Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №352/920/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/920/26

Провадження № 2/352/1002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Струтинського Р. Р.

з участю секретаря Гребінника В. М.

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 556,99 грн та судових витрат.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 07.07.2025 між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено кредитний договір про споживчий кредит № 190925 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму кредиту 13 514 грн, який складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. У подальшому, 10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 24 656,99 грн, з яких: 13 514 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8 441,99 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 601 грн - заборгованість по комісії, 2 100 грн - штрафи. Тому позивач просить стягнути заборгованість, за винятком штрафів, що становить 22 556,99 грн за договором позики, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

09.09.2026 представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому з розміром заборгованості не погодився, мотивуючи, що 07.07.2025 його довірителем і ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено кредитний договір на суму 13 514 грн, з яких 10 000,36 грн перераховано на картку позичальника, а 3 513,64 грн погашено заборгованості позичальника за комісією, яку позивач нарахував відповідно до п.2.5 договору. В пункті 2.5. Договору вказано, що комісія за надання кредиту складає 3513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. З наведеного випливає, що первісний кредитор перерахував на рахунок позивача не 13514 грн, а тільки 10 000 грн 36 коп, а решта коштів було зараховано на погашення комісії за надання кредиту в розмірі 3513,64 грн. Пунктом 2.4 кредитного договору передбачена комісія за управління та обслуговування кредиту, занижений тариф з якої становить 1 грн, а стандартний 100 грн, а пунктом 2.5 договору передбачена комісія за надання кредиту в сумі 3513,64 грн, яка нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. При цьому у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням та обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена одноразова комісія в значному розмірі та щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пунктів 2.4 та 2.5 кредитного договору № 190925 від 07 липня 2025 року щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію та щомісяця сплачувати плату за обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Виходячи з нікчемності умов кредитного договору в частині нарахування комісії за надання та комісії за обслуговування кредиту, вимоги позивача в частині стягнення частини тіла кредиту в сумі 3513,64 грн, яка надана за рахунок кредитних коштів на погашення комісії за надання кредиту та включена до тіла кредиту, та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 601,00грн є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню. З долученого до позову графіку платежів, вбачається, що графік був сформований не з фактичної суми отриманого кредиту - 10000,36 грн, а з суми 13514 грн. Враховуючи наведене, графік платежів за кредитним договором і, відповідно, розрахунок заборгованості по позову мав бути сформований саме із суми 10 000,36 грн, яку фактично позичальник отримав у кредит. Враховуючи суму фактично виданого кредиту, що становить 10000,36 грн, річну процентну ставку в розмірі 360% річних, що становить 0,9863% в день та строк кредитування 98 днів, то розмір ануїтетних платежів, фактично становить 2318,00 грн, а не 3137,57 грн як зазначено в долученому позивачем графіку розрахунків. Загальна заборгованість по процентах за користування кредитом в період з 07.07.2025 року по 13.10.2025 року становить: 6229,44 грн.

Таким чином, заборгованість по договору про споживчий кредит №190925 від 07.07.2025 року становить: заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 10 000, 36 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом нарахованих в період з 07.07.2025 року по 13.10.2025 року в розмірі 6 229,44 грн, а всього 16229, грн. Відтак про часткове задоволення позову не заперечував, просив зменшити суму витрат на правничу допомогу.

09.09.2026 представник позивача надіслав суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що надані позивачем документи повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України. Пояснив. що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із витягом Реєстру прав вимоги №3 від 03.12.2025 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025. Крім того, за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом. Відповідно до кредитного договору позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та ознайомлений з кредитним договором, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://finx.com.ua/.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. При укладенні кредитного договору № 190925 від 07.07.2025 позичальник погодився з умовами, визначеними в п.2.5 цього договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 26,00% від суми кредиту. Таким чином, позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором. Тобто, даний платіж є фіксованим, одноразовим та відомим відповідачу ще до моменту підписання договору. Це свідчить про повну обізнаність позичальника щодо сукупної. Просив позов задоволити в повному обсязі.

18.09.2026 представник відповідача надіслав додаткові пояснення, в яких зазначив, що надана позивачем відповідь на відзив жодним чином не спростовує обставин та правових висновків, які були викладені відповідачем у відзиві. Позивачем не подано нової інформації, фактично, ним повторно продубльовано позовну заяву та переписано пункти кредитного Договору. Позивачем не спростовано того факту, що згідно довідки про перерахування коштів від 16.01.2026 №207/16-01 (додаток 7 до позовної заяви) ОСОБА_1 було перераховано 10 000,36 грн. Зазначене підтверджує, що первісний кредитор перерахував на рахунок позивача не 13514 грн, а тільки 10 000, 36 грн, а решта коштів було зараховано на погашення комісії за надання кредиту в розмірі 3513, 64 грн. Просив урахувати надані заперечення при прийнятті рішення по справі.

21.09.2026 представник позивача надіслав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідач посилається на довідку про перерахування коштів від 16.01.2026 № 207/16-01 та зазначає, що позивачу було перераховано лише 10 000,36 грн, у зв`язку з чим, на думку відповідача, саме ця сума є фактично отриманим кредитом. Зазначений висновок є помилковим. Відповідно до пункту 2.2.1 Договору про споживчий кредит № 190925 від 07.07.2025 року: «Сума (загальний розмір) кредиту становить 13514,00 грн.» При цьому самим договором чітко визначено порядок надання зазначеної суми, а саме: 10 000,36 грн - шляхом перерахування на рахунок/картку Позичальника; 3 513,64 грн - шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини договору. Отже, договором прямо передбачено надання позичальнику кредиту в загальному розмірі 13 514,00 грн, а не 10 000,36 грн. Сама по собі обставина, що частина кредитних коштів у розмірі 3 513,64 грн не була фізично зарахована на картковий рахунок позичальника, не означає, що ця сума не була надана в рамках кредитних правовідносин. Навпаки, з умов пункту 2.2.1 договору прямо вбачається, що сторони погодили інший спосіб використання частини кредитних коштів - шляхом погашення комісії, визначеної пунктом 2.5 договору. Таким чином, довідка про перерахування на картковий рахунок 10 000,36 грн підтверджує лише суму коштів, перерахованих безпосередньо на рахунок позичальника, але не спростовує погодженого сторонами загального розміру кредиту 13 514,00 грн. Більше того, сам відповідач фактично визнає наявність у договорі суми 3 513,64 грн, однак робить з цього неправильний висновок про те, що розмір кредиту становив лише 10 000,36 грн. Крім того, відповідач стверджує, що комісія за надання кредиту в розмірі 3 513,64 грн є неправомірною та нікчемною. З іншого боку, саме на факт спрямування цих 3 513,64 грн на погашення комісії відповідач посилається як на підставу для зменшення розміру кредиту з 13 514,00 грн до 10 000,36 грн. Тобто, відповідач фактично використовує одну й ту саму суму 3 513,64 грн у двох протилежних правових значеннях: 1. як комісію, яку він вважає нікчемною; 2. одночасно як підставу для твердження, що позичальник отримав лише 10 000,36 грн кредиту. Якщо відповідач вважає комісію нікчемною, він має обґрунтувати правові наслідки саме нікчемності відповідної умови договору, а не довільно змінювати погоджений сторонами розмір кредиту. Натомість якщо відповідач посилається на пункт 2.2.1 договору як на доказ того, що 3 513,64 грн були використані за рахунок кредитних коштів для погашення комісії, то тим самим він підтверджує, що сторони погодили кредит у загальному розмірі 13 514,00 грн та передбачили конкретний порядок його надання. Доводи відповідача про те, що позивач нібито не зазначив переліку послуг, за які встановлена комісія, також не можуть бути прийняті без урахування конкретного змісту договору. Пунктом 2.5 договору прямо визначено: «Комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту...» При цьому договором прямо визначено і правову/економічну природу зазначеного платежу - це одноразова винагорода за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту). Отже, умова щодо комісії не була прихованою, невизначеною чи такою, про яку позичальник не був поінформований. Окремо договором врегульовано комісію за управління та обслуговування кредиту. Пунктом 2.4 договору встановлено: знижений тариф - 1,00 грн; стандартний (базовий) тариф - 100,00 грн; розмір комісії не може бути змінено. При цьому договором визначено саму природу цієї комісії: вона нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно з графіком платежів, а застосування стандартного тарифу пов`язане з порушенням позичальником строків сплати чергового платежу. Таким чином, зазначений платіж має іншу правову природу, ніж одноразова комісія за надання кредиту, та прямо врегульований умовами договору. Поданий відповідачем графік платежів, який побудований на іншому розмірі тіла кредиту, ніж прямо передбачено договором, не спростовує розрахунок позивача та не може змінювати погоджені сторонами умови кредитного договору. Просив позов задоволити.

Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Тарновський Г. Г.М. у поданій суду заяві просив справу розглянути у відсутності сторони відповідача, щодо часткового задоволення позову на суму 16 229,8 грн не заперечував, в іншій частині вимог просив відмовити.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Установлено, що 07.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 190925 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким сума (загальний розмір) кредиту становить 13 514 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3513.64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (а.с.9-12).

Згідно п.2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно п. 2.4. договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно п.2.5. договору, комісія за надання кредиту складає 3 513,6 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно п.2.6. договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 07.07.2025 (дата надання кредиту) по 13.10.2025.

Згідно п. 2.6.1. договору, строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора е6с2093f, відправленого 07.07.2025 15:17:40 на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

В додатку до договору № 190925 від 07.07.2025 міститься графік платежів, в якому зазначено дату видачі кредиту - 07.07.2025, дату платежу 13.10.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 98, чиста сума кредиту - 10 000,36 грн, сума кредиту за договором - 13 514 грн, проценти за користування кредитом в загальному - 8 441,99 грн, комісія за обслуговування - 7,00 грн, комісія за надання кредиту - 3 513,64 грн, реальна річна процентна ставка - 31 300,48%, загальна вартість кредиту - 25 476,63 грн (а.с.зв.ст. 12).

До позовної заяви додана публічна частина договору про споживчий кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс» в редакції за 01.07.2024 (доказ в електронному вигляді).

В заяві на видачу кредиту № 100879141 від 07.07.2025 зазначено персональні дані позичальника ОСОБА_1 , сума бажаного кредиту - 13 514 грн (а.с.13), та паспорт споживчого кредиту, що містить ідентичну договору інформацію, які підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 78fbc7d6 (а.с. 14-15).

Згідно довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16.01.2026 про успішність наступних операцій, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022, укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім» ОСОБА_1 07.07.2025 на карту НОМЕР_3 суму 10 000,36 грн, № транзакції 1635996673, видача кредиту №190925 від 07.07.2025 (а.с.16).

Також, згідно інформації АТ КБ «Приватбанк», що надана банком на підставі ухвали суду, 07.07.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 зараховано 10 000,36 грн (а.с.47-48).

Відповідно до картки обліку виконання за договором № 190925 від 07.07.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальному розмірі 24 656,99 грн, з яких: 13 514 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн - заборгованість за відсотками, 2 100 грн - пеня, 601 грн - комісія (а.с.7).

10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №10102025, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 190925 від 07.07.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 у розмірі заборгованості 24 656,99 грн, з яких: 13 514 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн - заборгованість за відсотками, 601 грн - по комісії, 2 100 грн - штрафи, що підтверджується випискою з особового рахунку за договором про споживчий кредит, витягом з додатку №1 до договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 реєстр прав вимоги №3 (а.с.18-22, 6, зв.ст.8).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно до статті 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що між відповідачем та первісним кредитором - ТОВ «ФК «Кредіплюс» було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, у зв`язку з чим відповідач отримав у кредит 13 514 грн, з яких суму у розмірі 10 000, 36 грн перераховано на №рахунку картки позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті та в сумі 3 513,64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованої згідно п.2.5 індивідуальної частини. Таким чином первісний кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав повністю.

У подальшому право вимоги за кредитним договором № 190925 від 07.07.2025, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 правомірно набуло ТОВ «Юніт Капітал».

Щодо доводів сторони відповідача в частині визначення розміру основної суми кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору про споживчий кредит № 190925 від 07.07.2025 (індивідуальна частина) загальний розмір кредиту становить 13 514 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10 000,36 грн перераховуються на рахунок (платіжну картку) позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті, а 3 513,64 грн спрямовуються на погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою відповідно до пункту 2.5 індивідуальної частини договору.

Згідно з пунктом 2.5 договору комісія за надання кредиту становить 3 513,64 грн, нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору. Розмір комісії за надання кредиту є фіксованим і не може бути змінений.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Враховуючи принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з первісним кредитором. Підписавши договір кредиту, позичальник засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Кредіплюс», перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 13 514 грн, діяло відповідно до умов укладеного договору. Сума 3 513,64 грн надана відповідачу як частина кредитних коштів та відповідно до умов договору, використана для погашення нарахованої комісії за надання кредиту, тому порушення умов договору з боку кредитодавця відсутнє.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а сам договір про споживчий кредит відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Таким чином, у даному випадку відсотки нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості. Суд уважає, що заборгованість з нарахованих відсотків за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 8 441,99 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 601 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн. Розмір комісії та обслуговування кредиту не може бути змінено.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку. Позикодавцем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення заборгованості по комісії з обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 754/644/21.

Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 601 грн, тому в цій частині позову слід відмовити..

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого справа розглядається в межах заявлених особою вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 190925 від 07.07.2025 в сумі 21 955,99 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 13 514 грн та заборгованості за відсотками в сумі 8 441,99 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2 591,31 грн судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 20.01.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" та адвокатським об`єднанням «Тимошенко та партнери» (доказ в електронному вигляді);

додаткова угода 25771505902 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (доказ в електронному вигляді);

акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026) на загальну суму 7000 грн (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010 року виданого на ім`я Тимошенко О. О. (доказ в електронному вигляді);

довіреність від 12.02.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 137,141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 190925 від 07.07.2025 в сумі 21 955 (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 99 коп, з яких: 13 514 грн тіло кредиту, 8 441,99 грн відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 591 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 99 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ: 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ