Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №350/1173/26
Суддя: Пулик М. В.
Справа № 350/1173/26
Номер провадження 2/350/952/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
20 жовтня 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
установив:
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивачки - адвокат Яцків М.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 липня 2013 року виконавчим комітетом Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис №18.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 липня 2013 року. У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , який проживає разом із позивачкою. Тривалий період сімейні відносини між подружжям складалися добре. Однак у 2022 році стосунки між сторонами погіршилися, вони перестали розуміти один одного, між ними почали виникати суперечки. Унаслідок постійних сварок подружжя втратило почуття взаємоповаги та любові один до одного. Позивачка зазначає, що у неї з відповідачем відсутні спільні інтереси, вони мають різні погляди на життя та між ними відсутнє взаєморозуміння. Більше чотирьох років сторони спільно не проживають.
Фактично сім`я розпалася, шлюб має формальний характер. На примирення позивачка не згідна, оскільки вважає, що надання строку для примирення не сприятиме відновленню сімейних відносин, а лише погіршить їх та продовжить перебіг негативних відносин між подружжям. Вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливими і суперечать її інтересам.
У судове засідання позивачка не прибула, її представник - адвокат Яцків М.В. направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, а також зазначив, що позов підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 22.07.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, а представник позивачки не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони по справі зареєстрували шлюб 04 липня 2013 року виконавчим комітетом Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис №18 (а.с.9).
Копією свідоцтва про народження підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність неповнолітньої дитини, не можуть розірвати в позасудовому порядку.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до статей 1-4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і у відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування у шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною третьою статті 56 СК України передбачено, що кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною першою статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено частиною другою статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися такі стосунки, які призвели до фактичного припинення сімейних відносин та розпаду сім`ї. Позивачка зазначає, що починаючи з 2022 року між подружжям виникали постійні непорозуміння та суперечки, сторони втратили взаємну повагу і почуття любові одне до одного, мають різні погляди на життя та сімейні відносини.
За таких обставин суд вважає, що оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, подальше збереження якого вона вважає неможливим, відмова в задоволенні такої вимоги фактично означала б примушування до збереження шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище « ОСОБА_5 », яке вона отримала під час державної реєстрації шлюбу, суд вважає таку вимогу обґрунтованою та такою, що відповідає положенням статті 113 СК України.
Щодо проживання неповнолітнього сина сторін після розірвання шлюбу.
Вирішуючи питання щодо проживання сина сторін після розірвання шлюбу, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною третьою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а у разі спору - органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, причому таким поглядам має приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості дитини.
Із матеріалів справи вбачається, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами їхній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився проживати разом із матір`ю.
Матеріали справи не містять відомостей про наявність між батьками спору щодо того, з ким після розірвання шлюбу має проживати їхній син. Позивачка зазначає, що дитина проживає разом із нею, а питання визначення місця проживання дитини між сторонами не є спірним.
Верховний Суд у постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) зазначив, що за відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини суд, розглядаючи вимогу про розірвання шлюбу, може залишити дитину проживати разом з одним із батьків. У такому випадку суд не вирішує спір про визначення місця проживання дитини, а лише констатує, з ким дитина фактично залишається проживати після припинення сімейних відносин між батьками, не змінюючи при цьому її місця проживання.
У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу, що судове рішення про залишення дитини проживати разом з одним із батьків не перешкоджає у майбутньому вирішенню окремого спору про визначення місця проживання дитини та не має преюдиційного значення для такого спору.
Отже, враховуючи фактичне проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю, відсутність між батьками спору з цього питання та відсутність у матеріалах справи відомостей про те, що таке проживання суперечить інтересам дитини, суд доходить висновку, що після розірвання шлюбу син сторін залишається проживати разом із матір`ю.
При цьому суд зазначає, що констатація фактичного проживання дитини разом із матір`ю не є вирішенням спору про визначення її місця проживання, оскільки за встановлених обставин такого спору між батьками немає. Проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє батька його батьківських прав та не звільняє від обов`язків щодо участі у вихованні сина, спілкування з ним та його матеріального утримання.
V. Розподіл судових витрат.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
На підставі ст.ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 280-283, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 04 липня 2013 року виконавчим комітетом Сваричівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, за актовим записом №18.
Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки - ОСОБА_5 - залишити без змін.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua