко обґрунтовано, що отримання банківських виписок третіх осіб є утрудненим з об`єктивних причин, а саме банківські дані містяться в закритих системах кредитних установ, які розкривають таку інформацію лише на підставі офіційного запиту суду - це пряма законодавча вимога, передбачена Законом України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 62), яка захищає банківську таємницю. Архівні банківські дані за тривалий період (3 роки) є обмежено доступними навіть для самого власника рахунку через стандартні канали банківського обслуговування.

Апелянт вже стикнувся з фактичними ускладненнями при спробі самостійно отримати відповідні банківські виписки, що підтверджує реальний, а не гіпотетичний характер утруднення. Виписки з рахунків відповідача взагалі не можуть бути отримані позивачем самостійно в позасудовому порядку, оскільки він не є власником цих рахунків.

Наголошував, що предметом позову є стягнення грошових коштів у сумі 576 883,38 грн, перерахованих апелянтом на рахунки відповідача без правових підстав. Центральним питанням, яке підлягає доказуванню, є сам факт переказу коштів та їх отримання відповідачем. Банківські виписки є єдиним та безспірним об`єктивним доказом, що підтверджує: факт здійснення конкретних платіжних операцій та зарахування коштів на рахунок відповідача; точні суми, дати та реквізити переказів; відсутність зустрічного надходження коштів або будь-яких виплат від відповідача до позивача, що свідчить про безпідставність збагачення; ідентифікацію платника та одержувача коштів за всіма операціями.

Відмова у витребуванні зазначених доказів фактично позбавляє позивача можливості належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги та порушує його право на справедливий судовий захист, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.

21 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Погребняк В.О., в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою. Доводи апеляційної скарги, на думку відповідача, не спростовують висновків суду та фактично зводять до незгоди позивача з відмовою у задоволенні його заяви про витребування значного обсягу банківської інформації в порядку саме забезпечення доказів.

Представник відповідача зазначав, що у заяві про забезпечення доказів, позивач обгрунтовував необхідність отримання банківських виписок тим, що вони необхідні для підтвердження факту перерахування коштів, встановлення сум і дат відповідних операцій, підтвердження обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, а також для спростування можливих заперечень відповідача. При цьому, окремий розділ заяви, присвячений причинам складності отримання доказів, містить посилання на те, що банківські дані містять в закритих системах кредитних установ, доступ до них обмежений, архівні дані нібито доступні лише за письмовим запитом суду, а отримання виписок через звичайні канали взаємодії з банками може бути ускладненим або тривалим. Саме ці обставини позивач і повторює в апеляційній скарзі, посилаючись на режим банківської таємниці та неможливості самостійного отримання виписок.

Однак, на переконання представника відповідача, зазначене обгрунтування не підтверджує наявності передбачених ч. 1 ст. 116 ЦПК України підстав для забезпечення доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у даній справі відсутні обставини, які б свідчили про те, що документи, які просить витребувати заявник, будуть втрачені або збирання чи подання цієї інформації згодом стане неможливим чи утрудненим.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 116 ЦПК України забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Підстави і порядок забезпечення доказів, вимоги до заяви про забезпечення доказів, а також порядок розгляду судом заяви про забезпечення доказів зазначені у ст.ст. 116-119 ЦПК України.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відповідно до поданої заяви про забезпечення доказів, позивач просив забезпечити докази шляхом їх витребування у Публічного акціонерного товариства «А-БАНК», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» виписок з банківських рахунків на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2025 року включно з вказанням усіх операцій, сум, дат, отримувачів та платників, реквізитів рахунків. Посилаючись на те, що отримання банківських виписок необхідне для підтвердження фактичних обставин - доведення того, що грошові кошти дійсно були перераховані на рахунки/картки відповідача; встановлення сум та дат - визначення точних розмірів та часових меж переказів для перевірки обґрунтованості позову.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначила, що відповідач визнає обставину надходження коштів від позвиача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав припускати, що інформація, яку заявник просить витребувати, як засіб доказування може бути втрачена або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Також суд апеляційної інстанції зазначає, позивач має безперешкодний доступ до виписок по своїм рахункам, при цьому банк може їх надати у паперовому вигляді на вимогу позивача, а також в електронному вигляді за наявності цифрової ідентифікації.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримання банківських виписок третіх осіб є утрудненим з об`єктивних причин, зокрема з огляду на те, що така інформація становить банківську таємницю, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені обставини не дають достатніх підстав для висновку, що докази, які просить витребувати позивач, можуть бути втрачені, або їх отримання буде ускладнене. У позивача відсутні будь-які перешкоди в отриманні виписок по власним рахунка, на підтвердження обставин перерахування коштів відповідачу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги надані позивачем докази, які вказують на утрудненість та неможливість самостійного отримання ним необхідних для надання до суду доказів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки утрудненість самостійного отримання доказів не може бути підставою для їх витребовування шляхом забезпечення доказів. Як вже зазначалось вище у позивача в правовому полі відсутні перешкоди в отриманні виписок по своїм рахункам.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення доказів.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Майорова Василя Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «15» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua