Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №370/3154/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №370/3154/25

Суддя: Журба Сергій Олександрович

Єдиний унікальний номер 370/3154/25

Апеляційне провадження № 33/824/4816/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., вирішуючи питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, 10 вересня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2025 року та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного праовпорушення. Водночас скаржник подав клопотання про повнолення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якому просить поновити цей строк.

Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту разом з доданими до неї матеріалами, виходячи з наступного.

Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про судові засідання та про винесення оскаржуваної постанови, повний текст отримав лише 22.01.2026 року. Оскільки не є фахівцем в галузі права, 30.04.2026 року він уклав договір із захисником. 11.05.2026 року подано апеляційну скаргу, яку постановою Київського апеляційного суду від 29.06.2026 року відмовлено в поновленні строку та повернуто захиснику.

Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Як убачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови було направлено ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в протоколі, та в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 10 грудня 2025 року.

Обґрунтовуючи отримання постанови 22 січня 2026 року, апелянт зазначив, що до цієї дати поштової кореспонденції не отримував, оскільки зареєстрований за іншою адресою. На підтвердження цього надав витяг з реєстру територіальних громад.

Апеляційний суд приймає доводи апелянта щодо отримання копії постанови 22 січня 2026 року, оскільки наданий витяг підтверджує його реєстрацію за іншою адресою. За таких обставин відсутні достатні підстави вважати, що копію постанови було належним чином вручено саме апелянту 10 грудня 2025 року.

Однак, отримавши постанову 22.01.2026 року, він лише 30.04.2026 року уклав договір із захисником. При цьому уперше апеляційну скаргу подано 11.05.2026 року, тобто майже через чотири місяці після отримання копії судового рішення, що значно перевищує встановлений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження.

Отже, апелянтом пропущений десятиденний строк, передбачений на оскарження постанови в справах про адміністративні правопорушення, в клопотанні не наведено причин, які об`єктивно перешкодили своєчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Саме лише укладення договору із захисником наприкінці квітня 2026 року не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, а тому вони не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку. Будь-яких інших доказів пропуску строку або наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою, апелянтом в клопотанні не наведено.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак не вбачає підстав для його поновлення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що безпідставне поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення порушує принцип юридичної визначеності як складову верховенства права, оскільки ставить під сумнів остаточність судового рішення, яке набрало законної сили, та перешкоджає стабільності правовідносин.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, справа «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України». При визначеності наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що наведені апелянтом доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови не були належним чином підтверджені, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, як така, що подана після закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП, а апеляційний суд не знайшов підстав для його поновлення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua