Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №757/30803/25-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 757/30803/25-ц

провадження № 22-ц/824/10944/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Костецьким Максимом Юрійовичем,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Диби О.В., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому вказувала, що ОСОБА_3 , який зареєстрований у соціальній мережі Facebook під псевдонімом « ОСОБА_3 », опублікував дописи в своєму особистому профілі в соціальній мережі Facebook, у яких поширив інформацію стосовно позивачки принизливого змісту та звинувачував позивачку у розколі суспільства та антиукраїнській діяльності, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було подано позовну заяву до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та визнання інформації такою, що порушує права на повагу до її честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

Указом Президента України № 38/2025 від 19 січня 2025 року рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено таке рішення РНБО України від 19 січня 2025 року щодо позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач ОСОБА_2 у своєму особистому профілі в соціальній мережі Facebook опублікував допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: «Прям другий день Благовіщення: Президент ввів дію санкції проти 18 рашистів.

ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші. Прям акторський склад треш-жахастика. А в реальності - довга історія зрад та просування "рускава мира".

Заходи різні - від скасування звань та нагород (як, наприклад, ОСОБА_7 - подяка ОСОБА_11 що почав тренд, ОСОБА_12 що підтримав) до майнових (наприклад ОСОБА_1 - ОСОБА_3 як там позов цієї колаборантки до тебе?).

По багатьом фігурантам робота велася давно, зокрема і моїми зверненнями. Подяка Служба безпеки України Рада національної безпеки і оборони України Міністерство юстиції України та всім причетним. Не зупиняйтеся!

Пане Президенте ОСОБА_18 дякую. І прошу продовжувати ??

Мій топ з 18-ти, ОСОБА_1 на скріні. Указ №38/2025 від 19 січня 2025 року в коментарях».

На думку позивача, поширена відповідачем інформація у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_7» є недостовірною та такою, що наносить шкоду честі, гідності та діловій репутації позивачки з підстав того, що ОСОБА_1 є українською журналісткою, перебуває в Україні, жодних кримінальних правопорушень позивачкою не вчинялось, а поширена відповідачем інформація є негативною, оскільки її контекст, що нібито позивачка здійснює колабораційну діяльність, дискредитує її і створює негативне враження у суспільства про неї як правопорушниці.

Згідно висновку експерта, опублікований відповідачем допис містить інформацію про те, що ОСОБА_1 здійснює колабораційну діяльність, а поширена інформація стосується особи позивача.

На підставі викладеного позивач просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її честі, гідності, на недоторканність ділової репутації інформацію, яка була опублікована ОСОБА_2 в його особистому профілі в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому поширено недостовірну інформацію щодо позивачки наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7», а також зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше 5 днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення у соціальній мережі Facebook (веб-сайт https://www.facebook.com/ ) в своєму особистому профілі « ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), публікації-спростування з обраною аудиторією, якій вона має бути доступною для перегляду (з налаштуванням конфіденційності) - «Доступно всім» під заголовком «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 » та з викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у даній справі без власного коментування, та здійснивши вимкнення коментарів для користувачів соціальної мережі Facebook під вказаним постом, а також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її честі, гідності, на недоторканність ділової репутації інформацію, яка була опублікована ОСОБА_2 в його особистому профілі в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Зобов`язано ОСОБА_2 не пізніше 5 днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення у соціальній мережі Facebook (веб-сайт https://www.facebook.com/) в своєму особистому профілі « ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 публікації-спростування з обраною аудиторією, якій вона має бути доступною для перегляду (з налаштуванням конфіденційності) - «Доступно всім» під заголовком «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 » та з викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у даній справі без власного коментування, та здійснивши вимкнення коментарів для користувачів соціальної мережі Facebook під вказаним постом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 22 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Костецький М.Ю. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норму матеріального права, а саме - статтю 30 Закону України «Про інформацію». У даній справі відсутній юридичний склад правопорушення, оскільки, зокрема, поширення недостовірної інформації не відбулося, а також відсутні жодні докази, які б свідчили про завдання шкоди особистим немайновим благам позивачки або про створення перешкод у повному та своєчасному здійсненні нею особистих немайнових прав. У власних оціночних судженнях автор може посилатись на загальнодоступну інформацію, яку неупереджений читач може легко знайти в Інтернеті. І саме на таку інформацію відповідач позивався у загаданому дописі. Оскаржувана інформація, висловлена у формі запитання «ІНФОРМАЦІЯ_7» є оціночним судженням та не містить фактичних даних. Вимога щодо доведення правдивості оціночного судження є неможливою та порушує свободу вираження поглядів та думки. Таким чином суд першої інстанції не врахував контекст висловлювання, не провів розмежування між фактичним твердженням та оціночним судженням, не дослідив указ Президента України від 19 січня 2025 року № 38/2025, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року, неповно з`ясував обставини справи, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Висновок експерта за результатами проведення експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження № 5/25 від 5 травня 2025 року був єдиним доказом, який позивач надала на підтвердження власної позиції, водночас судом першої інстанції були відкинуті усі зауваження відповідача щодо недопустимості даного доказу.

У відзиві на апеляційну скаргу поданому представником ОСОБА_1 адвокатом Шевчуком О.А. викладені заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Костецький М.Ю. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Забара Б.І заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 у своєму особистому профілі в соціальній мережі Facebook опубліковано допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: «Прям другий день Благовіщення: Президент ввів дію санкції проти 18 рашистів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інші. Прям акторський склад треш-жахастика. А в реальності - довга історія зрад та просування "рускава мира". Заходи різні - від скасування звань та нагород (як, наприклад, ОСОБА_7 - подяка ОСОБА_11 що почав тренд, ОСОБА_12 що підтримав) до майнових (наприклад ОСОБА_1 - ОСОБА_3 як там позов цієї колаборантки до тебе?). По багатьом фігурантам робота велася давно, зокрема і моїми зверненнями. Подяка Служба безпеки України Рада національної безпеки і оборони України Міністерство юстиції України та всім причетним. Не зупиняйтеся! Пане Президенте ОСОБА_18 дякую. І прошу продовжувати ?? Мій топ з 18-ти, ОСОБА_1 на скріні. Указ №38/2025 від 19.01.2025 в коментарях».

Відповідно до Довідки з відомостями про власника (вебсторінки), реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення виданої ТОВ «Центр Компетенції «Веб-Фікс» від 25.03.2025 на веб-сайті https://www.facebook.com/ створено сторінку користувача з іменем « ОСОБА_2 » (містить «синю позначку підтвердження» яка означає, що цей акаунт пройшов перевірку справжності, може належати підписникам Meta Verified та відомим особистостям або брендам), що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно звіту за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет ТОВ «Центр Компетенції «Веб-Фікс» №36/2025-ЗВ від 10.02.2025, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджено незмінність інформації з моменту її створення.

Сторона відповідача, в ході розгляду справи, не заперечувала, що такий особистий профіль в соціальній мережі Facebook та авторство вище вказаної публікації, яка розміщена на такому веб-сайті, належить ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є журналістом Регіональної газети «360 Новини», що підтверджується посвідченням №11 від 12 лютого 2022 року.

Згідно висновку експерта, наданого позивачем, № 5/25 від 05,05.2025 проведеного експертом ФО-П ОСОБА_16 , відповідно до якого за результатами проведення семантико-дискурсивного, психосемантичного та контекстуально-інтерпретаційного аналізу змісту дослідженого допису (публікації) експертом встановлено, що допис від 19.01.2025 опублікований в особистому профілі в соціальній мережі Facebook ОСОБА_17 за посиланням, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 здійснює колабораційну діяльність, така інформація виражена у формі фактичного ствердження, є негативною та такою, що висловлена в принизливій формі, принижує честь і гідність ОСОБА_1 та завдає шкоду її діловій репутації.

Згідно змісту відповіді Офісу Генерального прокурора від 26.02.2025у, за результатами опрацювання масиву даних ЄРДР кримінальні провадження, в яких містяться дані про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, як підозрюваної, обвинуваченої не встановлено.

Окрім того, у матеріалах справи міститься витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України, згідно з яким відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в оскаржуваній інформації про позивача відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що поширена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто, відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Поширена відповідачем інформація за своїм характером та змістом є твердженням, в якому позивача звинувачено у вчиненні конкретного кримінального правопорушення. У позивача відсутній будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України, який би дозволяв розглядати її як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження, а тому твердження відповідача про те, що вона є «колаборанткою» не відповідає дійсності. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах. Крім того, зазначене підтверджується висновком експерта, який відповідачем не оскаржувався.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання передбачено ч. 1 ст. 15 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 ЦК України).

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації може бути спростування поширеною недостовірної інформації.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що поширена відповідачем інформація щодо причетності позивача до колабораціонізму, порушує її честь, гідність та недоторканність ділової репутації.

Такі посилання знайшли свого підтвердження як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час перегляду в апеляційному порядку.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України).

Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У п. 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Згідно з частиною третьою ст. 277 України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підтвердження позовних вимог позивач надав Висновок експерта від 5 травня 2025 року, проведеного експертом ФО-П ОСОБА_16 , відповідно до якого за результатами проведення семантико-дискурсивного, психосемантичного та контекстуально-інтерпретаційного аналізу змісту дослідженого допису (публікації) експертом встановлено, що допис від 19 січня 2025 опублікований в особистому профілі в соціальній мережі Facebook ОСОБА_17 за посиланням, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 здійснює колабораційну діяльність, така інформація виражена у формі фактичного ствердження, є негативною та такою, що висловлена в принизливій формі, принижує честь і гідність ОСОБА_1 та завдає шкоду її діловій репутації.

Експертом, при проведенні вказаного дослідження, встановлено, що у змісті наданого повідомлення наявні виражені ознаки стверджувальних суб`єктивних фактологічних суджень (думок) конкретної особи стосовно конкретних подій, фактів або явищ, та виражені ознаки фактичних тверджень конкретної особи стосовно конкретних подій, фактів або явищ, на підставі чого експерт дійшов висновку, що зміст наданого на дослідження допису (публікації) в цілісному семантичному навантаженні загального контексту є фактичним твердженням та не є оціночним судженням.

У висновку зазначено, що він підготовлений для подання до суду, а експерт про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомого неправдивого висновку обізнаний.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).

Учасники справи мають право викладати суду заперечення щодо висновку експерта на загальних підставах у межах справи, у якій такий висновок зроблений, зокрема, особа вправі спростувати висновок експерта шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою. Натомість оскарження такого висновку в іншому судовому провадженні, зокрема подання позову у порядку цивільного судочинства про визнання висновку експерта недійсним не передбачено законом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні звернув увагу на те, що сторона відповідача рецензії на висновок експерта № 5/25 від 5 травня 2025 року до суду не надала, з клопотанням про призначення криміналістичної семантико-текстуальної експертизи не зверталась. Відповідно, посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок експерта зроблений не уповноваженою на це особою суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки таку ж позицію відповідач висловив у відзиві на позов, однак жодних клопотань чи дій на настання реальних наслідків спростування цього висновку відповідач не вчиняв, окрім висловлення заперечень та надання відомостей щодо кваліфікації експерта.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 757/48574/20-ц зазначено, що "юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права".

Суд встановив, що за змістом допису опублікованого відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 у своєму особистому профілі в соціальній мережі Facebook, ОСОБА_2 висвітлює Указ Президента України № 38/2025 від 19 січня 2025 року щодо рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Вказаним рішенням відповідно до Закону України «Про санкції» відносно позивача застосовано санкції, однак, вказане достеменно не свідчить про те, що ОСОБА_1 вчинялась колабораційна діяльність, так як мотивувальна частина такого рішення, які і підстави з яких виходила Рада національної безпеки і оборони України щодо застосування до позивача санкцій становлять державну таємницю.

За своєю правовою конструкцією санкції РНБО є спеціальними обмежувальними заходами (а не видом покарання чи юридичної відповідальності), які спрямовані на захист національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України.

Колабораційна діяльність - це співпраця з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією або незаконними органами влади на тимчасово окупованих територіях, відповідальність за такі дії передбачена статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Тобто, висловлювання щодо особи з використанням цього терміну трактуються не як оціночне судження, а як факт. В Україні діє презумпція невинуватості. Доказів того, що ОСОБА_1 згідно рішення суду визнана «колаборантом» матеріали справи не містять.

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц (провадження № 61-13499св20)).

Також суд установив, що згідно відповіді Офісу Генерального прокурора від 26 лютого 2025 року дані про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, як підозрюваної, обвинуваченої не встановлено.

Окрім того, згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, у позивача відсутній будь-який процесуальний статус, передбачений КПК України, який би дозволяв розглядати її як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження, а тому твердження відповідача про те, що вона є «колаборанткою» не відповідає дійсності.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на рішення у справі № 757/6225/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальні кореспонденти» про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною та її спростування, судом затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до умов якої, поширену інформацію наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_6 »: « ІНФОРМАЦІЯ_8» - визнано недостовірною інформацією негативного характеру, вираженою у формі фактичних тверджень, та такою, що порушує права позивача на повагу до її честі, гідності, на недоторканність ділової репутації.

Фраза «цієї колаборантки» хоча і зазначена у запитальному реченні, на що посилається сторона відповідача, проте таку не можна вважати оціночним судженням, оскільки така є фактичним твердженням, яке визначає статус особи, про яку йдеться мова.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з такими, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Костецьким Максимом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус