Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №759/25165/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №759/25165/25

Суддя: Сушко Людмила Петрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/25165/25 Головуючий у суді І інстанції: Журибеда О.М.

провадження №22-ц/824/10535/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Кудрявського Сергія Миколайовича , який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», треті осіби, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 через свого адвоката Задніпровського О.О. звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СГ «ТАС» в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 72000,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що у провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області знаходився обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021111240000512 від 04.11.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що 04.11.2021 приблизно о 07 год. 20 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи фургоном «Intercargo Truck F11121», рухаючись по автодорозі Київ-Харків на території Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, грубо порушивши вимоги пунктів 2.3 б), д), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху скоїв ДТП, в результаті якого водій автомобіля «Audi А6» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року кримінальне провадження за №12021111240000512 від 04.11.2021 року, у справі № 373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого. При цьому даною ухвалою суд встановив прямий причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_5 , який порушив правила дорожнього руху що в свою чергу спричинило тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям та подальшим настанням смерті ОСОБА_6 , що не є реабилітуючою обставиною відносно ОСОБА_5 .. Внаслідок зазначеної ДТП батьку померлого ОСОБА_6 ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з 01.01.2021 року по 01.12.2021 року мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становила 6000,00 гривень. Отже, враховуючи вказані доводи, позивач вважає, що вправі отримати на свою користь відповідні суми.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 72 000 грн моральної шкоди, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Кудрявський С.М. , який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, відповідно до якого відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 року у справі № 373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 286 КК України провадження закрито, а отже вина ОСОБА_5 у вчиненні ДТП не встановлена та позивачем не надано належних та допустимих доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП.

Відповідач вважає, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування відповідно до ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки при даній ДТП не виникла цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , а в силу ст. 1188 ЦК України, шкода відшкодовується винною особою, а отже рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року грубо порушує норму матеріального права.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник відповідача посилався на положення п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. № 1961-IV, відповідно до якого страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

Окрім того, в рамках кримінального провадження у судовій справі № 373/163/22 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 зверталися з цивільним позовам про відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Виходячи з вищенаведеного, не менше 3 осіб мають право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 внаслідок ДТП.

Позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, щодо кола осіб, які маю право на отримання частки моральної шкоди, а безпідставно вимагав стягнути 100% моральної шкоди, передбаченої законодавством.

Таким чином, в разі настання цивільно-правової відповідальності страхувальника, згідно законодавства у разі смерті фізичної особи страховик відшкодовує моральну шкоду розмір 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами дружині, батькам та дітям, для чого необхідно встановити повне коло осіб, які мають право на її отримання, тобто при наявності як мінімум 3 осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, позивачу належить 1/3 частки, що становить 24 000,00 грн (72000,00/3=24000,00), а отже на переконання відповідача, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.01.2026р. грубо винесене з грубим порушенням норм матеріального права, а саме ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. №1961-IV.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

13 жовтня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна».

У вказаному відзиві, страхована компанія зазначала про те, що за полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР-202120868 будь-яких звернень/заяв від потерпілих осбі щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого - загиблого внаслідок ДТП 04.11.2021 року водія автомобіля «AUDI А6» ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Універсальна» не надходило та відповідно, страхових виплат за цим полісом не здійснювалось.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Intercargo Truck F11121», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, має місце страховий випадок, та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачу шкоду, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004, покладається на відповідача, як на страховика в межах суми страхового відшкодування.

Враховуючи положення пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, суд першої інстанції прийшов до висновку, що гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить 72000,00 грн, який розподіляється рівними частинами між особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_6 є батько ОСОБА_2 , матір ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

За приписами пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-VI порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до пункту 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до пункту 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Отже, з огляду на вищевикладене, шкода, завдана смертю потерпілого, підлягає відшкодуванню страховиком на підставі пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах ліміту страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 357/12106/20 (провадження № 61-20514св21).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV), у разі чого страховик відповідно до статті 27 вказаного Закону відшкодовує:

- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Водночас за приписами статті 27.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Отже, страхова виплата за шкоду, пов`язану зі смертю особи, що настала внаслідок ДТП, здійснюється особам, які мають право на таке страхове відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV. Якщо особи, визнані потерпілими у кримінальному провадженні, мають право на таке страхове відшкодування і до участі у кримінальному провадженні залучено страховика, то суд визначає його розмір для кожної такої особи в порядку, передбаченому вказаним Законом, з урахуванням страхової суми, зазначеної у страховому полісі, стосовно одного померлого, а не щодо кожної особи, яка має право на страхове відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 519/1079/21 (провадження № 51-7055км23).

Встановлено, що у провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області знаходився обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021111240000512 від 04.11.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що 04.11.2021 приблизно о 07 год. 20 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи фургоном «Intercargo Truck F11121», рухаючись по автодорозі Київ-Харків на території Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, грубо порушивши вимоги пунктів 2.3 б), д), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху скоїв ДТП, в результаті якого водій автомобіля «Audi А6» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.

Як вбачається з ухвали Переяслав-Хмельницького міськррайонного суду Київської області від 16.04.2024 року у справі №373/163/22, 04.11.2021 року приблизно о 07 год. 20 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи фургоном «Intercargo Truck F11121», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Харків на території Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та пункту 10.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам», зупинився в крайній лівій смузі гальмування перед здійсненням маневру розвороту в напрямку міста Харків.

У подальшому, здійснюючи розворот з крайнього лівого положення на проїзній частині, ОСОБА_5 перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Audi А6», номерний знак НОМЕР_2 (реєстрація Республіки Литва), під керуванням ОСОБА_6 , який рухався по автодорозі Київ - Харків в напрямку м. Харків.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Audi А6», номерний знак НОМЕР_2 (реєстрація Республіки Литва), ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 року кримінальне провадження №1202111240000512 від 04.11.2021 року у справі №373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого.

Закриваючи провадження у справі судом було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_5 , який порушив ПДР, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям та подальшим настанням смерті ОСОБА_6 , що не є реабілітуючою обставиною відносно ОСОБА_5 ..

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №559 від 09.10.2021 року та копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.11.2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травм з вантажним транспортом.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.04.2007 року, батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, станом на день скоєння ОСОБА_5 ДТП цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ СК «ТАС».

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягу з Централізованої бази МТСБУ, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Intercargo Truck F11121», номерний знак НОМЕР_1 , на дату ДТП також була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» за Полісом № ЕР-202120868 (а.с. 43).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.04.2007 року ОСОБА_6 , батьками останнього є ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_3 - матір (а.с. 37).

Крім того, в рамках кримінального провадження у справі № 373/163/22 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертались з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП (а.с. 38-41).

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля «Intercargo Truck F11121», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у двох страхових компаніях ПрАТ «СК «Універсальна» та ПрАТ «Страхова група «ТАС». ПрАТ «СК «Універсальна» повідомила, що страхові виплати за даним ДТП не проводила, в рамках діючого страхового полісу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши, що потерпілими у даному випадку, внаслідок смерті ОСОБА_6 є 3 особи, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , таким чином відповідно до вимог законодавства (пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV) страхове відшкодування у розмірі 72 000 грн слід розділи на 3 потерпілих осіб.

Таким чином в даному випадку, позивач вправі отримати від ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» відповідне відшкодування, у вигляді моральної шкоди у зв`язку із смертю його сина ОСОБА_6 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 24 000 грн (72000/3).

Суд першої інстанції вищевказані обставини та норми права не врахував, не повно встановив обставини справи щодо осіб, які мають право на страхове відшкодування, не правильно застосовував норми закону, в результаті дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, з огляду на те, що провадження у справі № 373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому цивільно-правова відповідальність страховика, який відповідає за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у межах суми страхового відшкодування, за встановлених обставин справи не виключається, незважаючи на закриття кримінального провадження відносно заподіювача шкоди за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, оскільки цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, апеляційний суд вважає за необхідне провести перерахунок витрат, понесених сторонами під час перегляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатила судовий збір у розмірі 1816,80 грн (а.с. 62).

Відповідно до з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено на 33,33%, тому відповідачу слід відшкодувати судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,54 грн (1816,80 грн х 33,33%).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Встановивши, що позивач на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, понесені ПрАТ «СГ «ТАС» витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 605,54 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про задоволення позовних вимог не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним встановленням обставин справи, та підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кудрявського Сергія Миколайовича, який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 605,54 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ: 30115243, адреса: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 65.

Повний текст постанови складено «19» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua